Спадковість рухової і спортивної активності людини

Що слід мати на увазі під руховою активністю людини? За визначенням С. Бучарда і Р. Шепарда (С. Bouchard, R.J. Shepard, 1994), це – будь-який рух тіла, породжений скелетними м'язами, в результаті якого відбувається достовірне збільшення енерговитрат порівняно з основним обміном. Рухова активність дітей здебільшого є індивідуальною (W.O. Eaton, R.L. Enns, 1983; W.O. Eaton, A.P. Yu, 1988). Хлопчики мають вищу рухову активність, ніж дівчатка (тут, очевидно, автори мають на увазі статеві відмінності впливу генетичних чинників). За даними Т. Стефенсена та С. Ксперсена (Т. Stephens, CJ. Caspersen, 1994), рухова активність людей різних популяцій є неоднаковою. Наприклад, рухова активність фінів вікової групи 20-70 років вища, ніж у англійців аналогічної групи. У юнаків та дорослих людей вона значно менша, ніж у дітей. Рівень рухової активності людини залежить від конкретної пори року (R.M. Malina, 1990, 1995), від маси тіла (С. Bouchard, R.M. Malina, L Pftrusse, 1997). Так, цілком очевидно, що чим більша маса людини, тим нижчою буде її фізична активність.

Спадковість рухової активності людини вивчалася за допомогою визначення конкордантності МБ та ДБза таким показником, як кількість кроків, пройдених за день (Н.М. Дедовская, 1972; К.М. Смирнов и др., 1973; Б.И. Коган, Ю.С. Антипов, 1974). Під час досліджень було чітко окреслено дві різні точки зору. Так, при вивчені 18 пар монозиготних та дизиготних близнюків віком 3-7 років з Новосибірська дослідники не виявили якихось значущих відмінностей між монозиготними та дизиготними близнюками за кількістю кроків, які вони робили за день і за годину. Це дозволило висловити припущення, що генетичний компонент індивідуальних відмінностей у параметрах рухової активності не відіграє помітної ролі, але навіть за такої умови він має братися до увага. Слід зазначити, що такий висновок слід приймати вельми обережно, оскільки вищезгаданим обстеженням було охоплено невелику кількість близнюкових пар.

Протилежної думки дотримуються інші науковці (Н.Т. Лебедева, В.М. Лебедев, 1972; К.М. Смирнов и др., 1973). Дослідивши дітей звичайної популяції, вони висловили припущення, що спонтанна рухова активність залежить від генетичного коду.

Розрізняють здібності та можливості. Можливості – це передумови до результативної діяльності (тобто вони визначаються відповідними задатками). Щодо рухових здібностей, то, вкладаючи дещо інший зміст у визначення, котре дає В. Лях, це – індивідуальні особливості, які залежать від рівня розвитку задатків людини. На нашу думку, таке тлумачення не повністю розкриває весь зміст терміна "здібності". Тому вважаємо, що більш доцільним буде таке пояснення: рухові здібності – це індивідуальні, генетично зумовлені в розвитку якісні аспекти моторики, що визначають успіх людини у трудовій, фізкультурній та спортивній діяльності. Дещо схожий зміст у розуміння цього поняття вкладає і Р. Яруллін (Р. Яруллин, 1995). Під руховими він розуміє фізичні здібності й визначає їх як "вид здібностей людини, її генетично та соціально зумовлені відмінності у виявах фізичних властивостей при удосконалюванні нею рухової діяльності".

У науково-методичній літературі часто вживається термін "спортивні здібності". На наш погляд, це поняття дещо вужче, ніж "рухові здібності". Спортивні здібності – це індивідуальні, генетично зумовлені в розвитку якісні аспекти моторики, що визначають успіх людини у спортивній діяльності (чи якомусь виді спорту). Слово "моторний" (лат. motor) означає "руховий", "рушійний", "рушій". Так, наприклад у фізіології, центри, які контролюють рухову діяльність людини, називаються моторними центрами головного мозку. Тому терміном "моторні здібності", на наш погляд, можна користуватись як загальною назвою для позначення рухових та спортивних здібностей. Проте слід зазначити, що на практиці поняття "рухові здібності" та "моторні здібності" не є ідентичними, а їх ототожнення у науковій літературі при описі якісних характеристик людини є умовним. Ми ж більше схиляємося до думки, що моторні здібності містять ширший спектр рухової діяльності людини порівняно з руховими (Л.П. Сергієнко, Н.О. Гура, 2006).

Існують і інші пояснення відмінностей термінів "рухові здібності" та "моторні здібності". Рухові здібності належать до зовнішнього боку рухової діяльності людини (наприклад, зміна положень частин тіла у просторі), а моторні зараховують до внутрішньої, що зумовлюється функціями вищої нервової діяльності, м'язового апарату, сенсорних систем (A.W. Burton, D.E. Miller, 1993). Тому визначення поняття "моторні здібності" можна сформулювати таким чином. Моторні здібності – це індивідуальні, генетично зумовлені в розвитку внутрішні якісні рухові характеристики людини, фенотипові прояви яких визначаються функціями вищої нервової діяльності, м'язового апарату та аналізаторних систем.

У сучасній теорії здібностей розрізняють потенційні та актуальні здібності (ТЛ. Артем'єва, 1977; В.Б. Іссурін, 1986; О.А. Сиротін, 2000). Потенційні здібності становлять резерв індивідуального розвитку і необхідні при виникненні нових завдань та проблем. Вони ніби чекають свого часу й стають актуальними, реалізуючись у конкретній діяльності людини. Актуальні здібності зумовлюють результативність конкретної діяльності.

Тривалий час аналогом поняття "здібність" було поняття "обдарованість". Проте, на думку психолога С. Рубінштейна, обдарованість визначає комплексні властивості особистості. Тому з точки зору психологів вітчизняної школи (Е.П. Ільїн, 2001) обдарованість – це поєднання низки здібностей, що забезпечує успішність (рівень та своєрідність) виконання певної діяльності. Дітей, у яких спостерігаються ознаки обдарованості, називають обдарованими дітьми (при характеристиці конкретного індивідуума – обдарована дитина). Разом із терміном "обдарована дитина" можливе вживання терміна "дитина з ознаками обдарованості" (Н.С. Лейтес, 2003). Якщо йдеться про рухову діяльність, то тут доречним є вираз "дитина з ознаками рухової (чи спортивної) обдарованості". Це поняття є більш "обережним" у судженні.

Західні психологи розрізняють кілька видів обдарованості•, загальна інтелектуальна обдарованість; специфічна академічна обдарованість; творча обдарованість; художнє та виконавське мистецтво; психомоторна обдарованість; лідерська та соціальна.