Психогенетика геніальності

Геніальність (від лат. genius – дух) – це найвищий ступінь вияву творчих сил людини. Проявляється у створенні тих або інших здобутків, що мають важливе значення для розвитку суспільства, засвідчують нову епоху в розвитку культури, науки та науково-технічного прогресу.

Для особистості генія характерні такі риси, як творча продуктивність, володіння певного методологією, готовність до подолання стереотипів і традиційних настанов.

Зазвичай (починаючи від І. Канта) термін "геніальність" пов'язують з уявленнями про талант, проте більшість авторів (наприклад, Ч. Ломброзо, В. Гірш, А.В. Лібін) систематично розрізняють ці поняття.

Як відомо, люди відрізняються низкою психологічних характеристик. Ці відмінності викликані як неоднаковими умовами життя, так і різними генотипами. Для того, щоб оцінити вплив спадковості й середовища на поведінку особистості, вчені порівнюють людей, що мають різний ступінь генетичної спільності (однояйцевих і двояйцевих близнюків, рідних і зведених братів та сестер, дітей та їхніх біологічних і прийомних батьків).

Більшість генів існують в декількох формах, наприклад, різні форми гена, що визначає колір очей. Відомо, що деякі гени можуть мати десятки форм. Генотип конкретної людини містить два зразки кожного гена, форми яких можуть бути як різними, так і однаковими. Один – успадкований від батька, інший – від матері. Поєднання форм усіх генів є унікальним для кожного людського організму. Ця унікальність лежить в основі генетично зумовленої несхожості між людьми. Внесок генетичних відмінностей у різноманітність останніх відображає так званий коефіцієнт успадкованого. Наприклад, для інтелекту коефіцієнт успадкованого складає щонайменше 50 %. Проте це не означає, що 50 % інтелекту дається людині від природи, а решту 50 % можна здобути шляхом навчання, і тоді інтелект становитиме 100 %. Коефіцієнт успадкованого не має відношення до конкретної людини. Його обчислюють, щоб зрозуміти, в чому причина несхожості між людьми: чи це зумовлено неоднаковими генотипами, чи їх по-різному навчали. Якби коефіцієнт успадкування інтелекту виявився близьким до 0 %, то можна було стверджувати, що лише навчання формує відмінності між людьми. Таким чином застосування одних і тих же виховних та освітніх прийомів до різних дітей завжди вело б до одних і тих же результатів. Високі значення коефіцієнта успадкованого свідчать про те, що навіть за умови однакового виховання діти відрізнятимуться один від одного через свої спадкові особливості. Кінцевий результат, однак, не визначений генами. Відомо, що діти, усиновлені в благополучні сім'ї, за рівнем інтелектуального розвитку виявляються близькими до своїх прийомних батьків і можуть значно перевершувати біологічних. У чому ж тоді проявляється вплив генів?

Вчені обстежили дві групи всиновлених дітей. Умови в усіх прийомних сім'ях були однаково хорошими, а біологічні матері дітей розрізнялися за рівнем інтелекту. У ході дослідження з'ясувалося, що близько половини дітей, біологічні матері яких мали інтелект вищий за середній (І група), продемонстрували високі інтелектуальні здібності, а решта – середні. Діти з другої групи мали дещо знижений інтелект, але в межах норми, решта (15 %) – виявили невисокі показники. Таким чином, за однакових умов виховання в прийомних сім'ях інтелект дітей певного мірою залежав від інтелекту їх біологічних матерів.

Наведений приклад може слугувати ілюстрацією істотних відмінностей між поняттям успадкованих психологічних якостей і деяких успадкованих особливостей людини (ознак), таких як колір очей, шкіри тощо. Від генотипових та фенотипових особливостей залежить, як дитина розвиватиметься в певних умовах середовища. У деяких випадках генотип може задавати "межі" вираження ознаки.

Існує багато свідчень того, що у дітей навіть у ранньому віці можуть проявлятися надзвичайні здібності. Так, наприклад, А. Рубінштейн стверджував, що навчився грати на фортепіано раніше, ніж почав говорити. До того ж, як засвідчив аналіз біографій визначних композиторів, всі вони у ранньому дитинстві протягом кількох років інтенсивно й регулярно вправлялися у грі на музичному інструменті під керівництвом дорослих. Отже, можна стверджувати, що прояв надзвичайних здібностей щодо розвитку певних навичок спостерігається у період максимальної підтримки та заохочення з боку батьків. Цікаво, що навіть такі здібності, як наявність абсолютного музичного слуху не є прикладом природжених задатків. Встановлено, що його можна розвинути шляхом вправ, особливо піл час музичного навчання дітей у віці до 5-6 років.

У літературі трапляються відомості про надзвичайні здібності у дітей-аутиків, які можуть миттєво перемножувати великі числа або прекрасно малювати. Такі здібності є свідченням природженого таланту.

Відомо, що у деяких областях Африки (Кенія) діти починають сидіти та ходити раніше, ніж європейські. Спочатку вважали, що ця відмінність має генетичну основу, проте пізніше з'ясувалося, що така рухова активність пов'язана з особливостями традиційного виховання в селах. Діти тієї ж місцевості, але які мешкають у містах, не відрізнялися за цим показником від європейських.

Концепція природженого таланту пояснює генетично запрограмоване здобування певних навичок. Серед досліджень, які суперечать їй, слід зазначити екстраординарний рівень здібностей у звичайних людей. Так, за спостереженнями Дж. Беннет, офіціанти можуть запам'ятовувати до двадцяти замовлень одночасно. Ємність робочої вербальної пам'яті в цьому разі набагато перевищує показники норми. Цікаві результати були отримані й під час дослідження лондонських таксистів, яким потрібно було орієнтуватися в складних просторових умовах мегаполісу. Таким чином їхня здібність орієнтуватися у просторі підлягала щоденному багаторазовому тренуванню. Досліджуючи мозок таксистів за допомогою томографії, вчені з'ясували, що у водіїв спостерігається збільшення розмірів гіпокампа – структури, яка відіграє важливу роль в орієнтації у просторі.

Під час вивчення людей з екстраординарними здібностями були виявлені альтернативні впливи, які належали до природного таланту. Перш за все це практика в певній галузі діяльності. Наприклад, відомо, що студенти консерваторії до 21-го року виконують 10 000 вправ. Не виключають на сьогодні також і роль генетично зумовлених якостей. Проте навіть визначні музиканти погоджуються з тим, що вони б ніколи не займалися так багато, якби не було активного спонукання з боку батьків.

Крім практики, до числа альтернативних впливів, які сприяють успішному навчанню і можуть бути основою екстраординарних досягнень, належать:

• – увага та здатність до концентрації;
• – рівень мотивації;
• – впевненість в собі та оптимізм;
• – ентузіазм та енергійність.

Отже, вважається, що концепція природженого таланту не засвідчується експериментальними дослідженнями і суперечить низці спостережень.

Нащадки геніїв зазвичай нічим не відрізняються від пересічних людей, а фактори довкілля, що впливають на геніальність, на сьогодні не ідентифіковані. Так, під час досліджень близнюків було виявлено, що деякі ознаки геніальності мають надзвичайний прояв. Наприклад, якщо порівняти характеристики електроенцефалограми, а саме частоту α-ритму, то у монозиготних близнюків виявлявся високий ступінь кореляції (0.8-0,9) щодо певних ознак. Це стосується монозиготних близнюків незалежно від того, чи виховувалися вони разом чи окремо. У той же час, порівнюючи електроенцефалограми дизиготних близнюків та окремо взятих людей, було з'ясовано, що їх показники корелюють (0,2-0,4) і відрізняються за ступенем кореляції. Також проявляються деякі інші риси особистості, такі як імпульсивність або екстраверсія.

Відомо, що певні ознаки, які визначаються полігенно, корелюють між родичами і залежать від ступеня їх генетичної близькості. Припускають, що існують риси, які визначаються певною конфігурацією генів або набором властивостей, зумовлених генетично. Таке явище називають емергенез. Певна зміна конфігурації генів призводить до зникнення цієї властивості, тому в монозиготних близнюків емергенні ознаки проявляються однаково. У родичів ці набори не ідентичні, змінені, що порушує унікальну конфігурацію генів.

Отже, схожість за виявленням емергенної риси у родичів спостерігається не частіше, ніж у звичайних людей. Це призводить до того, що властивості, які мають таку конфігурацію генів, спостерігаються в родинах пробандів не частіше, ніж у популяції. Наявність таких рис пояснює той факт, чому діти одних батьків відрізняються один від одного. За спеціально розробленою шкалою провели дослідження творчих здібностей у близько 1800 осіб. Виявилося, що для монозиготних близнюків, які виросли окремо, характерні високі значення кореляції творчих здібностей (0,54). У той же час кореляція для дизиготних близнюків, які зростали нарізно, дорівнювала нулю. Це свідчить про те, що здатність до творчості може бути емергенною рисою. Інше пояснення цих відмінностей залежить від індивідуального впливу середовища. Концепція імпресінгу пояснює, що деякі події, які мали місце в дитячому або підлітковому віці, можуть залишати слід на все життя, а також визначати мотиви діяльності людини, її інтереси та цінності. Ця концепція акцентує увагу на проблеми виникнення та мотивації щодо екстраординарних та геніальних здібностей особистості. На підґрунті імпресінгу формуються інтереси особистості, цілеспрямованість, яка сприяє формуванню екстраординарних здібностей і реалізується у визначних досягненнях.

Серед чинників довкілля, які впливають на прояв таланту, є втрата одного або двох батьків. Так, близько 8 % осіб переживали в дитинстві смерть одного з батьків. Відомо, що серед Нобелівських лауреатів таких людей 22 %, серед визначних вчених – 41%, британських прем'єр-міністрів – 45 %, серед американських – 51 % тощо.

Ще одним фактором, який впливає на прояв таланту, є порядок народження дитини. Було з'ясовано, що в родинах існують певні відмінності між дітьми, пов'язані з порядком їх народження. Так, старші діти демонструють тенденцію до ортодоксальних поглядів, а менші – дотримуються радикальних. Психологи пов'язують це з конфліктами, які виникають між дітьми у боротьбі за увагу батьків. Що стосується обдарованості, то найчастіше прояв таланту спостерігається серед дітей-первістків. З. Фрейд пояснював це тим, що людина, яка була улюбленцем своєї матері, на все життя зберігає впевненість в успіху.

У свою чергу, В. Ефроімсон виділив кілька факторів, які пояснюють причини геніальності (п'ять стигм геніальності). Вони пов'язані як з генетичною схильністю, так і з впливом факторів довкілля. Одним із таких чинників є захворювання на подагру. Ця хвороба пов'язана з порушенням обміну сечової кислоти й спостерігається здебільшого у чоловіків. Подагра може бути викликана як спадковою схильністю, так і порушенням обміну речовин. Відомо, що на неї хворіли видатні вчені, філософи, політики: Дарвін, Галілей, Ньютон, Гарвей, Роттердамський, Монтень, Бісмарк, Кромвель, Македонський, Цезар, Тургенев, Бетховен, Рубенс, Рембрандт та ін. Існує гіпотеза, що надлишок сечової кислоти стимулює діяльність нервової системи. Інші спадкові хвороби, які спостерігалися у відомих людей, – це синдроми Марфана та Моріса. До стигм геніальності В. Ефроімсон відносить і гіпоманікальну депресію, яка характеризується зміною настрою. Серед хворих на неї були Гете, Лінней, Гоголь, Пушкін, Діккенс, Толстой. Якщо у нормі це захворювання спостерігається у 4 осіб з 1000, то серед геніїв – у 4 із 100. Очевидно, в період підйому досягається особлива концентрація нервових і фізичних сил, яка стимулює підвищену активність. Проте слід зазначити, що за цими оцінками більшість геніальних людей (96 із 100 осіб) не виявляють такого типу поведінки.

30 жовтня 2007 р. газета “The Telegraph" опублікувала британський рейтинг “Тор 100 living geniuses” ("100 геніїв сучасності") (telegraph.co.uk/news/uknews/1567544/Тор-100-living-eniuses.html)). Ініціатором стала міжнародна консалтингова компанія Creators Synectics. Улітку 2007 р. за допомогою електронної пошти нею були опитані 4 000 британців. Їм запропонували визначити 10 геніїв, які живуть у різних країнах. За даними опитування 6 експертів з креативності та інновацій цієї компанії склали список 100 геніїв сучасності. На формування рейтингу впливали: роль у зміні системи поглядів, суспільне визнання, сила інтелекту, досягнення та культурна значимість кожного з кандидатів.

Одну четверту списку склали британці та американці разом (найбільша тільність "геніїв" серед країн світу за версією укладачів) – близько 60 % списку. Як не парадоксально, але англійці вважають гідними звання "генія" в основному англо-саксонців. Лише одна третина номінантів розподілена між швейцарцями, бразильцями і німцями. При цьому жоден француз не виявився гідним цього списку.

Що об'єднує чемпіона з шахів Гарі Каспарова, терориста Усама Бен Ладена (Oussama Ben Laden), екс-президента Нельсона Манделу (Nelson Mandela) і продюсера реаліті-шоу Джона де Мола (Jon de Mol)?... He відомо. Проте всі вони фігурують у списку "Ста геніїв сучасності", складеному англійською організацією “Creators Synectics" (рис. 10).

Рис. 10

Отже, найбільше загальне число балів набрали Альберт Хофман (Albert Hofmann) (1 місце), творець формули синтетичного наркотику ЛСД, і винахідник Інтернету Тім Бернер-Лі (Tim Berner-Lee).

Найвищу оцінку інтелектуальних здібностей отримали всього 2 людини: російський математик Григорій Перельман, який вирішив гіпотезу Пуанкаре, і англієць Ендрю Уайлз (Andrew Wiles), що довів останню теорему Ферма.

У топ 100 великих людей увійшли й "злі генії", такі як засновник реаліті-шоу Джон де Мол (49 місце), винахідник смертоносної зброї Михайло Калашніков (83 місце) і найвідоміший терорист на планеті Усама Бен Ладен (43 місце).

Єдиний українець у списку – Іван Марчук (72 місце). Цікаво, що українське походження мають Стівен Спілберг (26 місце), Ноам Чомскі (32 місце), Стівен Возняк і Мартін Купер (розділили 67 місце) (табл. 2).

Таблиця 2

СТО ГЕНІЇВ СУЧАСНОСТІ (перша десятка)