Сутність і функції грошей

Гроші за своєю сутністю це специфічний товар, що має властивість обмінюватись на будь-який інший товар, тобто як загальний еквівалент. Розриваючи ситність грошей К. Маркс надає таке їх визначення "Специфічний товарний вид з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші".

Функціональна сутність грошей мало змінилась у сучасних умовах, але форма вираження її зазнала суттєвих змін. Це, передусім, знайшло своє вираження в трансформації товарної природи грошей у нетоварну, що зробило гроші більш еластичним у виконанні ними своїх функцій і, водночас, значно ускладнило й посилило роль грошей як самостійного за своїм впливом на економіку елемента.

Сутність грошей як загального еквівалента виявляється в тому, що гроші:

– це економічна категорія, яка виражає певні притаманні товарному виробництву відносини між людьми;
– це загальноприйнятний засіб стихійного врахування кількості й якості уречевленої у товарі суспільно-необхідної праці;
– споживча вартість грошей (на тому етапу розвитку, коли вони були представлені товаром) подвоюється за рахунок задоволення потреби в загальному еквіваленті;
– поява грошей (у їх розвиненій формі) розколює увесь світ товарів на товар еквівалент як носії вартості та на всі інші товари як носій споживчої вартості.

Різноманітність і складність виробничих відносин, які втілюються в грошах, визначають множинність форм прояву самих грошей. Кожне з таких форм дістала назву функцій грошей.

Функція грошей – це певна дія чи "робота" грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.

Питання про функції грошей є одним із найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх кількості. Більшість представників марксистської теорії грошей дотримуються погляду, що гроші виконують п'ять функції. Однак вони мають різні погляди щодо суті кожної з них.

Ще помітніші розбіжності у трактуванні функцій грошей серед представників немарксистських економічних теорій. Більшість з них, не заперечуючи взагалі існування функцій грошей, визначають лише три функції й абстрагуються від інших. Так, відомі американські вчені економісти Р. Макконнелл, Л. Брю автори підручника "Макроекономіка" розглядають лише три функції грошей: засіб обману, міру вартості й засіб нагромадження. Разом з тим класики економічної теорії та деякі її представники кінця XIX – початку XX ст. визначають, як і К. Маркс п'ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світові гроші.

Ми також розглянемо п'ять функцій грошей, виконуючи які,по нашому розумінню, реалізується сутність грошей як загального еквівалента.

Міра вартості – перша і головна функція грошей, її сутність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх інших товарів. І саме ця властивість є важливою складовою їх ролі як загального еквівалента.

З функцією грошей як міри вартості, пов'язано поняття масштабу цін.

Масштаб цін – це фіксована вагома кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна проблема порівняння грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлюється державою, яка може його змінювати, тому що він не пов'язаний зі зміною вартості грошового металу (золота). Як би не змінювалась вартість золота 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма.

Зі зникненням золота зі сфери грошового обігу і переходом до паперово-грошових систем масштаб цін втрачає свій початковий економічний зміст і вживається як спосіб вираження вартості товару в грошовій одиниці тієї чи іншої країни.

Засіб обігу. Сутність цієї функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів. У формулі Т–Г–Т вони є засобом здійснення цієї метаморфози, засобом обміну однієї споживчої вартості на іншу. Ця функція грошей нерозривно пов'язана з функцією міри вартості та її зовнішнім виявом. На відміну від функції грошей як міри вартості тут потрібні вже не ідеальні, а реальні гроші.

Важливою ознакою грошей як засобу обігу є те що вони являють собою реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і взамін одержує гроші. Тобто, гроші як засіб обігу забезпечують перебіг товарів від виробника до споживача, після чого товар виходить зі сфери обігу. Проте самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного суб'єкта до іншого.

Засіб платежу. Сутність функції грошей як засобу платежу полягає в тому, що покупець оплачує товар не в момент придбання, а через якийсь час. У цьому русі грошей, що здійснюється після руху товару, реалізується їх функція як засобу платежу. Вона тісно пов'язана з іншими функціями грошей і, насамперед, із їх функцією як міри вартості.

У функції грошей як засобу платежу, особливо чітко виявляється факт поділу всього товарного світу на два полюси: споживчу вартість і вартість. Якщо перший представлений усією різноманітністю товарів, то другий – грошима, загальним еквівалентом, що виступає як реальне буття мінової вартості. Це особливо очевидно, коли гроші здійснюють свій самостійний рух як засіб платежу.

У розвинутій ринковій економіці гроші як засіб платежу обслуговують більшу частину всього економічного обороту, сфера їх застосування дуже широка.

Засіб нагромадження – це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Виконання функції засобу нагромадження історично стало можливим, коли товаровиробник мав можливість частину грошової виручки від продажу своїх товарів не витрачати на придбання інших споживчих вартостей, необхідних для виробництва чи особистого споживання, а відкласти частину (залишок) грошових коштів на майбутнє, тобто зберегти. Для цього продуктивність праці виробника повинна була перевищувати його поточні виробничі та споживчі потреби. Таким чином, функція засобу нагромадження могла виникнуть після функції засобу обігу й розвиватися на її основі, але раніше за функцією засобу платежу, оскільки товаровиробник міг наважитися продати свій товар у борг лише за умови, що покупець зможе накопичити вартість для повернення боргу.

З розвитком товарного виробництва і товарного обігу функція нагромадження зазнає значних змін. Вони полягають у тому, що нагромадження грошей стає одним із необхідних факторів організації суспільного відтворення. Це обумовлено тим, що нагромадження грошей потрібно для закупівлі товарів сезонного характеру, видачі заробітної плати, придбання устаткування. На відміну від простої форми нагромадження у вигляді збирання скарбів у розвинутому товарному виробництві гроші не виходять остаточно зі сфери обігу, не перетворюються в скарб, а на умовах терміновості, платності і повернення використовуються тими, хто має в них тимчасову потребу.

У той же час трансформація цієї форми нагромадження не призводить до її повного зникнення. Утворення скарбів, або тезаврація, відбувається як на приватному рівні (приватна тезаврація), так і на державному рівні (державна тезаврація).

У розвинутому товарному виробництві у ролі тезавранта виступає не тільки золото в злитках, а також і ювелірні вироби, предмети розкоші, майно тощо. Державна тезаврація переважно формується зі злитків золота, золотих монет та ювелірних виробів високої художньої цінності. Тобто кожна держава, як правило, створює золотовалютні резерви.

Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Виконуючи цю функцію гроші виступають як загальний купівельний, загальний платіжний засіб, як матеріалізація багатства взагалі. Функцію грошей як світових виконують повноцінні гроші. У цій функції вони скидають свої національні мундири і постають у своїй первісній формі – у формі злитків.

У сучасних умовах у зв'язку з демонетизацією золота, у функції світових грошей виступають валюти, що відіграють роль світових грошей. У якості таких грошей нині виступає долар, спеціальні засоби запозичення (СДР), євро і валюти деяких найбільш могутніх в економічному відношенні країн.