< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Альтернативна вартість як ключова концепція проектного аналізу

Альтернативні напрями діяльності, з якими ми маємо справу у повсякненному житті, природно оцінювати з погляду їх витрат і вигід. Мета ефективного розміщення ресурсів, чи, по – іншому, ефективності за Парето, є концептуальною основою для аналізу вигід і витрат.

АВВ можна розглядати як аналіз, що є основою для виміру ефективності. АВВ забезпечує пряме порівняння альтернативних напрямів політики. Навіть, якщо метою є не ефективність, АВВ служить як критерій, який можна використовувати для одержання інформації про відносну ефективність альтернативних стратегій. Фактично аналітики рідко мають справу із ситуаціями, коли ефективність не є однією з важливих цілей. Критичне оцінювання ситуації вимагає більш точного визначення ефективності.

Просте і логічне визначення ефективності, яку називають ефективністю за Парето, відбиває сучасну економіку добробуту й АВВ. Розподіл благ є ефективним за Парето, якщо жоден із альтернативних розподілів не може поліпшити становище принаймні одного індивіда без погіршення становища іншого індивіда. Розподіл благ є неефективним, якщо можна знайти альтернативний розподіл, який може поліпшити становище принаймні одного індивіда без погіршення становища інших (рис. 3.1).

Ефективність за Парето

Рис. 3.1. Ефективність за Парето

На рис. 3.1. показана концепція ефективності за Парето на прикладі ситуації розподілу певної суми грошей між двома індивідами.

Припустимо, що два індивіда одержать загальну суму, що дорівнює 100 умовних одиниць, якщо домовляться, як розділити між собою. Далі припустимо: якщо вони не зможуть домовитися один з одним, то кожний з них одержить тільки 25 ум. одиниць.

На рис. 3.1 на вертикальній осі відкладено суму, отриману індивідом 1, а на горизонтальній осі – суму отриману індивідом 2. Точка на вертикальній осі, що відповідає сумі в 100 ум. одиниць, показує максимально можливий дохід індивіда 1.

Аналогічно, точка на горизонтальній осі, що відповідає сумі в 100 ум. одиниць, показує максимально можливий дохід індивіда 2. Лінія, що з'єднує дві ці екстремальні точки і яку називають межею потенційної ефективності за Парето (потенційна межа за Парето), відбиває всі можливі варіанти розподілу 100 ум. од. між двома індивідами. Варіанти розподілу сум грошей, менших 100 ум. од., лежать у межах трикутника, який утворено межею потенційної ефективності за Парето й осями координат. Точка з координатами (25 ум. од., 25 ум. од.) є однією з таких точок. Ця точка показує статус-кво, тобто випадок, коли обоє одержать по 25 ум. од., якщо не домовляться, як розділити 100 ум. од. Відрізок на прямій, що є потенційною межею за Парето, і на якій кожний з індивідів одержить, принаймні, 25 ум. од. називають межею за Парето. Зафарбований трикутник, утворений лініями, які проходять через точку статус- кво і межу за Парето, надає всі альтернативні варіанти розподілу, що поліпшують становище принаймні одного індивіда без погіршення становища інших.

Існування таких точок, що є можливими альтернативами статус-кво, і які поліпшують становище принаймні одного індивіда, без погіршення становища інших, означає, що статус-кво не є ефективним за Парето. Перехід до кожної з цих точок називають поліпшенням за Парето.

Між позитивними чистими вигодами й ефективністю за Парето існує прямий зв'язок: якщо економічний курс має позитивні чисті вигоди, то існує можливість знайти набір трансфертів чи побічних платежів, що поліпшать становище принаймні одного індивіда без погіршення становища інших.

Реалізація стратегій майже завжди вимагає певних ресурсів, використання яких призводить до створення продукції, тобто створення благ з деякою вартістю. Наприклад, рішення побудувати переробний завод вимагає використання трудових ресурсів, моноліту, цегли, сталі, будівельного устаткування і землі.

Тобто, розглядаючи питання про витрати виробника, розглядають:

  • – сировину;
  • – матеріали;
  • – витрати робочого часу;
  • – забезпеченість робочою силою;
  • – необхідні інструменти й механізми.

Розподіл на категорії чистих вигід проектів

Рис. 3.2. Розподіл на категорії чистих вигід проектів

У результаті використання цих ресурсів будуть створені інші блага, цінні для суспільства. Поняття альтернативної вартості використовують в аналізі вигід і витрат, щоб замінити ресурси в грошових одиницях, необхідні для реалізації стратегій.

Альтернативна вартість використання ресурсу, необхідного для реалізації економічного курсу є цінність, яку можна було б отримати за умови найкращого альтернативного використання.

Концепція альтернативної вартості відіграє центральну роль у концепції витрат і вигод та їхньому аналізі.

Альтернативна вартість – це цінність, від якої повинно відмовитися суспільство, щоб використовувати ресурс для реалізації економічного курсу.

Споживча ціна на товар є його альтернативною вартістю. Люди платять за товар не ту ціну, яку вони складають самі, а ту, за якою цей товар оцінюється при найкращому альтернативному використанні.

Вважається, що витрати на виробництво певного товару дорівнюють сумі проведених грошових оцінок. Згідно з концепцією альтернативної вартості, грошова оцінка ресурсів відображає їх цінність при найкращому альтернативному використанні. Наприклад.

  • 1. При збільшенні обсягів будівництва зростає попит на деревину, внаслідок чого її вартість збільшується. Відтак збільшуються і витрати на виробництво дерев'яних меблів, оскільки їх виробники мають сплачувати збільшену вартість сировини.
  • 2. Вартість робочої сили також пояснюється концепцією альтернативної вартості. Так, при відкритті в країні нових підприємств, заробітна плата на яких вища за звичайну, збільшуються витрати на заробітну плату і на інших підприємствах.
  • 3. В одному з цехів підприємства стоїть устаткування, балансова вартість якого становить 6000 грн. /од. Завод одержав пропозицію щодо продажу даного устаткування за 8000 грн./од. на умовах франко – вагон. Вартість демонтування устаткування становить 3000 грн./од., підготовка до відправки – 2000 грн./од., транспортування на станцію та завантаження – 100 грн./од., податки – 30%.

Тим часом є можливість використовувати дане устаткування в іншому цеху заводу, що означає, витрати на його демонтування – 300 грн./од., транспортування на самому заводі – 30 грн./од., повторний монтаж та налагоджування – 550 грн./од.

Тобто необхідно вирахувати вартість устаткування при його використанні в іншому цеху за даних умов.

Згідно з концепцією альтернативної вартості, розрахунок має бути такий.

У разі продажу устаткування чисті надходження становитимуть:

Чисті надходження = (8000 – (300+200+100)) – (8000 – (300+200+100)) – 6000)*0,3 = 7800 грн.

У разі використання устаткування у іншому цеху вартість устаткування становитиме:

7800 + (30+550) – 8380 грн. (вартість демонтажу включено у розрахунок чистих надходжень).

При підготовці проектів здійснюється аналіз альтернативних рішень щодо досягнення мети проекту. Оскільки здійснення проекту спрямоване на досягнення певної мети, то після його ідентифікації, тобто чіткого формування поставленої мети та її структуризації, проводиться розгляд можливих або альтернативних рішень про шляхи її досягнення. Розрізняють наступні типи рішень:

  • 1. Взаємовиключні (альтернативні) рішення – якщо два або більше проектів, що аналізуються не можуть бути реалізовані одночасно, тобто прийняття рішення по одному з них автоматично означає, що проекти, які залишилися мають бути відхилені.
  • 2. Заміщувальні рішення – якщо рішення по новому проекту сприяє зниженню доходів по одному або декільком іншим проектам.
  • 3. Компліментарні рішення – рішення, прийняття одного з яких збільшує ефективність прийняття іншого.
  • 4. Взаємодоповнюючі рішення – рішення, реалізація одного з яких є необхідною умовою реалізації іншого.
  • 5. Умовні рішення – рішення, прийняття одного з яких є можливим лише за умови прийняття іншого.
  • 6. Незалежні – рішення про прийняття одного не впливає на рішення про прийняття іншого.

Надалі альтернативні інвестиційні рішення будемо називати проектами.

Фахівці виділяють два типи рішень при оцінці інвестиційних проектів. Першийце прийняття альтернатив чи відмова від них. Другий типранзкирування рішень, що, у свою чергу, підрозділяється на два підвиди: взаємовиключні проекти і проекти з обмеженими ресурсами.

Алгоритм прийняття і виконання інвестиційного рішення в умовах сучасного розвитку ринкових відносин в Україні, представлено схематично на рис. 3.3.

Алгоритм прийняття і виконання інвестиційного рішення в умовах невизначеності зовнішнього середовища

Рис. 3.3. Алгоритм прийняття і виконання інвестиційного рішення в умовах невизначеності зовнішнього середовища

Перший блок складається з ідентифікації проблеми через виявлення змін у зовнішньому середовищі, що спричиняють необхідність ухвалення інвестиційного рішення. Після цього необхідно сформулювати проблему, встановити її цілі і межі, виявити визначаючі її перемінні і пов'язані з ними фактори зовнішнього ділового середовища (блок 2). На цьому етапі передбачається створення на підприємстві (чи використання вже існуючого) механізму моніторингу за станом зовнішнього середовища з метою виявлення наявних можливостей і попередження проблем, що виникають.

Паралельно з цим необхідно здійснювати інформаційне забезпечення процесу визначення факторів зовнішнього середовища, що можуть вплинути на інвестиційне рішення, а також пошук доступних йому альтернатив. Такий пошук інформації дуже трудомісткий (а в умовах України через невизначеність економічної ситуації і не завжди можливий), він може привести до зсуву цілей, крім того альтернативи рішень далеко не завжди очевидні, а іноді і просто відсутні. При реалізації третього блоку необхідно добре структурувати проблему, використовуючи методи системного аналізу, оскільки застосовувані на даному ієрархічному рівні критерії повинні відповідати, а не суперечити критеріям більш високого рівня. Крім того, провести моделювання можливостей досягнення встановлених цілей і критеріїв. Труднощі виникають, по-перше, при використанні часткових критеріїв, пов'язаних з небезпекою підміни реальних цілей. По-друге, не завжди можливо кількісно оцінити внесок визначених напрямків інвестиційної діяльності підприємства в досягненні поставлених цілей. По-третє, часто у підприємства є декілька цілей, суперечливих одна одній.

Якщо попередній блок 3 довів можливість досягнення встановлених цілей і критеріїв вирішення інвестиційної проблеми, то блок 4 реалізує вибір метода її вирішення з переліку, який був розглянутий вище. Якщо моделювання показало негативний результат, то реалізується блок 5пошук нових ідей, який передбачає повернення до блоку 2 та перегляд інвестиційної проблеми і поставлених цілей.

Блок 6 – розробка варіантів вирішення інвестиційної проблеми, їхня оцінка та вибір оптимального з урахуванням поточного стану зовнішнього та внутрішнього середовища. У практиці менеджменту широко використовуються такі методи порівняння альтернатив для здійснення вибору рішення, як критеріальне порівняння Кепнера-Трегоє; платіжна матриця; дерево цілей чи рішень. Найбільш відомим з них є метод дерева рішень для порівняння й оцінки висунутих альтернатив. Даний метод особливо корисний, на нашу думку, у ситуаціях, коли менеджер має справу з невизначеністю. Метод дає загальну картину рішення: вибір, ризики і результат, що можуть мати місце. Більш того, даний метод допомагає відкрити нові альтернативи, що раніше могли бути упущені з якихось причин. Метод включає наступні кроки: інвентаризація всіх альтернатив; ранжирування виборів у хронологічному порядку; рішення про перевагу наслідків розглянутих альтернатив з врахуванням їхньої капіталоємкості; оцінка шансів того, що кожна з виділених подій відбудеться.

Процес оцінки складається з побудови моделі інвестиційного рішення (опис різних альтернативних рішень і розробка гіпотез щодо взаємозв'язку між ними і можливими зовнішніми умовами, а також імовірними результатами від їхньої реалізації). Це дозволяє спрогнозувати результати реалізації кожного з можливих інвестиційних рішень при конкретних параметрах зовнішнього середовища.

Побудова моделей дозволяє з'ясувати взаємозв'язок між різними альтернативними інвестиційними рішеннями (проектами), можливими альтернативними умовами зовнішнього середовища і цілями підприємства. Для їхньої побудови вводяться прогнозні значення перемінних, залежних від системи управління організацією, а також значення різних перемінних, що описують стани навколишнього середовища. У цьому випадку прогнози можуть бути детерміністичними чи невизначеними.

В рамках цього ж блоку (блок 6) провадять й вибір альтернатив, що забезпечують найкращий результат відповідно до обраного критерію. При виборі альтернативи, згідно з теорією менеджменту можуть використовуватися три підходи: врахування минулого досвіду; проведення експерименту; дослідження й аналіз. Вважається, що найбільш загальним і, можливо, найбільш ефективним методом добору альтернатив є проведення досліджень і аналізу. Цей метод передбачає вирішення проблеми на основі пошуку взаємозв'язків між найбільш важливими її перемінними, обмеженнями й основами, що розглядаються відносно поставлених цілей. Даний метод також передбачає розкладання проблеми на частини і вивчення кожної з них. Важливим інструментом даного методу є розробка і програвання різних моделей рішення з використанням кількісних методів і комп'ютерів. Використовуються моделі з залученням системного підходу, дослідження операцій, теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного програмування, вартісного аналізу та ін. Як правило, моделі найчастіше використовуються не для вибору конкретних інвестиційних проектів, а для формулювання загальних правил ухвалення рішення, що дозволяють у більшості випадків максимізувати прибуток.

Після реалізації блоку 6 ми маємо три типи інвестиційних рішень: перший – прийняте для подальшої реалізації (блок 7); відкинуте в процесі відбору, з міркувань неможливості реалізації за сучасного стану зовнішнього і внутрішнього середовища, але направлене для нагромадження; остаточно відкинуте в зв'язку з не оптимальністю.

Блок 8 – організація виконання рішення, яка потребує постійного контролю (блок 9) і стимулювання якості (блок 10). Оскільки інвестиційний процес на підприємстві безкінечний, то блок 10 пов'язаний з блоком 2, тобто, навіть при відсутності змін зовнішнього середовища на підприємстві має постійно проводитись виявлення інвестиційних проблем та постановка цілей.

Необхідність оцінок і аналізу супроводжує весь процес прийняття інвестиційного рішення, а всі його етапи взаємозалежні, неможливо визначити фіксовані точки закінчення одного з них і початку іншого, часто визначення первісної проблеми принципово змінюється на основі інформації, отриманої на більш пізніх стадіях ухвалення рішення.

З метою економії часу і засобів на розробку інвестиційного рішення з нашої точки зору необхідно дотримуватись наступної послідовності формування й обробки компонентів "чорної шухляди". Спочатку варто чітко сформулювати суть очікуваного рішення і визначити параметри, які воно повинно мати. До таких параметрів для інвестиційного рішення можна віднести: ступінь ризику і ліквідності вкладення; ймовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат та термінів; ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним на підставі яких вона була розроблена.

Після цього встановлюється мінімально припустима ефективність, при якій ще може бути реалізоване інвестиційне рішення (наприклад, внутрішня норма рентабельності, ризикованість і ліквідність портфеля), а потім аналізуються фактори зовнішнього середовища, які мають вплив на якість та ефективність рішення, вхідні інформаційні потоки і приймаються можливі заходи для підвищення ЇХНЬОЇ якості. Після уточнення вимог "виходу", факторів зовнішнього середовища, відпрацьовування "входу" системи, необхідно уточнити саму технологію ухвалення рішення, проаналізувати параметри процесу, підвищити, наскільки можливо, їхню якість і тільки після цього приступати до вироблення інвестиційного рішення.

До основних умов забезпечення високої якості й ефективності інвестиційного рішення варто віднести:

  • • застосування системного підходу при розробці рішення;
  • • постійний моніторинг параметрів зовнішнього середовища (особливо кон'юнктури фондового ринку, законодавчого простору);
  • • забезпечення якісності і своєчасності усіх видів інформаційних потоків (особливо актуально в Україні в силу традиційної закритості багатьох джерел інформації, відсутності "прозорості" фондового ринку і т.п.);
  • • застосування різних видів економіко-математичних методів і моделей, адекватних складності і рівню прийнятого інвестиційного рішення;
  • • структуризація проблеми;
  • • забезпечення варіантності рішень і їхньої порівнянності;
  • • автоматизація процесу збору, обробки інформації та процесу ухвалення рішення;
  • • наявність механізму реалізації рішення і контролю за його ефективністю.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >