< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Післямова

Щоб не знищити цей світ, ми повинні сучасним керувати з майбутнього.

К. Бурихтер

Наведений афоризм свідчить про передбачення майбутнього як одну з важливих функцій історії. Значну прогностичну роль відіграють тенденції розвитку цивілізацій у контексті глоболізації. Передусім це стосується тенденцій, які мають загальний характер.

Одна з головних серед них може бути сформульована наступним чином: роль соціокультурних цінностей у суспільному розвитку зворотно пропорційна ролі техніко-технологічної та економічної складових. Передусім вона характерна для суспільств з відтворювальною економікою. Тобто чим вищий щабель у суспільній ієрархії займають техніка, технології, економіка, тим менше значення приділяється культурним традиціям, нормам та цінностям. Таке явище є універсальним й набуває завершених форм у першу чергу в нетрадиційних суспільствах.

Ця тенденція доповнюється іншою, а саме – уніфікацією соціокультурних цінностей. Спочатку вона проявлялася в європеїзації, а останнім часом – у знеціненні духовності, свідченням чого є тиражування та розповсюдження продукції масової культури, витоки якої знов таки ж ведуть на Захід.

Наступна тенденція пов'язана з нівелюванням різниці між локальними цивілізаціями, що відбувається під впливом глобалізації.

Останніми роками у зв'язку з розпадом біполярного світу набуває сили тенденція зростаючого впливу на цивілізаційний розвиток людства геополітичного чинника. Іноді під прикриттям цивілізаційних цінностей виступають інтереси певних політичних кіл, зацікавлених у нагнітанні напруги у відносинах між різними народами.

Більш виразною стає тенденція, яка характеризується урізноманітненням носіїв цивілізаційної ідентичності та суб'єктів між- цивілізаційної взаємодії, що ускладнює процес соціокультурної діагностики. На це також впливає процес інтернаціоналізації суспільного життя.

В інформаційну епоху за рахунок розвитку нових комунікаційних засобів поширюється так звана мережева культура, яка розхитує засади соціокультурних цінностей, що склалися протягом кількох століть.

Не можна не враховувати також і тенденцію, пов'язану з переплетінням економічних, геополітичних та соціокультурних інтересів людських спільнот, що ускладнює процес визначення цивілізаційної ідентичності.

Слід також виокремити внутрішньоцивілізаційні та міжцивілізаційні тенденції. Звісно, цей поділ є умовним, тим більш, що перші з них закладають підвали для інших.

Кожна локальна цивілізація має власну динаміку розвитку у економічному, техніко-технологічному, демографічному, екологічному, геополітичному та у соціокультурному розрізах. Наприклад, д ля африканської, азіатської та латиноамериканської цивілізацій характерні високі темпи приросту населення й низький рівень техніко-технологічного та економічного розвитку. В той самий час західній цивілізації притаманний високий техніко-технологічний рівень, перевищення смертності над народжуваністю, значне забруднення природного середовища. У зв'язку з цим виникають певні суперечності у стосунках між відсталими у техніко-технологічному відношенні суспільствами та розвиненими цивілізаціями. З'являється також ряд глобальних проблем, що потребують спільної участі у їх розв'язати усього людства.

Існує висока імовірність виникнення конфлікту між спільнотами, які належать до однієї локальної цивілізації, що обумовлено неоднаковістю геополітичних інтересів та їх належністю до різних релігій і етнічних систем. Серед недостатньо розвинених спільнот конфлікт може набути форму боротьби за ресурси, між модернізованими – за гегемонію у світі.

Контакти між цивілізаціями, їх взаємодія відбуваються під впливом глобалізації. До кінця XV ст., поки глобалізація не набула всеосяжного характеру, міжцивілізаційні контакти були випадковими та епізодичними. 6 якості прикладу, що підтверджує цей висновок, можна навести прорив "осьового часу", який відбувся одночасно у різних місцях земної кулі, не пов'язаних між собою. Великі географічні відкриття започаткували епоху впливу західноєвропейської цивілізації на Новий світ.

Після жовтня 1917 р. до суперечностей геополітичних та міжцивілізаційних додалися протиріччя, основу яких складала різниця у ідеологічних уподобаннях та класових позиціях представників капіталістичних та соціалістичних країн. Більш того, цивілізаційна ідентичність поступилася своїм місцем ідеологічним пріоритетам.

З розпадом "світової системи соціалізму" відбулася деідеологізація міжнародних відносин, з'явилися політичні спекуляції з приводу існування різних цивілізаційних засад у представників світового співтовариства. Так, під виглядом зіткнення цивілізацій стали висуватися різні проекти, за якими приховані геополітичні інтереси головних міжнародних акторів.

Сучасний етап глобалізації ще більше загострив ці суперечності. Разом з тим він поставив світ перед вибором – діалог або конфлікт. Іншої альтернативи міжцивілізаційній взаємодії не існує.

Чим скоріше людство зрозуміє це, тим свідомійшим буде вибір на користь діалогу, який базується на визнанні цивілізаційної різноманітності людства.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >