МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ

Міжнародний валютний фонд та його діяльність в Україні

В умовах подальшої інтернаціоналізації господарської діяльності у світі і тих змін, що відбувається в усій сукупності товарно-грошових відносин, набуває особливого значення роль різноманітних міжнародних валютно-кредитних установ. Остання виявляється у посиленні регулюючого характеру цих установ, зростанні їх значення щодо розв'язання проблем суспільного відтворення, які постійно виникають у різних країнах. Ці організації відіграють все більшу роль у аналізі основних тенденцій розвитку світового господарства та розробці, спираючись на результати й висновки цього аналізу, рекомендацій відносно шляхів розв'язання нагальних проблем у соціально-економічному житті світового господарства, тієї чи іншої країни.

Особливого значення міжнародні валютно-кредитних установи набувають для країн, які будують економіку ринкового типу й вирішують питання щодо її ефективного функціонування.

Міжнародні валютно-кредитні організації – це установи, які створені на підставі багатосторонніх угод між державами: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку та інші.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції в 1944 р.

Згідно з поданою заявкою Україна входить до складу МВФ з 1992 року.

На початок XXI ст. до МВФ входить більше ніж 180 країн.

Специфіка фонду, порівняно з іншими міжнародними організаціями полягає в тому, що у своїй діяльності він об'єднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових. Ці функції випливають з основних цілей, які закріплені у статуті і угоди МВФ:

• – сприяти міжнародному співробітництву у валютній сфері через постійно діючу установу, що створює механізм для консультацій та співробітництва з міжнародних валютно-фінансових проблем;
• – сприяти розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі;
• – підтримувати стабільний та упорядкований валютний режим держав-членів, запобігати конкурентному знеціненню валют;
• – надавати допомогу у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між державами-членами, а також в усуненні валютних обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі;
• – зміцнювати впевненість держав-членів шляхом тимчасового надання в їх розпорядження за відповідних гарантій загальних ресурсів фонду;
• – відповідно до наведеного вище скорочувати тривалість та зменшувати масштаби нерівноваги у зовнішніх платіжних балансах держав-членів.

При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості.

Кожна країна-учасниця, вступаючи в фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Розмір такої квоти, що переглядається з періодичністю п'ять років, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу країни у світовому господарстві. Відповідно розміру квот визначається "вага" голосу країни в керівництві фонду та обсяг її можливих запозичень. Квота України на кінець 1992 року становила 0,7 %. Відносно до цієї квоти вступний внесок України сягав 911 млн. дол.

Ставши членом МВФ спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом'якшенні наслідків реалізації стабілізаційних програм.

Відносини МВФ з Україною будуються відповідно до трьох типів програм. Програму першого типу створено спеціально для країн колишнього СРСР та країн Східної Європи.

Це первісно програма – програма системної трансформації економіки, реалізація якої дає змогу країни і фонду співпрацювати.

Друга програма – це програма короткострокового фінансування, як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спрямована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації.

Після реалізації цієї програми країна має укласти з МВФ угоду про програму розширеного фінансування. Вона розрахована на три роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою "стенд-бай". Одночасно, значно більшої уваги приділяються структурним змінам в економіці, тим елементам, які становлять базу (основу) подальшого економічного зростання.

Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.

Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільгових умовах: строк сплати 3–5 років, початок оплати через три роки, процентні ставки за кредит – від 5,75 % до 6,29 % у теперішній час процентна ставка дорівнює 3 %.

Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання.