< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Життєвий цикл проекту

Зупинимося на детальному розгляді поняття "життєвий цикл проекту" чи "проектний цикл". Адже це – вихідне поняття для дослідження проблем фінансування робіт за проектом і прийняття відповідних рішень.

Зазначимо, що стани, через які проходить проект, називають фазами (етапами, стадіями). Як свідчить теорія і практика, немає універсального підходу до поділу процесу організації проекту. Основні стадії спільні для всіх більш-менш повноцінних проектів; вони логічно випливають з діючого механізму економіки країни.

Укрупнено життєвий цикл проекту розділяють на три основні (смислові) фази: доінвестиційну, реалізації та експлуатації, кожна з яких має певне призначення і часові межі.

Незалежно від вартості та обсягу робіт кожний проект є об'єктом управління протягом усього життєвого циклу проекту– проміжку часу від моменту народження ідеї до закінчення її експлуатації. Найчастіше життєвий цикл інвестиційного проекту визначають за грошовим потоком: від виникнення першого грошового потоку до закінчення останнього. Будь-який інвестиційний проект мас п'ять стадій.

Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо залучених та отриманих у борг. На цій стадії проект наражається на різноманітні ризики. Прибуток відсутній.

Друга стадія: початок експлуатації проекту. Інвестор має велику потребу у банківських позичках чи венчурному капіталі. Звичайно він не сплачує дивідендів. Якщо є прибуток, то він реінвестується. Виникають ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Підприємство починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція посилюється. Обсяги продажу зростають і значно перевищують витрати виробництва. Характерним є й високий рівень прибутку, проте необхідні великі витрати на маркетинг. Існує велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі проценти.

Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. Компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дає змоги диктувати ціни, але невисокі витрати уможливлюють отримання середніх (по галузі) прибутків. Компанія стає вже відомою, має добру репутацію. У неї великі можливості щодо отримання позичок і реалізації акцій, добре диверсифікований великий інвестиційний портфель. Вона сплачує солідні дивіденди, й потребує великих інвестицій. На цій стадії компанія повинна розробляти стратегію запобігання занепаду. Такі заходи, як правило, пов'язані зі значним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія "другого народження" передбачає різноманітні дії, а саме: купівлю інших компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття); купівлю компаній інших галузей; інвестування нових проектів.

П'ята стадія: занепад або друге народження. На продукцію підприємства вже немає попиту. Конкуренція дуже висока. Банки не зацікавлені у співробітництві, а якщо й дають позики, то лише під процент, значно вищий за середній по галузі. На акції підприємства немає попиту. Зменшення доходів призводить до зменшення дивідендів, нараховуваних за акціями. Якщо на попередній стадії не було розроблено стратегію відродження та не залучено солідні інвестиції, то на підприємство очікують занепад і банкрутство.

Щодо подальшого поділу, то він суттєво залежить від специфіки проекту. Так, життєвий цикл може поділятися на 5 фаз, в тому числі:

  • концептуальна фаза (формулювання цілей, аналіз інвестиційних можливостей, обґрунтування здійсненності (ТЕО) і планування проекту);
  • фаза розробки проекту (певні структури робіт і виконавців, побудова календарних графіків робіт, бюджету проекту, розробка проектно-кошторисної документації, переговори і підписання контрактів з підрядниками і постачальниками);
  • фаза виконання проекту, яка включає роботи з його реалізації (будівництво, маркетинг, навчання персоналу);
  • фаза завершення проекту, до якої відносяться переважно приймальні випробування, дослідна експлуатація і здача проекту в експлуатацію;
  • експлуатаційна фаза (приймання і запуск, заміна обладнання, розширення, модернізація, інновація.

Водночас необхідно враховувати орієнтовну тривалість реалізації основних фаз життєвого циклу проекту, зокрема в будівництві, яке вимагає найбільше часу, порівняно з іншими об'єктами інвестування (табл. 2.1).

У проекті можна виокремити два великих блоки робіт: основна діяльність за проектом і його забезпечення.

Основна діяльність за проектом містить: доінвестиційні дослідження, планування проекту, розробку технічної, проектної та кошторисної документації, проведення торгів і укладення контрактів, матеріалізацію проекту (будівельно-монтажні роботи), виконання пусконалагоджувальних робіт, здавання проекту, його експлуатацію, випуск продукції, ремонт устаткування, розвиток виробництва, демонтаж устаткування (закриття проекту).

Таблиця 2.1

Орієнтовна тривалість реалізації основних фаз життєвого циклу проекту

Вид будівництва

Тривалість реалізації фази, років

концептуальної

контрактної і робочого проектування

будівництва

Великі будівлі ділового призначення

1-7

1-3

1,5-2,5

Житлові (багатоквартирні) будинки

1-4

1-3

1-4

Лікувальні установи

1-5

0,5-4

0,5-5

Навчальні заклади

1-4

0,5-3

0,5-2,5

Невеликі й середні будівлі (телефонні станції,

бібліотеки)

0,5-3

0,5-2

0,5-1,5

Дороги й гавані

1,5-10

1-4

0,5-3

Промислові об'єкти

0,5-2

0,5-2,5

0,5-2

Забезпечення проекту передбачає організаційну, правову, фінансову, матеріально-технічну, комерційну (маркетингову), кадрову та інформаційну діяльність. Цей перелік неповний, тому чітко й однозначно розподілити роботи в логічній послідовності та в часі неможливо.

Значущість кожної фази життєвого циклу проекту оцінюють за трудовитратами: розробка концепції становить 2-3 %; планування проекту – 4-5 %; проектування – 10-20 %; матеріалізація проекту (будівництво) – 60-70 %; закриття проекту – 10-12 %. Ці п'ять фаз відбивають типовий життєвий цикл правильно виконаного проекту. На перших трьох фазах здійснюють попередні розробки, створюють проект на папері, а на четвертій і п'ятій фазах фізично втілюють проект. Рішення на продовження проекту потрібне наприкінці кожної з трьох перших фаз, а дозвіл на виробництво і завершення – перед початком кожної з двох останніх фаз. Усі зазначені фази є своєрідними міні-проектами з відповідними цілями, обмеженнями і підходами до управління. Успішне завершення кожної фази – це своєрідна віха проекту, контрольна точка його виконання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >