< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ГРОШОВИЙ РИНОК

Сутність та особливості функціонування грошового ринку

Ринок являє собою складну систему, що складається з багатьох взаємопов'язаних між собою складових (елементів), які й утворюють його структуру. Ця структура охоплює як свої елементи – ринок товарів, ринок послуг, ринок робочої сили та інші складові частини. Серед найбільш узагальнених структурних елементів виділяють і фінансовий ринок.

За своєю сутністю фінансовий ринок являє собою сукупність економічних відносин, що складаються з приводу купівлі- продажу специфічного товару – гроші. Саме вони виступають на цьому ринку його об'єктом. Що ж стосується суб'єктів фінансового ринку, то на ньому діють усі суб'єкти ринку.

Особливістю фінансового ринку є те, що на фінансовому ринку надзвичайно велику роль відіграють посередники. Саме вони забезпечують рух грошей і операцій купівлі-продажу. Посередники, які діють на фінансовому ринку, акумулюють тимчасово вільні кошти населення і господарюючих суб'єктів і надають їх на певних умовах в користування тим, хто має потребу в цих коштах. До фінансових попередників, перш за все, можна віднести такі установи, як банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

Фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин, що складаються в процесі руху грошей. Таке визначення фінансового ринку розкриває його суть. У більш вузькому розумінні фінансовий ринок – це сукупність фінансово-кредитних установ, які опосередковують рух грошей від їх власника до позичальника, і в зворотному напрямі.

Головна функція фінансового ринку в тому, щоб акумулювати тимчасово вільні кошти і надавати їх на певних умовах тим, хто в них має потребу.

Фінансовий ринок, як і ринок взагалі, теж має досить складну структуру. Вона визначається двома основними обставинами:

  • – по-перше, особливістю тих фінансових інструментів, які складають об'єкт купівлі-продажу;
  • – по-друге, термінами, з якими пов'язані тимчасові відчуження вартості, представленої в грошах.

Головними складовими фінансового ринку є ринок грошей і ринок капіталів, які відрізняються між собою.

Ринок грошей – це частина фінансового ринку, де здійснюють короткострокові кредитні операції. Тут представлено майже всі інструменти фінансового ринку, але переважно це, власне, гроші (готівкові, безготівкові, іноземна валюта).

Тобто, грошовий ринок – це особливий сектор фінансового ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар. Гроші тут не є цільовим об'єктом ринкових відносин. Гроші виконують на ньому допоміжну, інструментальну роль, обслуговуючи обіг матеріальних благ – продуктів праці та ресурсів, які одним суб'єктам ринку потрібно продати, а іншим – купити.

На грошовому ринку принципово змінюється статус грошей і цілі їх купівлі-продажу. На грошовому ринку власних грошей хоче передати їх у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на реальне благо, а покупець хоче одержати їх у своє розпорядження на таких же засадах. Тому на цьому ринку вартість переміщується між його суб'єктами лише в грошовій формі, в односторонньому порядку, з поверненням до власника. А метою такого переміщення грошей стає одержання додаткового доходу, а не купівля-продаж товарної вартості. Продавець грошей прагне одержати додатковий дохід, що називається процентом (процентним доходом), як плату за тимчасову відмову від користування цими грошима і передання цього права іншій особі.

Ціна на грошовому ринку має умовний характер. Ціна грошей має форму процента (процентного доходу) на позичені чи залучені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку містить у собі куплені (позичені чи залучені гроші), а к споживчою вартістю-здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи благо, необхідні для задоволення особистих чи виробничих потреб. Чим більшою буде ця здатність і чим довше покупець користуватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума його процентних платежів.

Слід мати на увазі, що на грошовому ринку, як і на товарному, діють сили попиту і пропозиції, а механізм їх урівноваження забезпечує стабільність процента як ціни грошей. Це і дало підстави назвати грошовим ринком ту специфічну сферу грошових відносин, де здійснюється перелив грошових коштів на безеквівалентній, але зворотній основі.

Для розуміїшя сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб'єктів. Суб'єктами цього ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Всі ці операції можна розділити на три групи: з продажу грошей, з купівлі грошей і посередницькі. В операціях з продажу грошей беруть участь сімейні господарства, фірми і структури державного управління, в операціях з купівлі грошей – ті самі економічні суб'єкти. У посередницьких операціях ключовими суб'єктами є так звані фінансові посередники – банки, інвестиційні та фінансові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо.

У загальному вигляді інституційну модель грошового ринку можна подати як схему потоків грошей та інструментів між трьома групами економічних суб'єктів: тими, що заощаджують гроші, тими, що запозичують гроші, фінансовими посередниками (рис. 3.1).

За інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два сектори:

  • – сектор прямого фінансування;
  • – сектор опосередкованого фінансування.

Інституційна модель грошового ринку

Рис. 3.1. Інституційна модель грошового ринку

У секторі прямого фінансування зв'язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно. У цьому секторі виділяють два канали руху грошей:

  • – канал капітального фінансування; для цього використовуються як інструменти акції і таким чином покупці назавжди залучають кошти у свій обіг;
  • – канал запозичень, по якому покупці тимчасово залучають кошти в свій обіг, використовуючи для цього як інструмент облігації та інші подібні цінні папери.

Що стосується структуризації грошового ринку, то вичленення його сегментів здійснюється за кількома критеріями:

  • – за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців;
  • – за інституційними ознаками грошових потоків;
  • – за економічніш призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

За першим критерієм можна виділити три сегменти: ринок позичкових зобов'язань, ринок цінних паперів, валютний ринок.

За другим – можна виділити такі сектори грошового ринку: фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ.

За третім критерієм виділяють два сектори:

  • – ринок грошей;
  • – ринок капіталів.

Якщо всі види структуризації грошового ринку звести в єдину систему, то її можна подати у вигляді такої схеми (рис. 3.2).

Схема структурної структуризації грошового ринку

Рис. 3.2. Схема структурної структуризації грошового ринку

Попит на гроші – одна із ключових і найскладніших явищ ринку грошей. На відміну від звичайного пошту на товарних ринках, який формується як потік куплених товарів за певний період, попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент.

Трактування попиту на гроші як явища залишку зумовлює істотну відмінність його від попиту на дохід, що є явищем потоку. Хоча ці два явища тісно переплітаються, проте вони не збігаються ні за обсягом, ні за напрямами і динамікою руху.

Суб'єктами господарювання, як і населення в цілому, в умовах ринкової економіки завжди мають потребу в грошах. Ці гроші необхідні їм, з одного боку, для задоволення своїх потреб (як особистих, так і виробничих), а з іншого – вони необхідні їм для того, щоб використовувати гроші як активи. Тобто, попит на гроші з боку юридичних і фізичних осіб формується під впливом трьох груп мотивів: трансакційного (операційного) мотиву, мотиву завбачливості, спекулятивному мотиву.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >