< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Залежність від азартних ігор.

Ігрова залежність – визначають два види ігрової залежності: лудоманія і гемблінг. Лудоманія – це невротичний стан, коли за бажанням людина може контролювати себе й відірватися від гри. Гемблінг – яскраво виражений хворобливий стан, який уже характеризується певними клінічними ознаками й потребує лікування. Люди, які страждають на гемблінг, уже не контролюють свої дії і дуже часто чинять кримінальні протиправні дії, нерідко пов'язані з продажем наркотиків.

Найбільш поширені азартні ігри – ігрові-авто мати, ігри у карти та рулетка у казино, комп'ютерні ігри.

Типові ознаки залежності від азартних ігор:

  • – втрата почуття міри;
  • – втрата щиросердечної рівноваги-занепокоєння;, дратівливість, тривога, тремтіння при спробі зупинитись;
  • – втрата самоконтролю – нездатність відірватися;
  • – втрата почуття реальності – гра заради забуття, з почуття провини або страху;
  • – втрата почуття правди – неправда близьким і навколишнім, заради приховання справжнього розміру, азартного потягу;
  • – втрата почуття законності – фальсифікації, шахрайство, злодійство, розтрата заради гри;
  • – втрата почуття власної гідності – впадання в безпричинну довірливість і відвертість стосовно позикодавців;
  • – втрата почуття значимості людських стосунків – конфлікти, професійні, шлюбні, сімейні, повсякденні людські.

Для допитливих

Психодинамічна теорія розвитку розцінює схильність до гри як протест проти реальної дійсності, а неадекватна впевненість у виграші приховує інфантильні фантазії своєї могутності та підсвідомого очікування необмеженого задоволення своїх бажань.

Питання про те, яка кількість українців охоплена патологічною схильністю до азартних ігор у нашій країні, на даль, поки що ще не досліджене. Але західна статистика наводить такі цифри: в Італії ISO 000 італійців вважають "патологічними гравцями"; 5 млн. американців віднесені до "проблемних чи патологічних гравців", а 15 млн. – до групи ризику..

Ігрова залежність має своє пояснення: будь-яка азартна гра стимулює викид у кров адреналіну, який викликає збудження і дарує насолоду. Гравець намагається повторити ці відчуття, тому його не може зупинити ні великий виграш, ні програш.

Патологічна схильність до азартних ігор відноситься до групи нехімічних, інформаційних, соціально-психологічних наркоманій. Умовним наркотиком є ігрова діяльність, азартна гра. Дозою, в даному випадку, виступає тривалість одного сеансу безперервної гри, максимальний виграш і сума загального боргу.

Запам'ятайте!

Рекомендації, які допоможуть лудоманові позбутися згубної звички:

  • 1. Викладіть з портмоне та кишень усі гроші, залишивши лише на проїзд. У Вас не повинно лишатися ніякої готівки. Користуйтесь тільки громадським транспортом або ходіть пішки.
  • 2. Просіть, щоб зарплату за Вас забирав хтось інший.
  • 3. Складіть чіткий і докладний розклад. У Вас не повинно залишатися вільного часу. Вибирайте маршрут для проїзду (прогулянки) якомога далі від гральних автоматів.
  • 4. Заведіть собаку чи іншу тварину, як вимагає старанного догляду.
  • 5. Визнайте своє безсилля перед грою, не жалійте себе.
  • 6. Зверніться до групи анонімних гравців.

Тероризм, біотероризм: основні теоретичні положення.

Тероризм – це форма політичного екстремізму, застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певний цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесено до рангу державної політики.

Тероризм визначається як політика залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Розрізняють три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

До найпоширеніших у світі терористичних актів відносять:

  • напади на державні або промислові об'єкти, які можуть спричинити матеріальні збитки, а також є ефективним засобом залякування і демонстрації сили;
  • захоплення державних установ або посольств (часто супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
  • захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація – звільнення товаришів по партії, кримінальна мотивація – вимога викупу);
  • насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);
  • викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів);
  • політичні вбивства (вважається як дин із найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);
  • вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >