< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Взаємозв'язки організму з місцем свого буття (існування)

Зміст. Живі організми як одиниця живого є носіями життя на планеті Земля. їхній стан залежить від різних чинників довкілля, природного і перетвореного працею людини в оточенні. Взаємодія живих організмів з місцем їх існування розкривається на основі доведення єдності організму з довкіллям: вода, повітря, ґрунт та ін., а також організмами, які поширені в місцях їхнього існування – встановлені харчові та кліматичні зв'язки і залежності.

Вивчення системи “Організм – середовище” дозволяє представити дошкільникам і молодшим школярам механізми екологічної взаємодії живих організмів із довкіллям; відмінності між живими організмами та об'єктами неживої природи; різноманіття і пристосованість об'єктів живої природи до умов життя; значення людини в природі та житті інших об'єктів.

Природне середовище

Зміст. Життєдіяльність і взаємодія живих організмів у натуральних умовах, тобто у природі, відбувається не взагалі, не абстрактно, а в конкретних “домівках” – у природних угрупуваннях. Це – ліс, луг, водойми та ін. Вивчення природних угрупувань, тобто середовища, як системи:

  • – угрупування живих організмів;
  • – різноманітності організмів в угрупуваннях та зв'язки між ними;
  • – вплив діяльності людини на зв'язки, що відбуваються між нею і природним середовищем.

Людина і довкілля

Зміст. Знання про цю систему є життєво важливими для кожної людини, особливо дитини, оскільки її життя, діяльність і здоров'я пов'язані зі станом довкілля. Зміст знань про систему “Людина – середовище” розкривається за таким алгоритмом:

  • – людина як природна і соціальна істота;
  • – умови, необхідні для життя і здоров'я людини (дитини).

Ця змістовна лінія дозволяє показати дітям і учням

місце людини в природі та суспільстві; її різнобічні зв'язки з ними; залучити дітей до формування культури поведінки в природному і соціальному оточенні.

Суспільство і довкілля

Зміст. Історія людей неподільна з історією природи. Стосунки у системі “світ людини – світ природи” обумовили проблеми у взаємодії людини із суспільством та з природним довкіллям. Від їхнього рішення залежить збереження життя на Землі. Ця змістовна лінія дає можливість показати дітям і молодшим школярам:

  • – позитивний і негативний вплив суспільства на довкілля;
  • – правила поведінки людей (дітей) у природі та в суспільстві (у конкретних ситуаціях);
  • – заходи з охорони природи свого краю (конкретні приклади).

Наведені вище лінії екологічних зв'язків слід розкривати, здебільшого, у навчальній діяльності. Проте, і в процесі поза навчанням, у діяльності з дошкільниками і молодшими школярами необхідно добирати такий змістовний матеріал, який би сприяв демонстрації різноманітних зв'язків між живими організмами та умовами довкілля.

Водночас зміст бесід з екології повинен торкнутися струн серця кожної дитини, знайти в душі емоційний відгук. Ці функції можуть виконувати яскраві, емоційно забарвлені коротенькі описи – мініатюри з життя природних мешканців, які запропоновані у добірці матеріалів для бесід.

Це завдання полегшується, якщо у бесіді звучатиме чарівна музика на тему природи із творів відомих композиторів.

П. Чайковський – цикл п'єс “Пори року”, “Пісня жайворонка” з “Дитячого альбома”.

М. Глінка – “Жайворонок”, “Серед долин і рівнин”;

М. Мусоргський – “Світанок”;

Н. Римський-Корсаков – “Політ джмеля” з опери “Казка про царя Султана”;

К. Сен-Сане – цикл п'єс “Карнавал тварин”;

Е. Гріг – п'єси “Весною”, “Струмочок”, “Ноктюрн”, “Пташка”, фрагмент “Ранок" із сюїти “Пер Понт”;

К. Дебюссі – сюїта “Дитячий куточок”;

М. Чюрленіс – уривки з симфонічних п'єс “Море” і “В лісі”;

Р. Шуман – “Віщий птах” (із циклу “Лісові сцени"), “Дід Мороз”; “Весняна пісня” (з альбома для юнацтва);

Ф. Ліст – “Шум лісу”;

М. Красєв – Вальс метеликів (з опери-казки “Муха-цокотуха);

Г. Гальперин – “Ведмідь”;

Л. Дакен – “Зозуля”;

Д. Кабалевський – “їжачок” та ін.

У бесіді можуть використовуватися репродукції картин художників-пейзажистів:

І. Левітан – “Золота осінь”, “Весна. Велика вода”, “Свіжий вітер”, “Березень”, “У виру”;

О. Рілов – “Зелений шум”, “Осінь на річці Сосна”, “У блакитному просторі”;

О. Саврасов – “Граки прилетіли”, “Веселка”;

О. Пластів – “Дзвіночки і ромашки”, “Перший сніг”;

І. Шишкін – “Ранок у сосновому лісі”, “Береза і горобина”, “Зима” та ін.;

М. Чюрленіс – цикл “Пори року”;

О. Куїнджі – “Березовий гай”, “Ніч на Дніпрі”.

Використання поетичних мініатюр, музичних і художніх творів дозволяє побудувати бесіду як захоплюючу, уявну в кімнаті, мандрівку у світ природи, як у комору нескінченних таємниць, загадок і відкриттів...

До підготовки до майбутньої бесіди необхідно залучати і дошкільників, і школярів. Для цього існує чимало способів: використати настінний стенд зі змінною інформацією на теми бесіди; “Куточок юного еколога"; виставку – "Земля – наш спільний дім”, “Захистимо природу!” і т. д. На стендах і в тематичних куточках можна виставляти списки і книги для читання; перелік запитань для “Чомучок”; малюнки і твори дітей.

Тематичні малюнки “Природа просить допомоги”, “Наша дружба з природою”, “Краса природи”, “Земля – наш спільний дім", запропоновані у змісті бесід, можуть бути замінені або розширені новою тематикою.

Проведення бесіди можуть випереджати екскурсії або прогулянки в природу, практична діяльність дітей із розчищення джерельця, берега річки або ставка, посадка саджанців і догляд за ними, благоустрій подвір'я, збір плодів і насіння для підгодівлі птахів узимку, виготовлення годівниць, годівля птахів і т.ін.

Така підготовча робота створює можливості для особистісної зацікавленості кожного учня в її проведенні. Ця зацікавленість посилиться, якщо діти до призначеного терміну вивчають вірш, інсценівку зроблять ігрову символіку для гри-драматизації, герої якої – об'єкти природи і людина.

На етапі проведення бесіди активна роль належить ведучому (учителеві, вихователеві, лісникові, лікареві). Головне, про що він повинен пам'ятати – не примушувати учасників відповідати на запитання, натомість ненав'язливо залучати їх до обговорення проблеми, стимулювати допитливість, викликати здивування, спонукати до зацікавлення й проявів адекватного емоційного ставлення до тих або інших учинків героїв, своїх однолітків або своїх власних: радість, співчуття, обурення тощо.

Кожен педагог усвідомлює, що після проведення тематичних бесід з екології, робота з формування екологічної культури своїх вихованців не завершується. По-перше, слід здійснювати постійний (краще непомітний) контроль за поведінкою і справами дітей, щоб переконатися, як змінилося (і чи змінилося) їхнє ставлення до природних мешканців, а також їхні знання, емоційні стосунки, вчинки; по-друге, надалі прагнути і намагатися продовжувати розпочату роботу в потрібному напрямі без зупинки – відзеркалювати її на стендах, виставках, на зборах із батьками вихованців і т. ін.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >