Грошові реформи та їх види

Тривалі й глибокі кризові явища в економіці, особливо в грошовому обігу країни обумовлюють необхідність розробки й здійснення заходів, спрямованих на зміну ситуації й поліпшення стану грошового обігу та в економіці загалом.

Ці заходи можуть набувати форми часткових та подовжених у часі дій націлених на кардинальні зміни.

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення й впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи.

Грошова реформа являє собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей та поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов чи одне і друге одночасно.

Грошові реформи, яким би змістом вони не відзначались, завжди спрямовані на зміцнення грошової одиниці й суттєве поліпшеній всієї сфери грошового обігу. Це, так би мовити, обов'язкові тактичні завдання будь-якої грошової реформи, якими вона, безумовно, не обмежується, тому що передбачає і наявність певної стратегії, яка пов'язана зі створенням відповідних умов для поліпшення всього процесу суспільного відтворення.

Безперечно, що досягнення як стратегічних, так і тактичних цілей передбачає певний механізм реалізації грошової реформи, конкретні методи її здійснення.

Втім, головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу.

Розрізняють грошові реформи у вузькому й широкому розумінні.

У вузькому розумінні – це реформи, спрямовані на те, щоб змінити грошову систему без докорінної зміни самої системи.

Грошові реформи у вузькому розумінні поділяють на такі типи:

1) Грошові реформи формального типу зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує.
2) Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Головна мета – заміна через обмін грошових купюр існуючого масштабу цін.
3) Грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без нього). Під час її проведення використовують диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові.

Грошові реформи в широкому розумінні передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову чинної системи грошово-валютних і кредитних відносин. Проведення структурної грошової реформи у широкому розумінні цього поняття передбачає також перехід від грошей адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки.

Грошові реформи в широкому розумінні, в зв'язку з масштабністю й різноплановістю структурних змін та інституційних перетворень, є тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, зазвичай, декілька років.

Ефективність проведення грошової реформи, багато в чому, залежить від того на скільки тісно вона пов'язана зі структурною перебудовою економіки, формуванням й розвитком ринкової інфраструктури, удосконаленням нормативно-правові бази щодо функціонування суспільного виробництва, розвитком системи, розробкою ринкових механізмів регулювання грошової сфери, удосконалення організації використання різноманітних фінансових інструментів тощо.

В Україні в 1990-ті роки була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ, До найхарактерніших її особливостей належать:

– по-перше, багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування;
– по-друге, тривалий період проведення;
– по-третє, застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення;
– по-четверте, створення в ході реформі нового механізму монетарного регулювання, особлива соціальна спрямованість реформи тощо.

Грошова реформа в Україні розпочалася в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала 5 років це була найбільш успішна з усіх грошових реформ, проведених до цього часу в країнах СНД. У її найважливіша особливість – це насамперед те, що вона мала неконфіскаційного характеру. Реформа була прозорою і це різко виділяло її на тлі всіх попередніх грошових реформ, що проводились у колишніх республіках колишнього СРСР.

Позитивні наслідки проведення грошової реформи в Україні наступні:

– істотне зниження рівня інфляції (за період з вересня 1996 р. по вересень 1997 р.) у 1997 р. інфляція становила 10 %, що стало найнижчим її показником за весь попередній період;
– укріплення стабільності курсу гривні стосовно долара, німецької марки, російського рубля;
– зростання довіри до гривні, що знайшло своє відображення у збільшенні на 120 % внесків населення в комерційні банки. Це призвело до нарощування кредитних ресурсів комерційних банків і дало змогу збільшити обсяг кредитування при одночасному зниженні середніх процентних ставок за банківським кредитом з 63 до 42 %;
– валютні резерви Національного банку України зросли з 3,8 до 5,4 млрд. дол;
– відбулися позитивні зрушення на валютному ринку, що знайшло своє відображення в збільшенні обсягів продажу валюти;
– на кінець 1997 р. обсяг кредитів наданих вітчизняними комерційними банками сягнув 6,5 млрд. грн., що на 2 млрд. грн., перевищило їх обсяг, у порівнянні з попереднім роком до проведення грошової реформи.

Загалом, проведена грошова реформа мала великий позитивний вплив на розвиток вітчизняної економіки, сприяла її подальшому реформуванню. Україна отримала власну національну валюту, що є одним із символів незалежної держави. Став стабільним курс гривні, він хоч і коливався залежно від багатьох чинників, однак ці коливання вже не були такими руйнівними, як раніше, для економіки України.

В Україні була створена національна грошова система, побудований новий механізм підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки.