Сучасний монетаризм, як напрям розвитку кількісної теорії грошей

Сучасний монетаризм виник як один із напрямів економічної думки у 60-х роках XX ст. у зв'язку з пошуком шляхів подолання інфляції, тривале зростання якої ставилося за провали економічної політики, що проводилася за кейнсіанськими рецептами.

Вважається, що формування сучасного монетаризму було започатковано виходом у світ наукових праць представників "чиказької школи" на чолі з М. Фрідменом "Дослідження в галузі кількісної теорії".

Грошова сфера у монетариста є відносно самостійною, відокремленою від сфери реальної економіки.

Як послідовні прихильники кількісної теорії, монетариста спираються у своїх дослідженнях на формулу "рівняння обміну" І. Фішера. Різниця лише в тому, що І. Фішер робить наголос на вплив грошового фактору (кількості грошей) на ціни, а монетариста – на вплив цього чинника на обсяг номінального валового продукту. Тому рівняння обміну можна записати так:

М • V = ВВП,

де ВВП – номінальний валовий національний продукт. Але суть указаного рівняння і взаємозв'язок його складових від цього не змінюються.

Що стосується позиції монетариста відносно швидкості грошей та її впливу на економічні процеси, то, по їх розумінню величина V стабільна на коротких часових інтервалах і змінюється лише на довготермінових інтервалах. Проте, відповідні зміни відбуваються плавно і можуть бути легко передбачатися. На підставі такого висновку монетариста абстрагувалися від такого чинника як V при визначенні впливу М на рівень цін всіх часових інтервалів.

Таким чином, ігноруючи V (швидкість обігу грошей) вони повністю поділяють погляди представників класичної кількісної теорії грошей, що на рівні вартості грошей впливає кількість грошей: чим вона більше, тим менше маса товарної вартості може бути придбання на одну грошову одиницю.

Однак, монетаризм як сучасна теорія наукової думки не обмежується тільки питаннями, які стосуються змісту кількісної теорії грошей. У сучасному вигляді монетаризм містить дві складові: кількісну теорію грошей й специфічну теорію відтворення. Представники сучасного монетаризму вважають – характерна особливість відтворювального процесу полягає в тому, що сучасна ринкова економіка являє собою самостійне збалансоване господарство, в той час, як кейисіанці, наполягають на наявність внутрішніх структурних суперечностей, притаманних ринковій економіці. Монетариста основним протиріччям ринкової економіки вважали лише протиріччя між динамікою розвитку виробництва і грошовою масою, яка знаходиться в обігу. Виходячи з цієї позиції головна практична мета монетаризму – досягнення оптимального співвідношення між виробництвом і грошовою масою, що його обслуговує, оскільки оптимізація цього співвідношення є визначальним чинником забезпечення розвитку суспільного виробництва.

Сучасний монетаризм дістав широке визнання в економічній науці, а його рекомендації – в економічній практиці. Його притягальна сила полягає в наступному:

• – по-перше, введення жорсткого правила поведінки для держави в грошовій сфері, що подібно до золотого стандарту;
• – по-друге, у простоті, легкості й надійності розв'язання занадто складних проблем: послаблення циклічності, підвищення рівня зайнятості, подолання інфляції. Для цього, на думку монетариста необхідно державі тримати під жорстким контролем грошову пропозицію, забороняти будь-які вільності з боку держави при регулюванні грошової сфери;
• – по-третє, у явних симпатіях монетариста до приватного підприємництва, захисту останнього від надмірного втручання з боку держави та необхідність створення для приватного підприємництва найсприятливіші конкурентні, фіскальні, монетарні умови для розвитку та ефективного функціонування.

У теперішній час, сучасна монетарна практика базується як на рекомендаціях кейнсіанців, так і монетарист. Що стосується операцій на відкритому ринку, які найбільш безпосередньо впливають на пропозицію грошей (М), то вони ґрунтуються на моне- таристських рецептах щодо проведення грошово-кредитної політики. Процентна політика, яка найбільш тісно пов'язана з інвестиційними процесами – на кейнсіанських теоретичних положеннях та практичних рекомендаціях. Проте як одні, так і другі застосовуються в практичній діяльності центральних банків в процесі регулювання монетарної сфери.

Монетаризм як наукова теорія значно відрізняється від монетаризму як одного з напрямів реалізації економічної політики держави.

Монетаристьска політика, спираючись на основні теоретичні положення монетарної теорії, так як і кейнсіанство, є складовою державного регулювання економіки. Однак, змістом та завданням державного регулювання економіки є створення найбільш сприятливих умов для забезпечення економічної свободи для всіх господарюючих суб'єктів і високоефективної організації їх діяльності, що досягається, головним чином, за допомогою регулювання кредитно-грошових відносин. І це не випадково, оскільки ідеологічно монетаризм спрямований не стільки на економічне зростання, скільки на забезпечення економічної стабільності.