< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Пожежна безпека.

Пожежна безпека: основні поняття та визначення.

Значний внесок у зміцнення державної економіки вносить пожежна охорона, яка надійно захищає від вогню створені народом цінності. Як свідчать статистичні джерела, пожежі завдають великих матеріальних збитків і майже завжди супроводжуються нещасними випадками, а іноді – людськими жертвами.

Основний напрямок діяльності пожежної охорони полягає у профілактиці пожеж та обмеження їх розмірів. Забезпечення пожежної безпеки с невід'ємною частиною державної політики щодо хорони життя та здоров'я людей, національного багатства й оточуючого природного середовища.

Проте, незважаючи на всі зусилля, спрямовані на попередження виникнення пожеж, дана проблема за своїми масштабами розцінюється як глобальна й зачіпає не лише національні, але й міжнародні інтереси.

Загальні показники пожеж складаються з економічних, соціальних та екологічних наслідків.

До екологічних наслідків належать такі: забруднення продуктами горіння й пожежогасіння атмосфери, водного середовища, грунтів, надр, загибель флори і фауни.

До економічних наслідків відносять: витрати, пов'язані зі знищенням або пошкодженням матеріальних цінностей, з відновленням функціонування об'єктів, пошкоджених під час пожеж, збитки – пов'язані з простоєм виробничих об'єктів, виплатою допомог по тимчасовій непрацездатності та ін.

До соціальних наслідків належать: загибель і травмування людей, погіршення їхніх психофізіологічних показників, посилення соціальної напруженості внаслідок втрати житла, зростання захворюваності та зменшення тривалості життя.

Основним заходом у напрямку створення загальнодержавної системи по забезпеченню пожежної безпеки було прийняття Закону "Про пожежну безпеку", який набрав чинності з дня його опублікування 29 січня 1994 року.

Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території держави, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є: Конституція, Закон "Про пожежну безпеку", Правила пожежної безпеки, постанови Верховної Ради, укази і розпорядження Президента, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів, стандарти, будівельні норми та правила, відомчі нормативи, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Запам'ятайте

Загальні вимоги до пожежної безпеки об'єктів усіх галузей народного господарства наведено в ГОСТ 12.1.004-85

Пожежа – це процес неконтрольованого горіння поза спеціальним вогнищем, що розвивається в часі й просторі і є небезпечним для людей, матеріальних цінностей на навколишнього середовища.

Горіння – це хімічна реакція з'єднання речовини з киснем повітря, яке супроводжується виділенням тепла, світла, диму.

Спалах – швидке горіння горючої суміші, яке не супроводжується утворенням стиснутих газів.

Загоряння – виникнення горіння під дією джерела запалювання.

Запалення – згоряння, що супроводжується появою полум'я.

Самозагоряння – різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що призводить до виникнення горіння речовини при відсутності джерела запалювання.

Самозапалення – само загоряння, що супроводжується появою полум'я.

Вибух – надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.

До основних показників пожежної небезпеки відносять:

  • – температуру спалаху;
  • – температуру запалення;
  • – температуру межі запалення;
  • – температуру самонагрівання та інше.

Температура спалаху – це найнижча температура горючої речовини при якій над поверхнею утворюються пари та гази, здатні спалахувати в повітрі від джерела запалювання (але горіння при цьому ще неможливе).

Температура запалення – це температура горючої речовини, при якій вона виділяє горючі пари та гази з такою швидкістю, що після запалення їх від джерела запалювання утворюється стійке горіння.

Температурні межі запалення – це температури, при яких насичені пари речовини утворюють в даному окисному середовищі концентрації, рівня відповідно нижньому і верхньому концентраційним граничним рівням запалення рідин.

Концентраційні межі запалення речовини виражають в процентах відносно кисню повітря.

У повітрі знаходиться близько 21% кисню. Зменшення його до 16-18% призводить до того, що більшість речовин і газів горіти не можуть. Всі речовини мають нижні і верхні концентраційні граничні рівні.

Мінімальну концентрацію пилу чи газу в повітрі, при якій відбувається їх загоряння, називають нижнім граничним концентраційним рівнем запалення.

Верхнім граничним концентраційним рівнем запалення називають максимальну концентрацію пилу чи газу в повітрі, при якій ще відбувається їх загоряння. Горіння спостерігається в інтервалах між нижнім і верхнім граничним концентраційним рівнем. Зменшення або збільшення концентрації речовини або газу призводить до того, що горіння не буде, оскільки в першому випадку кількість речовини недостатня, і в другому випадку – кількість її надмірна (недостатньо кисню).

Зона горіння – це частина простору де відбуваються процеси термічного розкладання чи випаровування речовин і матеріалів.

Зона теплової дії – це простір, у якому відбувається процес теплообміну між поверхнею полум'я та горючою речовиною, що прилягає до межі зони горіння, де теплова дія створює умови, неможливі для перебування людей без проти теплового захисту.

Зоною задимлення називається частина простору, що межує із зоною горіння й заповнена димовими газами в концентрації, що становить загрозу для життя й здоров'я людей. Ця зона включає в себе всю зону теплової дії і значно її перевищує.

Тривалість пожежі, а також матеріальні збитки залежать від характеру горючої речовини й величини пожежного навантаження, тобто маси горючих матеріалів на одиницю площі.

Горючі речовини можуть перебувати в трьох агрегатних станах: рідкому, твердому і газоподібному.

Горючі рідини за пожежонебезпекою ділять на два класи: до першого відносять рідини з температурою спалаху до 61°С (бензин, етиловий спирт, ацетон, нітроемалі тощо), вони мають назву легкозаймистих рідин (ЛЗР); до другої – рідини з температурою спалаху понад 61 °С (мастильні матеріали, мазут, трансформаторне масло тощо), вони мають назву горючих рідин (ГР). Ці речовини характеризуються масовою швидкістю горіння, г/с.

Тверді речовини поділяються на:

горючі, що запалюються від стороннього джерела полум'я і продовжують горіння після його віддалення (лісоматеріали, папір, волок, соломіт та ін..); важко займисті, що не здатні розповсюджувати полум'я, а горять в місці контакту з тепловим імпульсом (гіпсові й бетонні матеріали, полімерні матеріали та ін.);

негорючі – це речовини, що не запалюються навіть від достатньо потужних теплових імпульсів (алебастр, залізобетон, метал, мармур та ін.).

Залежно від характеру горючої речовини всі пожежі поділяються на п'ять класів:

перший клас -пожежі звичайних горючих речовин та матеріалів, при горінні яких утворюється попіл (деревина, гума, папір та ін.);

другий клас – пожежі горючих рідин, при горінні яких утворюються горючі гази (нафта, мастила, нафталін);

третій клас – пожежі горючих газів, які можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші;

четвертий клас – пожежі електроустаткування, що знаходиться під напругою, для гасіння яких потрібні тільки не струмопровідні речовини;

п'ятий клас – пожежі металів з низькою або високою температурою плавлення.

Пожежну небезпеку вищеназваних матеріалів і речовин визначає сукупність їхніх характерних особливостей під час горіння: умови, що сприяли виникненню і розвитку пожежі, можливі масштаби та негативні наслідки.

Тому для оцінки пожежної небезпеки того чи іншого виробництва необхідно знати, які горючі речовини та в якій кількості використовуються або утворюються на підприємстві і за яких причин вони можуть викликати або утворювати пожежу. Такий аналіз допоможе розробити структуру заходів щодо забезпечення ефективного функціонування системи пожежної безпеки в умовах конкретного виробничого об'єкта.

Система пожежної безпеки – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збиткам від неї.

Пожежна безпека – це стан об'єкта, коли пожежа унеможливлюється, а у випадку її виникнення виключається дія на людей небезпечних чинників пожежі й забезпечується захист матеріальних цінностей.

Пожежної безпеки можна досягти завдяки створенню системи заходів пожежної профілактики та активного пожежного захисту.

Пожежна профілактика – це комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих можливому виникненню пожежі чи зменшення її наслідків.

Система активного пожежного захисту – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів для боротьби з пожежами й запобігання дії на людей небезпечних та шкідливих чинників пожежі, а також для обмеження матеріальних збитків від неї.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >