ГЕНЕТИЧНИЙ КОНТРОЛЬ СПРИЙНЯТТЯ. ПСИХОГЕНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Основні поняття теми: дальтонізм, амбліопія, амавроз, протанопія, протаномалія, дейтераномія, дейтераномалія. тританопія, аналгезія, екстраверсія, нейротицизм, депривація, альбінізм, міопія, далекозорість, короткозорість.

Зір та його порушення

Сприйняття зорових подразників. Світлові промені, що є специфічними подразниками для зорових рецепторів, проходять всередині очного яблука крізь кілька складових середовищ, а саме: рогівку, водянисту вологу, кришталик і склисте тіло. Разом вони утворюють оптичну систему ока, яка заломлює промені й збирає їх на сітківці. Усі складові середовища зорового аналізатора, крім кришталика, зберігають сталою величину заломлення променів. Проте заломлювальна сила ока може збільшуватись або зменшуватися, що пов'язано зі скороченням чи розслабленням війкового м'язу. Тому, щоб зручніше було вивчати заломлювальну здатність ока, лікарі часто беруть до уваги тільки заломлення променів кришталиком. Зображення предметів на сітківці виникає внаслідок дії на неї світла, що зумовлює в сітківці електричні явища. Це – біоструми, які з'являються в результаті фотохімічного розпаду родопсину в паличках та йодопсину в колбочках. Однак швидкість розпаду родопсину на світлі є значно більшою порівняно зі швидкістю розпаду йодопсину, саме тому чутливість до світла паличок є вищою (в 1000 разів), ніж колбочок. Фотохімічна реакція розпаду родопсину та йодопсину викликає виникнення імпульсів у волокнах зорового нерва і є початком зорового сприйняття.

Палички – зорові рецептори, або фоторецептори "сутінкового зору", які відповідають за безколірні світлові відчуття. Паличкоподібні зорові клітини – це найбільш чутливі до світла зорові рецептори. Вони подразнюються навіть слабким сутінковим світлом, проте не сприймають забарвлення предметів. Ось чому вночі, коли люди бачать тільки за допомогою паличкоподібних зорових клітин, ми не здатні розрізняти кольори.

Колбочки – клітини-фоторецептори сітківки ока, що відповідають за кольоровий зір. Вони функціонують лише при яскравому освітленні, на відміну від паличок. Отже, якщо "працюють" колбочки, то палички загальмовані.

Колбочки зосереджені здебільшого в центральній ямці (їх концентрація зменшується на периферичних ділянках сітківки), саме навпроти зіниці. Тому коли зображення предмета виникає у цьому місці, ми бачимо його яскраво і чітко. Цю ділянку сітківки називають жовтою плямою. У місці виходу волокон зорового нерва із сітківки зорових рецепторів немає. Тому промені, що потрапляють на цю ділянку, яка називається сліпою плямою, взагалі не викликають зорових подразнень. Від сітківки збудження надходить по волокнах зорового нерву і провідних шляхах головного мозку до середнього мозку й у зорові горби, а від них – до зорової зони кори великого мозку (потилична ділянка). Саме тут відбувається остаточний аналіз зорових подразнень.

Дослідження Остенберга 1935 р. довели, що в людському оці міститься близько 6 млн колбочок. Згідно з сучасними даними, в оці налічується приблизно 4,5 млн колбочок і 90 млн паличок. Попри те, що колбочки менш чутливі до світла, ніж палички, вони мають переваги в тому, що дозволяють розрізняти не тільки кольори, а й дрібніші деталі та швидку зміну зображень, оскільки швидше реагують на стимул.

Відомо, що люди зазвичай мають три різні типи колбочок із різними фотопсинами, тому вони здатні до трихроматичного зору. При кольоровій сліпоті кількість типів колбочок може бути меншою. Повідомлялося також про людей з чотирма й більше типами колбочок. Такі люди здатні до тетрахроматичного зору. У дітей здатність до розрізнення кольорів зростає з віком.