< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Індивідуальні особливості інтелекту

Поява тестів дала можливість більш глибше аналізувати явище інтелекту, окреслила низку дослідницьких проблем та виявила цікаві феномени. Серед них такі, що стосуються вікової динаміки інтелекту, його расових, соціальних і гендерних особливостей, впливів на нього сімейного виховання тощо.

Вікова динаміка інтелекту. Вчені дійшли висновку про те, що існує висока кореляція між вимірами інтелекту в однієї і тієї ж людини в різні періоди її віку. Тобто, якщо людина в дитинстві, наприклад у б років, демонструє високий тестовий інтелект, то з великою імовірністю і в 15, і в 30, і в 70 років вона показуватиме такі ж результати за інтелектуальними тестами (звичайно, щодо свої ровесників). Ці високі кореляції виявлено для тестів, які вимірюють репрезентативний інтелект і можуть застосовуватися тільки з 3 років, оскільки у перші 2 роки життя дитини її інтелект розвивається в сенсомоторній сфері. У психологічній літературі наявні відомості, які дають підстави вважати гарним предиктором розвитку інтелекту в майбутньому зацікавленість дитини при реакції на нові об'єкти. Слід зазначити, що характер зв'язку здібностей у ранньому і більш пізньому віці, є статистичним. Інакше кажучи, високий рівень інтелекту в дитини дає серйозні підстави сподіватися на високий рівень інтелекту в дорослому віці тощо. Багато видатних людей, про які збереглася достовірна інформація, вирізнялися в дитинстві значними здібностями. Одним із найбільш яскравих феноменів особистості ранньої обдарованості був Блез Паскаль. Відомо, що він був кволим, легко збудливим і хворобливим від народження хлопчиком. Тому батько ізолював його від вивчення мов і математики, яких навчали сестер Блеза. Але, живучи в одному з ними будинку, слухаючи їхні розмови, хлопець так швидко всмоктував знання, що до чотирьох років не лише читав і писав, а й із надзвичайною легкістю здійснював усно складні обчислення.

Виникає запитання, чи можна, спираючись на вже відомі дані, дійти висновку про те, що в людини у віці 35-40 років відбувається регрес здібностей? Виявляється, ні. Річ у тім, що для інтерпретації потрібно врахувати ще один чинник – інтелектуальну акселерацію. Мається на увазі зростання саме показників інтелектуального тестування протягом усього часу існування тестів. Тобто люди старшого віку, які меншого мірою відчули вплив інтелектуальної акселерації, мають порівняно не високі результати не через вікові особливості, а через те, що їхньому поколінню взагалі були притаманні нижчі показники. Тож якщо внести поправку на інтелектуальну акселерацію, то регрес у 40-річному віці виявиться ілюзорним.

Слід зазначити, що якщо інтелект досягає максимальних значень уже в досить молодому віці, то успіх в інтелектуальній професійній діяльності приходить значно пізніше. Це пояснюється тим, що для того щоб мати потужне мислення у сфері, наприклад математики і біології, потрібно не лише бути розумною людиною, а й опанувати низку спеціальних умінь. Йдеться не про знання, а саме про вміння: наприклад, професор математики, фізики чи біології відрізняється від аспіранта не стільки обсягом знань, скільки здатністю ставити і розв'язувати складні завдання. Для оволодіння цими вміннями потрібна тривала робота.

Ефект Флінна, або інтелектуальна акселерація. Ефект Флінна – статистичний феномен, що виявляється в поступовому підвищенні показників коефіцієнта інтелекту (IQ) з плином років як в окремих країнах, так і у світі в цілому. Ефект Флінна є парадоксальним – зростання спостерігалося у межах десятиліть, тому важко пояснити його еволюційно-генетичними факторами як буквальне "порозумнішання" людського роду.

Тести на коефіцієнт інтелекту спочатку стандартизуються на основі великої тест-групи: їх складність і час виконання добираються так, щоб величина IQ = 100 була середнім медіанним значенням: приблизно половина тестованих має IQ менше ніж 100, а інша – понад 100. Тести періодично оновлюються і стандартизуються на нових тест-групах, в яких медіанне значення також є рівним 100.

Таким чином, ефект Флінна полягає в наступному: з плином років медіанне значення зростає, перевищуючи 100. Нові суб'єкти тестування показують на старих тестах дедалі вищі результати. Це означає, що середній 1Q новітнього часу, визначений за новими тестами, відповідає вищому IQ минулих років. Отже, середній IQ людей безперервно підвищується, а складність тестів неухильно зростає.

Було виявлено, що середні результати за тестами на інтелект у більшості країн світу постійно і досить істотно зростають. Найбільш систематичні результати щодо зміни інтелекту отримано у США.

Так, Флінн довів, що з 1934 до 1978 р. середній рівень IQ жителів США зріс на 15 пунктів: приблизно на 3 пункти за кожне десятиліття. Аналогічні дослідження в інших країнах засвідчили схожі результати, які все ж відрізняються за країною. Так, Флінн описав підвищення на 20 пунктів IQ голландських призовників з 1952 до 1982 р.

За іншими даними, з 1910 до 1984 р. показники інтелекту за тестами на зразок Стенфорд–Біне зросли на 22 бали. Менш виражений їх ріст спостерігався у сфері вербального інтелекту порівняно зі сферою невербального. Тому, наприклад, згідно з тестом Векслера, за яким невербальні субтести мають більшу вагу в підсумкових результатах, таке зростання є ще більш вираженим. Максимальний приріст спостерігають у суто невербальних тестах. Зокрема, за тією ж вибіркою США, результати за тестом Равена зростають на одне стандартне відхилення (тобто 15-16 балів, переводячи на IQ.ia одне покоління. Це означає, що за показниками цього тесту 50 % бабусь і дідусів у США у часи їхніх онуків зарахували б до відстаючих.

Слід зазначити, що зростання інтелекту відбувається з різною швидкістю. З 22 балів приросту за тестом Стенфорд–Біне приблизно 10 припадають на проміжок до 1932 р., 10 – на час з 1932 до 1972 р. і ще 2 – на період до 1984 р. К. Ше, котрий докладно досліджував цю проблему, виявив, що у США інтелект стрімко зростав для людей, які народилися між 1890 р. і серединою 1920-х років, потім ріст уповільнився, хоча й не зупинився для тих, чиє раннє дитинство збіглося з Великою депресією. Новий могутній приріст відбувся в перші післявоєнні роки, після чого збільшення стало менш значним.

Аналогічні результати отримують і щодо Західної Європи. Наприклад, у Шотландії між 1921 і 1936 pp. та в Англії між 1927 і 1936 pp. істотного приросту зафіксовано не було. Зате дослідження, які порівнювали довоєнні й післявоєнні показники (Англія 1937-1939 і 1944-1946 pp., Бельгія 1940 і 1949 pp., Франція 1931 і 1956 pp., Нідерланди 1934 і 1964 pp., Нова Зеландія 1923-1926 і 1955-1958 pp., Канада 1940-ві й 1960-ті роки), демонструють їх яскравий приріст. Мабуть, найпотужніше зростання інтелекту зафіксоване в післявоєнній Японії. Діти, які народилися в 1960-ті роки, перевершують тих, що народилися між 1936 і 1945 pp., у середньому приблизно на 20 балів за тестом Векслера. Якщо японські діти 1936-1945 р. народження показували приблизно однакові результати зі своїми американськими однолітками за невербальними субтестами Векслера, то через 20 років японці випереджали американців того самого часу народження на 11-12 балів. За вербальними тестами здійснити порівняння звичайно важко, що зумовлюється різними мовами досліджуваних. Японців також характеризує менше стандартне відхилення діапазону показників інтелекту. Слід зазначити, що тести шкільної успішності не завжди показують ту саму динаміку, що й тести інтелекту. Наприклад, у США із середини 1960-х років до 1980 р. спостерігався приріст за тестами інтелекту при одночасному їх зниженні за тестом шкільних здібностей (SAT).

Причина інтелектуальної акселерації не цілком зрозуміла і викликає суперечки. Логічно було б припустити, що важливу роль у цьому могло б відіграти поліпшення освіти. Відомо, що впродовж XX ст. у країнах Європи і Північної Америки досить помітно зросла частка людей, котрі отримали повну середню і вищу освіту. Якби таке пояснення було правильним, то варто було б очікувати вищого показника інтелекту в тих осіб, котрі вже зазнали впливу освітянського процесу, а саме, у дорослих і старших підлітків, але аж ніяк не в дошкільників. Однак факти свідчать про те, що підвищення інтелекту в молодших дітей було принаймні не менше, ніж у дорослих.

Існує й інша думка щодо цього явища. Як відомо, впродовж XX ст. значно зріс потік інформації, спрямований на людину. Тому можна припустити, що діти кінця XX ст. досягали вищого інтелектуального розвитку, оскільки одержували більше інформації через радіо і телебачення. Проте це не завжди так. Крім того, зростання рівня інтелекту наступного поколінні деякою мірою залежить від того, наскільки він (рівень) був високим у попереднього. Таким чином підвищення інтелекту в поколінні 1 має позначитися на зростанні інтелекту в поколінні 2, що у свою чергу впливатиме на покоління 3 і т.д. Однак слід зазначити, що інтелект батьків є не найважливішим чинником у створенні сприятливих умов для розвитку інтелекту дітей, тому момент самопідтримки хоча й може позначатися на інтелектуальній акселерації, проте пояснює тільки незначну її частину.

Наслідування IQ. При дослідженні моногібридних близнюків, які виховувалися окремо, виявлено високий ступінь кореляції коефіцієнта інтелекту (в межах 0,64-0,78). Оцінка наслідування складає 0,75. Кореляція IQ між дітьми і їхніми біологічними батьками у всіх випадках була вищою (0,35-0,40) порівняно з прийомними та усиновленими дітьми (0,15). Якщо у ранньому дитинстві фіксується незначна кореляція IQ щодо останніх, то, починаючи з 7 років, спостерігається схожість між рівнем інтелекту прийомних дітей та їхніми біологічними батьками, а кореляція "прийомні – усиновлені діти" – знижується. У цих дослідженнях було також виявлено низькі значення коефіцієнта інтелекту у категорії "прийомні діти– біологічні батьки". Доведено, соціально-економічний статус батьків не завжди впливає на зниження IQ.

Встановлено, що значення коефіцієнта наслідування вербальних здібностей переважає над показниками невербального інтелекту, а значення коефіцієнта наслідування щодо пам'яті на невербальні зорові стимули складали 0,93, дотикові – 0,69, слухові – 0,86 відповідно. Для мовленнєвих стимулів (зорових і слухових) відмінностей щодо показників IQ у моно- і дизиготних близнюків не виявлено, однак ці показники щодо пам'яті були нижчими (зорові – 0,38; слухові – 0,37).

Відомо, що вірусні внутрішньоутробні інфекції, недостатнє харчування, нестача вітамінів призводять до порушення фізичного і розумового розвитку та зниження коефіцієнта інтелекту. Крім того, у дітей, які перебували на грудному вигодовуванні коефіцієнт інтелекту у віці 5 років був у середньому на 11 балів вищим порівняно з дітьми, які перебували на змішаному або штучному вигодовуванні. Якщо порівняти показники дітей, яких годували груддю протягом 7-9 місяців, з дітьми, які перебували на штучному годуванні, то у перших IQ у середньому на 6 балів був вищим. Раннє усиновлення також підвищує IQ на 10-15 балів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >