Основні симптоми ураження шкірних покривів

Зміни кольору шкіри:

• • блідість спостерігається при:
  • – анемії;
  • – патології нирок;
  • – гострому болі;
  • – конституційній гіпопігментації загального покриву або при глибокому розміщенні сітки шкірних капілярів, надлишковому відкладанні в шкірі жиру, спазмі судин шкіри у здорових дітей;
• • почервоніння шкіри є фізіологічним у новонароджених (пов'язане зі значним діаметром шкірних капілярів, дуже тонким епідермісом і транзиторною гіпереритремією) і патологічним:
• – після впливу тепла, УФО;
• – при вживанні судинорозширювальних засобів; психоемоційному збудженні (в результаті хвилювання, крику, стресу);
• – при поліцитемії внаслідок значного збільшення кількості еритроцитів і вмісту НЬ шкіра стає синьо-багровою;
• • жовтушне забарвлення шкіри:
  • – у здорових дітей (каротинова жовтяниця) з'являється при вживанні в їжу надмірної кількості овочів і фруктів, що містять барвні речовини (морква, помідори, апельсини, мандарини тощо);
  • – жовтушність (ікгеричність) є характерною ознакою ряду захворювань: при гепатитах, цирозі печінки, атрезії жовчних проток, гемолітичній анемії, кон'югаційних жовтяницях, сепсисі, лістеріозі, інфекційному мононуклеозі;
• • гіперпігментація шкіри залежить від стану залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, надниркових залоз, щитоподібної, статевих);
• • синюшність кінчиків пальців, мочок вух, слизової оболонки губ спостерігається при:
• – патології серцево-судинної системи;
• – розладах дихання;
• – гострих отруєннях.

Посилення судинного малюнку на шкірі:

• • вибухання поверхневих вен (гідроцефалія – на черепі, портальна гіпертензія – на животі);
• • мармуровість (вегетативні порушення).

Зміни вологості шкіри:

• • підвищення вологості є проявом:
  • – інтоксикаційного синдрому (грип, туберкульоз, бруцельоз, малярії тощо);
  • – ендокринних уражень (тиреотоксикоз, вегето-судинні дисфункції тощо);
• • сухість шкіри характерна для:
• – порушень обміну речовин (гіповітаміноз, кахексія, гіпотрофія тощо);
• – ендокринних уражень (гіпотиреоз, нецукровий діабет тощо);
• – токсикоексикозу.

Зміни оволосіння:

• • надлишкова "рослинність":
• – на обмежених ділянках шкіри при туберкульозі на спині і кінцівках, ексудативному діатезі у вигляді гребінцевого росту волосся;
• – гірсутизм при ендокринних порушеннях (андрогенії);
• – облисіння місцеве і тотальне (алопеція вогнищева чи тотальна) при ендокринних порушеннях, ураженнях печінки, грибкових, паразитарних інфекціях, токсичних отруєннях, іонізуючих опроміненнях.

Еластичність шкіри:

• • зниження або втрата еластичності шкіри (при зневодненні організму, гіпотрофії, нецукровому діабеті тощо);
• • ущільнення (склерема, склередема).

Висипання – це локальне місцеве запалення епідермісу і дерми із змінами кольору і набряком шкіри як прояв реакції на збудника захворювання або його токсичні продукти.

Характеристика висипань:

• • за локалізацією (переважаюче розміщення елементів висипки); -локалізовані (ізольоване ураження);
• – поширені;
• • кількість;
• – одиничні;
• – множинні;
• • розміри окремих елементів:
  • – дрібні (точкові);
  • – середньовеликі;
  • – великі;
• • форма;
• – округла;
• – зірчаста;
• – неправильна;
• – павутино по дібна;
• • краї:
  • – чіткі (відмежовані від здорової шкіри);
  • – нечіткі (розмиті);
  • – фестончасті (зубчасті);
• • за кольором:
• – запальні (рожеві, червоні, темно-червоні);
• – незапальні:
• – гіперпігментовані (всі відтінки коричневого, синьо-червоного): невуси, родимі плями, гемангіоми тощо;
• – депігментовані (вітиліго, родимі плями);
• • за часом виникнення:
  • – первинні (утворюються в гострому періоді захворювання паралельно з іншими першими проявами);
  • – вторинні;
• • за характером:
• – запальні (інфекційні);
• – незапальні (пігментні плями, невуси, непластичні елементи, "судинні зірочки" тощо);
• • за морфологією:

первинні елементи висипання:

• – розеола – дрібна (діаметр 1-5 мм) точкова пляма, що не підвищується над поверхнею шкіри (черевний і висипний тиф, паратифи, скарлатина тощо);
• – пляма (macula) відрізняється від розеоли розмірами: при дрібно- плямистих висипаннях їх діаметр складає 5-10 мм, при крупноплямистих – 11-20 мм, бувають неправильної форми і є постійним симптомом краснухи, кору, медикаментозної алергії тощо;
• – еритема – це великі ділянки (більше 20 мм) гіперемованої шкіри неправильної форми (при бешисі);
• – папула (papula) – обмежене, злегка підвищене над рівнем шкіри утворення з плоскою або куполоподібною поверхнею, що утворюється в результаті ексудації і місцевої інфільтрації шкіри клітинними елементами, залишають після себе пігментацію, лущення і розміри їх коливаються від 1 до 20 мм:
• – міліарні (просоподібні) папули (1-2 мм у діаметрі);
• – лентикулярні (lenticula – сочевиця) папули до 5 мм у діаметрі;
• – нумулярні (numma – монета) папули розміром 10-20 мм у діаметрі;
• – бляшки – папули великих розмірів (більше 20 мм). Папули. Зустрічаються ці елементи при кору, краснусі, геморагічному васкуліті та ін.;
• – горбик (tuberculum) – обмежений, щільний, безпорожнинний елемент, що виступає

над поверхнею шкіри і утворюється в результаті запальної інфільтрації глибоких шарів дерми, клінічно подібний до папули (але при ощупуванні в глибині шкіри виявляється ущільнення) і при зворотному розвитку підлягає некрозу з розвитком виразки, згодом рубця або рубчика (при туберкульозному вовчаку, лепрі, грибкових ураженнях шкіри);

• – вузол (nodus) – щільне незапальне утворення розміром 10 мм і більше, що виступає над рівнем шкіри (або ж знаходиться в її товщині), є результатом скупчення клітинного інфільтрату в підшкірній клітковині і власне дермі та перетворюється у виразку і рубцюється в процесі своєї еволюції (великі синьо-червоні вузли, болючі при пальпації, називаються вузлуватою еритемою і зустрічаються при новоутвореннях шкіри (фібромах, ліпомах);
• – пухир (urtica) – гострозапальний елемент; що виникає в результаті обмеженого набряку сосочкового шару шкіри, підвищується над поверхнею шкіри, має округлу форму, розмірами 20 мм і більше, супроводжується свербежем, швидко еволюціонує, не залишаючи після себе сліду (характерні для алергодерматозів);
• – міхурець (vesicula) – поверхневе, дещо виступаюче на поверхнею шкіри, наповнене серозною, кров'янистою чи гнійною рідиною (пустула), утворення розміром 1–5 мм, яке в процесі еволюції може підсихати з утворенням прозорої або бурої кірочки, при розриві якої оголюється обмежена мокнуча ерозія, після відпадання кірочки може залишитись тимчасова гіперпігментація чи депігментація (везикульозний лишай, екзема, вітряна та натуральна віспа);
• – була (bulla) – елемент, подібний до міхурця, але значно перевищує його розміри (3-15 мм і більше), розмішується у верхніх шарах епідермісу чи під ним, наповнений серозним, кров'янистим або гнійним вмістом, що при підсиханні утворює кірки, залишає нестійку пігментацію (при опіках, гострому дерматиті, герпетиформному дерматиті Дюринга тощо);

вторинні елементи висипань:

• – лусочка (squama) – жовтувате чи сірувате скупчення злущених рогових пластинок епідермісу величиною від 1 до 5 мм (дрібнопластинчасте чи висівкоподібне лущення); більше S мм (листоподібне чи великопластинчасте лущення) (після корової, скарлатинозної висипок, при псоріазі, себореї тощо);
• – кірка (crusta) – елемент, який утворюється в результаті висихання ексудату порожнинних утворів, що виділяються з мокнучих поверхонь, і може бути серозним (прозорими або сіруватими), гнійним (жовтим), кров'янистим (бурим) (вітряна віспа);
• – виразка (ulcus) – вторинний елемент висипань, що характеризується наявністю глибокого дефекту шкіри, що іноді досягає нижчележачих органів та утворюється в результаті розпаду первинних елементів при розладах лімфо- і кровообігу, травмах, трофічних порушеннях;
• – рубець (cicatrix) – вторинний елемент висипань, який являє собою грубоволокнисту сполучну тканину, що виповнює глибокий дефект шкіри, який виник після виразки.

Особливості підшкірної жирової основи:

• • у дітей раннього віку підшкірна жирова основа складає близько 12 % від маси тіла (у дорослого – не більше 8 %);
• • склад підшкірної жирової основи у новонароджених близький до складу жирів жіночого молока: велика кількість твердих (пальмітинова і стеаринова) кислот і менше – рідкої олеїнової, що створює можливість безпосередньої утилізації жиру материнського молока і забезпечує більш щільний тургор тканин у дітей 1 -го року життя зі схильністю до утворення локальних ущільнень і набряку шкіри та підшкірної жирової основи (склерема, склередема новонароджених);
• • у дітей раннього віку наявна коричнева (бура) жирова тканина, яка розміщена в клітковині грудної клітки, середостіння, навкруг великих судин і внутрішніх органів та забезпечує більш високий рівень теплопродукції у новонароджених;
• • У грудній, черевній порожнинах, в заочеревинному просторі скупчення жирової клітковини майже відсутні (з'являються тільки до 5-7-річного віку і в основному в період статевого дозрівання), чим пояснюється легке зміщення внутрішніх органів у дітей молодшого віку;
• • у новонароджених і грудних дітей зберігаються ділянки тканин ембріонального характеру, що мають жиронакопичуючу та кровоутворюючу функції;
• • своєрідним є розподіл і порядок зникнення підшкірної жирової основи при схудненні: основа спочатку зникає на животі і грудях, згодом – на кінцівках, і в останню чергу – на обличчі;
• • при голодуванні спочатку зникає біла жирова клітковина, а при великій тривалості і ступені голодування – бура, тому у дітей з дистрофією різко зростає схильність до охолодження, а передчасно народжені діти з малим запасом бурої жирової тканини також дуже легко охолоджуються і потребують постійного зігрівання;
• • з віком проходять зміни складу жирової тканини (у новонародженого на власне жир припадає тільки 35,5 %, до 1-го року життя – 56 %, у дорослих – 60-90 % від складу жирової тканини).

Анатомо-фізіологічні особливості лімфатичних вузлів:

• • лімфатичні вузли розташовані по ходу лімфатичних судин і разом з ними складають лімфатичну систему;
• • захисна функція лімфовузлів пов'язана з продукуванням лімфоцитів, виробкою лейкоцитарного фактора, що стимулюють розмноження клітин, виконують функцію депо лімфи, але у дітей раннього віку ця функція лімфатичних вузлів недостатня через низьку диференціацію імунокомпетентних клітин лімфовузлів;
• • бар'єрно-фільтраційна функція – затримання мікробних, пухлинних клітин, чужорідних тілець, що надходять з течією лімфи;
• • особливістю лімфатичних вузлів у новонароджених є наявність тонкої капсули, що ускладнює пальпацію, щільна капсула розвивається в 1-3 роки;
• • лімфовузли багато васкуляризовані та містять чисельні молоді форми лімфоїдних елементів;
• • структурне формування лімфовузла закінчується у шкільному віці, а в пубертатному періоді відбувається частковий зворотний розвиток – відносне зменшення маркового шару, розростання сполучної тканини, її гіаліноз;
• • мигдалики в ранньому віці малого розміру, розташовані глибоко, закінчується розвиток мигдаликів до 6 міс. життя, але вони залишаються більш м'якими, епітелій тонкий, рихлий, мало крипт; вони вузькі, з 5-10 років – часто спостерігається розростання лімфоїдної тканини піднебінних та носоглоткових мигдаликів, в пубертатному віці відбувається процес інволюції мигдаликів, лімфоїдна тканина замінюється сполучною.

Основні фізіологічні функції лімфатичних вузлів:

• • гемопоетична функція – місце дозрівання Т- і В-лімфоцитів;
• • імунопоетична функція – продукція імуноглобулінів, лейкоцитарний фактор, синтез антитіл, участь в утворенні плазматичних клітин;
• • участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, вітамінів А, В, С, D;
• • бар'єрно-фільтраційна функція лімфатичних вузлів-загримують надходження мікроорганізм ів з лімфою, пухлинних клітин, різних чужорідних часточок;
• • участь у перерозподілі рідини і клітинних елементів між кров'ю.

Семіотика уражень лімфатичних вузлів:

• • в нормі пальпуються максимально 3 групи лімфовузлів (вважається, що у 25-50 % здорових дітей можуть иропальповуватись лімфовузли в шийних, аксилярних, пахових групах), поодинокі (1-3), розміром 0,2- 0,3 см, м'якоеластичної консистенції, неболючі, округлі, рухомі, не злучені з навколишніми тканинами і між собою;
• • при інфекційному процесі шкіри (стрепто- і стафілодермії, фурункули, абсцеси; бешиха) виникає гострий регіонарний лімфаденіт (збільшення одного або декількох лімфовузлів, болючість, гіперемія шкіри, набряк);
• • генералізованілімфаденопатії визначаються при туберкульозі, хроніосепсисі;
• • ангіна, дифтерія, інфекційний мононуклеоз супроводжуються регіонарною лімфаденопатією;
• • генералізована полімікролімфаденія виявляється при апластичній анемії, гострому лейкозі, лімфогранулематозі, лімфосаркомі чи метастазах;
• • лімфатико-гіпопластична аномалія конституції супроводжується генералізованою лімфаденопатією, а ексудативно-катаральна – регіонарною лімфаденопатією.

Реактивна гіперплазія регіонарних вузлів при локальному запальному процесі

Потенційні етіологічні інфекційні фактори локалізованого та генералізованого лімфаденіту