< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Синдром хронічної втоми.

Синдром хронічної втоми (СХВ) – актуальна та глобальна проблема сучасної медицини, з якою все частіше стикаються лікарі. Термін “СХВ” з'явився в 1984 р. в США, але сам феномен швидкої та тривалої втомленості, фізичної слабості як провідний прояв хвороби відомий ще з початку XX ст. Подібні стани під назвами “неврастенічний синдром”, “астенодепресивний синдром”, “нейроміастенія” описані лікарями в кінці XIX ст. Слід відрізняти СХВ від простої втомленості, яка е не хворобою, а природною реакцією організму на навантаження, сигналом про те, що йому вкрай потрібен відпочинок. СХВ – це безпричинна сильна загальна втомленість.

Кількість хворих із СХВ зростає з кожним днем. Так, у США зареєстровано близько 5 млн. таких пацієнтів. Тому останнім часом СХВ називають “диванною чумою XXI століття”. На жаль, точних даних щодо поширеності СХВ в Україні немає. СХВ спостерігається переважно у дорослих незалежно від віку та професійної належності. Відмічено, що цю патологію у два рази частіше спостерігають серед чоловіків, які займаються переважно розумовою працею. Це дало підставу визначити СХВ “хворобою бізнесменів”.

Питання про етіологію та патогенез СХВ не можна вважати остаточно вирішеним. Припускають, що він розвивається в результаті хронічного стресу, під час тривалих розумових та (або) фізичних навантажень, що призводить до “виснаження” організму. Усе це спричинено швидкими темпами життя, урбанізацією, економічною нестабільністю. Також розвиток СХВ пов'язують із

забрудненням навколишнього середовища (особливо токсичними продуктами), незбалансованим харчуванням, гіподинамією, впливом радіації. Існує гіпотеза, що СХВ є генетично детермінованим захворюванням і йому властива певна сімейна схильність. Доведено, що психічна або фізична травма (у тому числі сексуальне насильство), особливо нанесена в дитинстві, є підгрунтям для розвитку різноманітних патологічних станів, зокрема СХВ. Висловлюються думки про можливу роль інфекційного агента; таких вірусів , як “пінистий” вірус, віруси герпесу 6,7,8 типів, Епштейна – Баррї, цитомегаловирус.

Японські дослідники називають СХВ аетоімунним синдромом втомлюваності (Autoimmune fatigue syndrom (AIFS).

Натепер навколо СХВ точаться суперечки, тому цей стан і не отримав статусу хвороби і поки що не є окремою нозологічною формою.

Клінічна картина при СХВ досить різноманітна. Хвороба може починатися як поступово – в результаті дії постійного стресу, тривалих навантажені і “виснаження організму”, так і раптово – після перенесеної інфекції. Хворі мають багато скарг, що пов'язані з поганим самопочуттям. Багато з них намагається відшукати в себе якусь соматичну патологію. Таке ставлення до хвороби призводить до швидшого прогресування СХВ. Американською колегією ревматологів для діагностики СХВ рекомендовано враховувати 2 основні симптоми:

  • 1. Раптове виникнення слабості, її прогресування, відсутність ефекту після відпочинку. Зниження працездатності протягом останніх б міс.
  • 2. Відсутність інших чинників або захворювань, що могли б спричинити таку втомленість.

Крім того, враховують 11 незначних симптомів:

  • 1 .Прогресуюча або тривала втомленість, особливо після фізичних навантажень, що раніше переносилися легко.
  • 2. Субфебрилітет.
  • 3. Частий біль у горлі.
  • 4. Болючі лімфовузли.
  • 5. М'язова слабкість.
  • 6. Міалгії.
  • 7. Порушення формули сну (безсоння вночі та сонливість удень).
  • 8. Частий головний біль.
  • 9. Мігруючий біль у суглобах.
  • 10. Нейропсихічні розлади: підвищена чутливість до світла, розлади зору(плями перед очима), погіршання пам'яті, дратівливість, нерішучість, зниження концентрації уваги.
  • 11. Депресія або постійні безпричинні коливання настрою.

Доведено, що з часом СХВ мас тенденцію до прогресування, знижує якість життя, і поступово функціональна патологія трансформується в органічну.

Діти також страждають на СХВ. Точної статистики захворюваності серед дітей немає, але вважають, що останніми роками кількість випадків СХВ у дітей значно збільшилася. Можливо, це пов'язано з тим, що батьки вимагають від дітей забагато: дитина повинна врости високоінтелектуальною, має все знати та вміти. І далеко не завжди ці сподівання збігаються з інтересами та можливостями дитини.

СХВ зазвичай починається восени, з початком навчального року. Діти пропускають заняття або їм потрібен тривалий відпочинок після уроків. Також пов'язують розвиток СХВ з гострими інфекційними процесами.

У дітей найчастіше відмічаються такі скарги:

  • – слабість, підвищена втомлюваність;
  • – головний біль у різних ділянках голови, запаморочення;
  • – біль у ділянці серця колючого характеру;
  • – гіпотонію;
  • – напади з втратою свідомості;
  • – постійні безпричинні коливання настрою;
  • – погану концентрацію уваги, зниження успішності у школі;
  • – метеочутливість, непереносимість поїздок у транспорті;
  • – порушення формули сну;
  • – субфебрилітет, відчуття нестачі повітря.

Лікування СХВ повинно бути комплексним та патогенетичним. Позитивний ефект мають дозовані фізичні навантаження у поєднанні з повноцінним відпочинком протягом 12 тиж. Ця методика дає змогу зменшити психологічний стрес, заряджає позитивною енергією. Раціональне вітамінізоване харчування теж відіграє важливу роль у процесі лікування СХВ.

Оскільки багато хворих має психологічні проблеми, що є не лише передумовою виникнення СХВ, а й підтримувальними чинниками, то такі хворі потребують обов'язкової консультації психолога або психотерапевта.

Таким чином, СХВ залишається досить цікавою і водночас серйозною медичною проблемою. Незважаючи на певні досягнення у вивченні згаданої патології, багато чого в генезі захворювання залишається незрозумілим і потребує подальших наукових досліджень.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >