Де живуть мешканці природи?

Мета: ознайомити дітей із різноманітними домівками – місцями існування живих організмів, із їхньою залежністю від умов існування, від поведінки людини.

Обладнання: таблиці і дидактичні картки (кріт і білка, дятел, латаття, чорниця та ін.; кімнатний акваріум; дощовий черв'як).

Методичні рекомендації

У процесі бесіди дуже важливо, щоб діти зрозуміли: усі живі організми – рослини, гриби, тварини – мають свої власні домівки і без них їхнє життя приречене на загибель. Тому на конкретних прикладах потрібно показати, що зі знищенням цих домівок – місць існування тварин і рослин – вони теж гинуть. Люди осушують водойми – гинуть усі мешканці водного середовища; вирубують ліси – усі рослини лісу теж гинуть, але частина тварин – звіри, птахи – можуть переселитися в сусідні ліси. Багато хто ж гине.

Обговорення фактів викличе у дітей прагнення охороняти домівки наших братів менших, відповідальність за свою поведінку і вчинки в природі.

Бесіду можна провести у будь-яку пору року, якщо у дітей будуть накопичені необхідні уявлення про мешканців природи і місця їхнього мешкання. Тобто, якщо на прогулянках у природу їхню увагу спрямовували на те, де ростуть ті або інші рослини; гриби; де живуть окремі тварини, бесіда дозволить узагальнити результати цих спостережень і сформувати відповідні висновки про свою поведінку.

Звичайно, якщо є можливість, то в літній час таку бесіду доцільніше провести у вигляді екскурсії, в процесі якої найлегше наочно показати дітям “будинки” і “квартири” різних природних мешканців. Проте, не слід захоплюватися великою кількістю прикладів – на їхньому фоні можна упустити головне: виховну спрямованість бесіди, що проводиться.

Під час бесіди бажано використати різні методичні прийоми, а також гру, спостереження за об'єктами природи, розгляд ілюстрацій, обговорення текстів, уявних ситуацій, малюнків дітей. Перед проведенням бесіди було б дуже до речі зібрати загадки про різні об'єкти природи (із різних середовищ життя), малювати на тему: “Природа – наш спільний дім”.

Найбільш вдалі малюнки, в яких розкрито різноманітність жител живих організмів, можна було б перед проведенням бесіди оформити або в один загальний стенд, або кожен малюнок на окремому невеликому планшеті (щільному папері, картоні), щоб його зручно було демонструвати у потрібний момент.

Хід бесіди

Бесіду можна розпочати з розгляду малюнків дітей. Досвід свідчить, що на малюнках цієї тематики завжди є присутній сам автор і його оточення – житло, населений пункт, рослини і тварини. Одні діти зображують себе на міській вулиці, інші – біля водойми з відповідним оточенням природних мешканців, треті – в лісі, на лузі і т.д. Випадкових, тобто вирваних з інших жител, об'єктів природи на малюнках, немає.

Якщо герой малюнка відпочиває на березі озера, рибалить або купається, то поряд з ним – бережок, зарослий рогозою, жаба, бабка, у воді хлюпучуть рибки... А якщо це грибник, то обов'язково в лісі, в оточенні лісових мешканців. Це говорить про те, що діти мають уявлення про житло окремих тварин, на рівні природних угрупувань і – місць їхнього існування: водного, наземного, ґрунтового.

Хоча окремі приклади із життя організмів у ґрунті (дощові черв'яки, кроти), на рослинах (колорадські жуки, короїди) їм знайомі. Отож, у своїх відповідях на запитання, де живуть наші сусіди – рослини і тварини, – діти дають різні відповіді – у воді, у повітрі, у лісі, у грунті (землі), на лузі, поряд з нами – в місті і селі! Тобто – усюди! Природа – домівка для природних мешканців. Наш спільний дім!

Дидактична гра “Де мій будинок”? Для її проведення необхідно мати добір загадок про природних мешканців із різних середовищ (чи з різних природних угрупувань), набір дидактичних карток – зображень об'єктів природи або вирізані зі щільного паперу і розфарбовані їхні фігурки; ілюстрації або таблиці із зображенням лісу, лугу, водойми.

Ілюстрації вивішують на дошці у верхній частині так, щоб можна було помістити мешканців для цього природного угрупування – картки або фігурки рослин, грибів, тварин.

Педагог читає загадки упереміш про мешканців лісу, лугу, водойми; діти відгадують їх і по черзі підходять до столу, де розкладені картки або фігурки рослин, грибів і тварин. Потрібний малюнок – картку або фігурку – вони ставлять на нижній край дошки під відповідним природним угрупуванням. Можна цю гру організувати і по-іншому: педагог показує той або інший об'єкт природи, а діти загадують загадку про нього і також виставляють його зображення на край дошки.

Зразки для загадок: їжак, конюшина червона, мухомор, рибки, дятел, кульбаба, жаба, коник, бабка.

Отже, кожен природний мешканець має свою домівку – своє житло. Чи можуть тварини і рослини змінити свій дім? Наведіть приклади. А чи є такі організми, які не можуть змінити свій дім? Ось перед вами – наш акваріум. Чим є акваріум для риб і рослин, які знаходяться в ньому? Чи можуть рибки жити в повітряному середовищі? на грунті? чи в грунті? Як ви думаєте, чому ні? А дятел? Якщо зрубати увесь ліс – його будинок, чи зможе дятел жити на лузі? У полі? У водоймі? Чому – ні?

Так, багато істот – у полоні своєї домівки. Вони пристосувалися до її умов. Розглянемо це на прикладах двох тварин – білки і крота. Уявімо собі, що білка захотіла б помінятися квартирою з тушканчиком, (тушканчики живуть у степу і в пустелі, зариваючись у землю; у наших місцях вони не живуть, тому для прикладу ми візьмемо крота, який також живе в ґрунті). Отже, білка захотіла б помінятися квартирою із кротом.

Квартира білки розташована високо на дереві, в дуплі або серед суччя. А кріт живе у підвальному приміщенні у норі.

Щоб перебратися на нову квартиру, кротові довелося би залізти на дерево. Чи зміг би він це зробити? Ні? Чому? Тому що лапи у нього зовсім непристосовані для лазіння на деревах.

А білка? Чи змогла б вона жити під землею? Ні, не змогла б! Усі її звички пристосовані до життя на дереві. Досить поглянути на її хвіст і лапки, щоб сказати, де вона живе.

У білки такі лапки, якими зручно хапатися за суччя, зривати горіхи і шишки. А хвіст у неї – справжній парашут! Він підтримує її в повітрі, коли вона перестрибує з гілки на гілку. Він рятує її, коли вона здійснює акробатичні стрибки, втікаючи від переслідувань ворога – куниці.

Зовсім інші хвіст і лапи у кротів, які живуть у землі.

Кріт – підземний житель. У норі він рятується від спеки влітку, від морозу – взимку. Почувши здобич, веде до неї тунель. Тут кріт збирає дощових черв'яків, личинок комах. Працюючи лапами, схожими на ласти, поперемінно, кріт прокладає свої підземні ходи. Хвіст у нього укорочений, щоб не заважав у проходженні своїх тунелей. Так що те звірятко, що копає краще за інших відповідно пристосоване для підземного способу життя.

Отож, чи можуть кріт і білка помінятися квартирами у своїй спільній домівці – у лісі? Ні! Щоб помінятися квартирами, поміняти дерево і дупло на нору під землею, білка і кріт повинні водночас помінятися хвостами, лапами і багато чим іншим: зором, хутром, способом життя. Якби ми ознайомилися з іншими тваринами, побачили б, що кожна з них пристосована до свого місця у світі невидимим ланцюжком, який нелегко розірвати.

Ось як пише про того, хто де живе, письменник: (доберіть самостійно твори, авторів, які є дотичними до неї).

Під кущами сидить заєць, у норах – лисиці... Словом, ліс – одне велике товариство, велика сім'я різних тварин, і рослин, тому що більшість лісових рослин і грибів можуть жити лише в лісі! Наприклад, якщо ви вибралися за грибами, куди скеруєте свій шлях? А за ягодами – суницею, чорницею? Теж! Чому? Тому, що ці ягідні чагарнички і гриби можуть рости лише в умовах свого дому – в лісі!

Ось підсумок: нам усім потрібно дбайливо ставитися до домівок своїх сусідів на планеті Земля! Не забувати про те, що ушкодження або знищення їхнього житла загрожує для них загибеллю. Адже усі вони пристосувалися до тих умов, в яких живуть багато тисяч років.

Прочитаймо, що ж трапилося одного разу з маленьким Сазаном, який захотів змінити свій дім – привітну річку – на дивовижні країни, в якій “На траві, як на м'якій перині: на боці полежиш і на спині”: (доберіть оповідання самостійно).