< Попер   ЗМІСТ   Наст >

КРЕДИТ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Сутність кредиту та економічні чинники, що обумовлюють його необхідність

Унаслідок розвитку процесів обміну товарами виникає кредит. Кредитні відносини з'являються і розвиваються на підставі кругообігу капіталу, який є безперервним, але при цьому не відкидаються коливання, приливи та відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття.

За допомогою кредиту як невід'ємного атрибута товарного виробництва усувається невідповідність між часом виробництва та часом обігу, вирішується відносне протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів і необхідністю їх використання в народному господарстві.

Необхідність кредиту в умовах ринкової економіки тісно пов'язана з особливостями кругообігу індивідуальних капіталів. Кредит потрібний також для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки і технологій.

Завдяки кредиту зменшується час на задоволення господарській і особистих потреб; кредитори мають змогу отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Отже, необхідність кредиту зумовлена існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних відносин і поточних або майбутніх доходів – у позичальників. Конкретні причини, що зумовлюють необхідність кредиту, – невизначеність потреби в обігових коштах, а також поява потреби у створенні та відтворенні основного капіталу.

За своєю сутністю кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передаванням один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах поверненості, строковості та платіжності. Кредит призначений задовольняти тимчасові потреби у додаткових коштах одних економічних суб'єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів для других.

Кредитні відносини мають ряд специфічних ознак, які характеризують їх як окрему, самостійну економічну категорію.

Основними ознаками кредитних відносин, що становлять сутність кредиту слід вважати такі:

  • – по-перше, учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними, бути власниками певної маси вартості й вільно нею розпоряджатися, функціонувати на основі самодостатності та самоокупності, нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями;
  • – по-друге, кредитні відносини є добровільними та рівноправними. Економічна самостійність суб'єктів кредитних відносин робить їх адекватними системі ринкових відносин.
  • – по-третє, кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг власності, а позичальник отримує її лише у тимчасове розпорядження та зобов'язаний повернути її власникові;
  • – по-четверте, кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості грошей чи матеріальних цінностей. Однак, вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента;
  • – по-п'яте, нееквівалентність кредитних відносин значно посилює в механізмі їх реалізації роль чинника платності за яким позичальник повертає власникові більшу масу вартості, ніж сам одержує від нього.

Платність кредитних відносин істотно відрізняє їх від інших вартісних відносин і є їх видовою ознакою.

Кредитні відносини на мікроекономічному рівні є перервними, оскільки після повернення одержаної в борг вартості й сплати процента вони перериваються.

Кредитні відносини на макроекономічному рівні, навпаки, підтримуються безперервно, як безперервний рух вартості в процесі суспільного відтворення. Економічні суб'єкти, закінчуючи відносини з приводу однієї суми вартості, чи з одним контрагентом, постійно вступають у кредитні відносини з іншими контрагентами, або з тими самими, але з приводу інших сум вартості. Тому кредитні відносини виходять за межі відносин двох економічних суб'єктів, що надає їм характер загальносуспільних відносин.

На основі безперервності кредитних відносин утворюється ще одна їх сутнісна ознака – здатність забезпечувати зростання вільної вартості, тобто її капіталізація. Таким чином формується позичковий капітал.

З метою конкретизації сутності кредитних відносин виділяють окремі їх елементи.

Йдеться про об'єкти й суб'єкти кредитних відносин.

Об'єктом кредитних відносин є грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.

Суб'єкти кредитних відносин:

  • – кредитор – сторона, що передає вартість у грошовій або натуральній формі іншому суб'єктові ринку на засадах поверненості, строковості й платності;
  • – позичальник – сторона, яка отримує позику.

Кредит – це самостійна економічна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не змінюючи їх та не поступаючись їм сферою свого призначення.

Кредит – це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості та платності. Від грошей кредит відрізняється такими рисами:

  • – у них різний склад суб'єктів;
  • – різний характер вартості;
  • – різне призначення в процесі суспільного відтворення;
  • – кредит за сферою використання є більш вузькою категорією, ніж гроші;
  • – рух грошей між суб'єктами кредиту не змінює власника вартості на відміну від грошових відносин де власник вартості завжди змінюється.

Із поняттям кредиту тісно пов'язане поняття позичкового капіталу.

Позичковий капітал являє собою грошовий капітал, що приносить прибуток у вигляді відсотка. Процес перетворення грошового капіталу в позичковий капітал пов'язаний з наданням його в позику.

У разі, коли грошовий капітал витрачається на придбання робочої сили й засоби виробництва, то він не перетворюється в позичковий капітал, а використовується як продуктивний капітал.

Позичковий капітал як одна з форм капіталу пройшло доволі довгий історичний шлях свого розвитку. Його попередником був лихварський капітал. Останній існував задовго до виникнення капіталістичних відносин. Як і позичковий капітал, лихварський капітал теж являє собою грошовий капітал, що надавався в позику й приносив його власникові прибуток у вигляді відсотка.

Однак, між позичковим і лихварським капіталом існують суттєві відмінності:

  • – по-перше, лихварський капітал виражав відносини, які виникали між власником цього капіталу, з одного боку, і переважно дрібними виробниками, або іншими суб'єктами – з другого боку. Позичковий капітал виражає відносини між його власником, з одного боку та власниками промислового, торгівельного капіталу й населенням – з другого боку;
  • – по-друге, рівень відсотка, який отримував власник лихварського капіталу, завжди був занадто високим. Головне, що відсоток за використання позичкового капіталу це тільки частина додаткового продукту, тоді як лихварським капітал, як правило, поглинав увесь додатковий продукт, а більше всього й частину необхідного продукту;
  • – по-третє, лихварський капітал, на відміну від позичкового, не сприяв розвитку суспільного виробництва. Позитивними наслідками функціонування лихварського капіталу, слід вважати тільки те, що створив умови для первісного нагромадження капіталу.

Відсоток, який приносить позичковий капітал своєму власнику становить тільки частину додаткового продукту. Другу частину становить той додатковий продукт, який привласнює під- приємець-позичальник. Тобто додатковий продукт розподіляється на дві частини.

Загалом, особливості позичкового капіталу розкривають специфіку тих нових відносин – відносин розвинутого товарного виробництва, складної системи ринкових відносин. Позичковий капітал стає одним із визначальних важелів трансформації традиційної товарно-грошової системи суспільного виробництва в товарно-кредитну.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >