Банківські послуги

Банківські послуги – це ті дії банківських установ на замовлення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів. Основною формою оплати банківських послуг є комісії. Банки надають клієнтам різноманітні послуги. їх об'єднують у певні групи за відповідними ознаками і критеріями. Найбільш поширеною є класифікація банківських послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові тощо.

До ліцензованих банківських послуг належать такі, надання яких потребує ліцензії Національного банку України. Це, зокрема: касове обслуговування клієнтів; інкасація та перевезення грошових цінностей; ведення рахунків клієнтів у національній та іноземній валюті; залучення депозитів юридичних і фізичних осіб; видача гарантій і поручительств; управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів тощо.

До комісійних належать послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії, а саме не сплачує ніяких комісій при їх наданні. Це збереження цінностей у власному депозитарії, ведення реєстрів власників цінних паперів, розміщення цінних паперів, емітованих клієнтами за їх дорученням тощо.

Гонорарними називаються послуги, за надання яких банк отримує від клієнтів обумовлену наперед плату. Це лізинг, трастові, консультаційні та деякі інші послуги.

До спредових відносять послуги, чисті доходи від яких формуються як різниця між комісією, отриманою від клієнта, та комісією, сплаченою при організації даної послуги. Прикладом такої послуги є видача клієнтам готівки за рахунок купленої в інших банків або установі НБУ. Спред виникає лише тоді, коли банк використовує сторонніх (третіх) осіб при наданні послуг клієнтам.

До балансових належать послуги, що обліковуються на балансових рахунках (кредитні, інвестиційні, валютні операції). Ці послуги, у свою чергу, можуть бути активними та пасивними.

Послуги, що не обліковуються на балансових рахунках відносять до позабалансових (гарантії, поручительства, консультації). їх надання не супроводжується вкладенням або залученням ресурсів.

Лізингові послуги полягають у здаванні в оренду на тривалий строк предмети довгострокового користування. Як правило, протягом строку дії договору про лізинг орендатор сплачує орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна. Тобто, можна розглядати лізинг, як різновид довгострокового кредитування, що надається в майновій формі і погашається в розстрочку.

Дохід банку від лізингових послуг складається з лізингового проценту, залишкової вартості майна до моменту закінчення строку оренди, податкові пільги, обумовлені інвестуванням в обладнання.

Плата за лізингову послугу нижча у порівнянні з позичковим процентом і тому позичальнику вигідніше користуватися лізингом ніж брати грошову позичку для оренди дорогого обладнання.

Факторинг – банківська послуга, яка являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банк купує дебіторські рахунки, пов'язані з постачанням товарів або надання послуг.

Факторингова послуга оформлюється укладанням спеціального договору між банком і клієнтом.

При цьому функціями банку є не тільки стягнення боргів, а й обслуговування боргу: аналіз платоспроможності боржників, інкасування, залікові операції, прийняття на себе ризику несплати боргу. Клієнт, який продав дебіторські рахунки одержує від банку гроші (готівка, переказ, оплата чека у розмірі 80–90 % суми рахунків). Залишки у розмірі 10–20% суми банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення всієї купленої дебіторської заборгованості.

Гарантія – це зобов'язання гаранта, яке видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредитору принципала відповідно до умов гарантійного зобов'язання певну грошову суму. Гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сплачених за гарантією сум, якщо інше не передбачено договором гарантії з принципалом. Видаючи гарантію, банк повинен переконатися у платоспроможності клієнта, оскільки видача гарантії, по суті має кредитний характер. Банки беруть на себе зобов'язання при несплаті клієнтом у строк належних платежів здійснювати їх за рахунок власних ресурсів. Банківська гарантія може бути надаватися і під відповідне забезпечення тобто, супроводжуватися відповідною заставою майна. Крім того, банківська гарантія може бути спрямована на виконання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними та фінансовими угодами: тендерна гарантія, гарантія виконання контракту, гарантія надання кредиту й виставлення акредитива, гарантія платежу, акцептування та авалювання векселів тощо.

Трастові послуги засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа – засновник – передає своє майно у розпорядження іншої особи – довірчому власнику для управління в інтересах третьої особи – бенефіціара. Тобто, у відносинах, пов'язаних із наданням трастової послуги, приймають участь три суб'єкти:

• – по-перше, це довіритель майна (засновник);
• – по-друге, довірчий власник (траст);
• – по-третє, бенефіціар – особа, на користь та в інтересах якої здійснюються довірчі послуги. Ним може бути сам довіритель майна або третя особа.

Функції банку щодо надання трастових послуг наступні:

• – обслуговування облігаційної послуги;
• – здійснення тимчасового управління справами компаній на випадок їх реорганізації чи ліквідації;
• – надання послугу депозиторів (зберігання акцій, за якими акціонери передало право голосу уповноваженим представникам);
• – здійснення розпорядження активами;
• – інвестування коштів клієнтів у визначені ним види активів;
• – управління коштами благодійних фондів;
• – збереження цінностей.

За надання довірчих послуг банк стягує плату розмір якої установлюється в договорі між банком і клієнтом.