Становлення центрального банку в Україні

Центральний банк України – Національний банк – було утворено у 1991 році згідно з законом України "Про банки і банківську діяльність".

Основи правового статусу НБУ як центрального банку країни визначено конституцією України. Згідно з Конституцією, НБУ надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, що свідчить про його роль у системі органів державного управління.

НБУ є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом державної власності та перебуває у його повному господарському віданні.

Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов'язань банку.

НБУ притаманна дворівнева система управління – Рада НБУ і Правління НБУ, що загалом відповідає світовій банківській практиці.

Рада НБУ складається із 15 осіб, 7 членів Ради призначаються Верховною Радою, а 7 – Президентом строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу Ради за посадою.

Правління НБУ – це другий керівний орган банку.

Голову НБУ призначає Верховна Рада на п'ять років за поданням Президента України. Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається строком на три роки.

Основні принципи функціонування НБУ наступні:

• – принцип незалежності банку;
• – принцип президентського і парламентського контролю за діяльністю банку;
• – принцип централізації системи банку;
• – принцип єдності системи банку;
• – принцип вертикальної структури управління банком.

Першочерговою проблемою банківського законодавства є визначення статуту центрального банку, рівня його залежності (чи незалежності) від органів державної влади. Згідно з законом "Про Національний банк України" органи законодавчої та виконавчої влади не мають права втручатись у виконання банком функцій, передбачених на законодавчому рівні. Крім того, НБУ має право (йому надано законодавчо) підтримувати економічну політику уряду доти доки вона не забезпеченню стабільності національної грошової одиниці.

Велике значення для посилення незалежності НБУ має положення закону щодо заборони банку надавати прямі кредити уряду на фінансування витрат державного бюджету. Здійснювати операції з державними цінними паперами НБУ дозволено лише на вторинному ринку, що також спрямовано на обмеження тиску на банк з боку уряду, який прагне вирішувати проблеми з покриттям дефіциту державного бюджету за рахунок емісійних коштів НБУ.

Національний банк підзвітний Президенту та Верховній Раді України, які наділені повноваженнями стосовно призначення на посаду й звільнення з посади голови банку та формування Ради банку "Згідно з законом Рада НБУ інформує президента та Верховну Раду про діяльність банку та стан грошового ринку в країні. У відповідності до закону Рада НБУ щорічно вносить Верховній Раді основні засади грошово-кредитної політики.

НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних коштів у межах кошторису, затверджено Радою НБУ. Одержання прибутку не є метою діяльності банку.

Для виготовлення грошей в Україні створені банкнотно- монетний двір і фабрика банкнотного паперу.

НБУ здійснює регулювання діяльності банків та банківський нагляд, а саме:

• – визначає порядок і здійснює реєстрацію, банків, видачу їм ліцензій;
• – визначає положення, що регламентують різні аспекти діяльності банків, принципи та стандарти бухгалтерського обліку, принципи складання звітності;
• – установлює для банків обов'язкові економічні нормативи, що регламентують діяльність капіталу, ліквідну позицію банків, кредитний ризик, ризик валютної позиції і контролює дотримання цих нормативів;
• – здійснює нагляд за діяльністю банків у формі безвиїзного нагляду;
• – визначає порядок формування резервів на покриття ризиків;
• – застосовує до банків певні заходи впливу з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності;
• – визначає порядок формування резервів на покриття ризиків;
• – застосовує до банків певні заходи впливу з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків аж до реорганізації та ліквідації банків.

НБУ здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду, є кредитором уряду, виконує функцію генерального агента Міністерства фінансів з обслуговування розміщення облігацій внутрішньої державної позички та проведення платежів за ними. Також НБУ виконує функції платіжного агента уряду стосовно обслуговування зовнішнього боргу. Як центральний банк країни є провідником монетарної політики.

Таким чином, діяльність НБУ як центрального банку країни має бути спрямована на:

• – забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні як необхідної (але не єдиної і недостатньої) передумови економічного зростання та підвищення добробуту населення;
• – забезпечення фінансової стабільності банківської системи;
• – стимулювання кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків з тим, щоб вони інтенсивно підтримували реальну економіку.