Генетика розладів самоконтролю людини

Серед імпульсивних розладів самоконтролю особи можна назвати гемблінг (пристрасть до азартних ігор), розлади споживання їжі – анорексія (відмову від їжі) та булімія (переїдання). Яка ж їхня генетика?

На патологічний гемблінг припадає приблизно 25 % усіх порушень самоконтролю. Популяційна частота цієї залежності складає 3 %. До того ж серед чоловіків гемблерів більше, ніж серед жінок.

Описано дві стадії розвитку патологічного гемблінгу. У період першої стадії гемблер відчуває ейфорію. Втягуючись у гру, особа поступово деградує, коло її інтересів звужується, поступово відбувається розлад психіки. Друга фаза – розчарування. На цей період припадає значна кількість самогубств. Серед гемблерів поширена злочинність. Для попередньої профілактики гемблінгу необхідно визначити групу ризику.

Спеціалісти зазначають, що діти гемблера в ранньому дитинстві мають підвищену товариськість, відсутність сором'язливості тощо. Дитина-гемблієр постійно перебуває у стані стресу, що може призвести до розвитку наркоманії. Дітей, які надмірно захоплюються ігровими автоматами, потрібно не карати, а лікувати. Серед особистих характеристик дорослих гемблерів-чоловіків переважають, такі як недружелюбність, бажання керувати іншою людиною, агресивність, безвідповідальність. Жінки-гемблери – це зазвичай особи, що мають пасивну агресивність, заздрість, залежність.

Патологічний гсмблінг взаємодіє з розладами настрою. За своєю генетичною природою він належить до мультифакторних і полігенних хвороб. Виявлено зв'язок між цим станом і специфічними генами одного із рецепторів дофаміну D. Так, у патологічних гемблерів алель DAI спостерігається удвічі частіше, ніж у осіб, які не беруть участь в азартних іграх. У них відзначаються генетично зумовлена підвищена активність нейромедіатора норадреналіну та аномалії електроенцефалограми. Вважають, що у гемблерів наявний "синдром недостатнього нагородження" в результаті порушення функціонування специфічних дофамінових нервових шляхів. Саме тому ці люди намагаються його компенсувати шляхом азартної гри.

Слово анорексія означає "без апетиту". У анорексиків розвиваються всі симптоми голодування – низький кров'яний тиск, загальмоване або нерегулярне серцебиття, закрепи, відчуття холоду та інше. Анорексія є хворобою, на яку страждають в основному жінки в результаті наслідування уявному ідеалу, який нав'язується сучасним суспільством. При цій хворобі люди свідомо голодують, втрачаючи понад 15 % своєї нормальної маси тіла. Анорексія зазвичай починається в період статевого дозрівання і найбільш розповсюджена серед європейських жінок. У різних популяціях частота виявлення анорексії різна: від 0,1-0,7 % до 1-3 %. Так, у США анорексія зафіксована у 8 млн осіб (близько 3 % популяції), із них понад 7 млн – це жінки. Генетичні дослідження засвідчили, що конкордантність МБ з анорексії є вищою порівняно з ДБ. Анорексія на 58 % генетично зумовлена фенотиповим проявом. Внутрішньосімейні дослідження довели (Л.А. Атраментова, О.В. Филипцова, 2004), що жінки, в родинах яких спостерігаються розлади травлення, частіше, ніж у середньому в популяції, самі страждають на такі хвороби. Так, якщо мати або сестра особи були хворі на анорексію, то ризик її прояву в родині в 12 разів вищий, ніж у середньому в популяції. На сьогодні відомий один із генів схильності до цього захворювання, тому вважається, що анорексія має полігенний характер. Цей ген розташований у короткому плечі першої хромосоми. Крім того, на цій ділянці було знайдено маркер анорексії DIS3721, який дає можливість визначити групу осіб ризику.

На булімію страждають в основному дівчата-підлітки та молоді жінки. Симптомами цього захворювання є надмірне переїдання, за яким йдуть позбавлення від з'їденого шляхом важких занять спортом, блювання або приймання послаблюючих препаратів. Частота проявів булімії в популяції складає 1 -3 % серед жінок та 0,2 % серед чоловіків. Деякі симптоми захворювання є характерними для значно більшої кількості осіб: від 5 до 15 % у популяції. За допомогою близнюкового методу встановлено, що спадковість булімії складає 83 %. Цей розлад має полігенний контроль, оскільки здійснюється багатьма генами. Найбільш розповсюдженими факторами середовища, які провокують розвиток булімії, є складності у стосунках із партнером, соціальні партнери, психологічні травми тощо. На думку вчених, існує зв'язок між генами, що зумовлюють схильність до депресивних станів, і генами, що спричинять розлади вживання їжі.