Анатомо-фізіологічні особливості імунної системи

Органи імунної системи:

• • первинні (центральні), де відбувається антигеннезалежне диференціювання лімфоцитів:
  • – вилочкова залоза (див. "Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи");
  • – кістковий мозок;
• • вторинні (периферичні), де здійснюється антигензалежне диференціювання лімфоцитів:
• – селезінка;
• – лімфатичні вузли;
• – мигдалики;
• – лімфоїдна тканина, асоційована зі слизовими оболонками кишок, бронхолегеневої системи.

Етапи становлення імунної системи:

• • перший критичний період – період новонародженості:
  • – для запобігання розвитку автоагресії імунні реакції новонародженого набувають супресорної спрямованості;
  • – характерні недосконалість факторів неспецифічної резистентності, дефіцит CS-компонента комплементу, незавершеність фагоцитозу, обмежена секреція цитокінів, у тому числі інтерферонів, низька продукція IgG, IgA, IgM, секреторного IgA, недостатність системного клітинного імунітету, наявність пасивного гуморального імунітету, який забезпечується материнськими антитілами – IgG, відносно високий рівень IgE;
  • – характерні слабка резистентність до умовно-патогенної, піогенної, грамнегативної мікрофлори, схильність до генералізації гнійно-запальних процесів, септичних станів, висока чутливість до вірусних інфекцій;
• • другий критичний період – 3-6 міс. життя:
• – спостерігається найбільше виражена гіпоімуноглобулінемія за рахунок катаболізму материнських антитіл та низького синтезу власних;
• – зберігаються недостатність місцевого та системного клітинного імунітету, супресорна спрямованість імунних реакцій;
• – знижене інтерфероноутворення;
• – дещо збільшується продукція секреторного імуноглобуліну без збереження імунологічної пам'яті;
• – характерні гіпоімуноглобулінемія, первинний характер імунної відповіді без збереження імунологічної пам'яті, що обумовлює необхідність проведення ревакцинацій при проведенні профілактичних щеплень;
• • третій критичний період – кінець 1 -го та 2-й рік життя:
  • – значно розширюються контакти дитини із зовнішнім світом;
  • – зберігаються супресорна спрямованість імунних реакцій, низьке інтерфероноутворення, зниження вмісту IgA, IgG, IgM, недостатність місцевого та системного клітинного імунітету;
  • – спостерігається маніфестація аномалій імунітету;
  • – збільшується частота алергічних (атопічних), інфекційних захворювань;
  • – діти схильні до повторних вірусно-бактеріальних захворювань органів дихання;
• • четвертий критичний період – 4-6-й рік життя:
• – відбувається другий перехрест клітинних елементів крові (знижується абсолютний вміст лімфоцитів та збільшується абсолютний вміст нейтрофілів);
• – формується вторинна імунна відповідь (імунологічна пам'ять);
• – підвищується імунорегуляторний індекс (зменшення супресорної спрямованості імунних реакцій);
• – зберігається недостатність системи місцевого імунітету, дещо збільшується продукція IgA, IgG, IgM, IgE;
• – висока частота алергічних (атопічних) захворювань;
• – можливе формування вогнищ хронічної інфекції, маніфестація низки імунодефіцитних, автоімунних, імунокомплексних захворювань;
• • п'ятий критичний період – підлітковий (у дівчаток з 12-13 років, у хлопчиків -з 14-16 років життя):
• – пубертатний стрибок росту поєднується зі зменшенням маси лімфоїдних органів;
• – підвищення секреції статевих гормонів (особливо андрогенів) приводить до пригнічення клітинної та стимуляції гуморальної ланок імунітету;
• – частота маніфестації алергічних (атопічних) захворювань значно зменшується;
• – збільшується частота автоімунних і лімфопроліферативних захворювань, фтизіатричної патології.

Основні поняття клінічної імунології:

• • імунний статус – стан імунної системи в даної людини в конкретний час, який характеризує різні ланки імунітету;
• • імунна недостатність – транзиторне порушення кількісних і функціональних параметрів імунної системи, яке може проявлятися клінічними симптомами зниження резистентності організму;
• • імунодефіцитний стан – стійкий дефіцит одного або декількох параметрів (механізмів) імунної відповіді, який проявляє себе в чітко окреслених симптомах або синдромах, які входять до групи самостійних захворювань (класичних нозологічних форм);
• • дисфункції імунної системи – будь-які зміни низки показників імунної відповіді, які можуть бути проявами імунної недостатності або імунодефіцитного стану.

Патологія, що характерна для дефектів окремих ланок імунітету

• • Недостатність Т-клітинної ланки:
  • – рецидивуючі вірусні, грибкові інфекції, інвазії найпростіших, гельмінтози;
  • – тяжкі ускладнення при вакцинації живими вакцинами;
  • – тотальна алопеція;
  • – висока частота пухлинних захворювань у родині.
• • Недостатність В-клітинної ланки:
• – рецидивуючі та тяжкі бактеріальні інфекції (отити, синуїти, пневмонії, бронхіти, кон'юнктивіти, сепсис, менінгіт);
• – відносно рідке виникнення грибкових і вірусних інфекцій.
• • Недостатність фагоцитозу:
  • – рецидивуючі та тяжкі інфекції шкіри і слизових оболонок, у тому числі грибкові;
  • – синуїти, пневмонії, сепсис;
  • – повторні гнійні артрити та остеомієліти.
• • Недостатність ферментної системи комплементу:
• – автоімунні захворювання;
• – рецидивуючі піогенні інфекції;
• – рецидивуючі менінгококові та гонококові інфекції.

Основні тести лабораторної імунодіагностики

• • Тести І рівня (орієнтовні):
• – визначення абсолютної та відносної кількості лімфоцитів у крові;
• – визначення кількості Т- і В-лімфоцитів;
• – оцінка фагоцитарної активності нейтрофілів;
• – визначення основних класів сироваткових імуноглобулінів (IgA, IgG, IgM);
• – визначення титру комплементу.

Після інтерпретації результатів тестів І рівня визначають тактику подальшого імунологічного дослідження хворого. Тести II рівня проводять вибірково, залежно від мети подальшого імунологічного дослідження.

• • Тести II рівня:
• – визначення субпопопуляцій Т- і В-лімфоцитів;
• – визначення імунорегуляторного індексу (Т-хелпери / Т-супресори);
• – визначення субпопопуляцій сироваткових імуноглобулінів;
• – визначення вмісту секреторного IgA;
• – визначення рівня загального та специфічних IgE (алерготестування);
• – визначення рівня циркулюючих імунних комплексів;
• – проведення реакціїбласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ);
• – НСТ-тест;
• – визначення вмісту цитокінів;
• – інші тести.

Загальні правила інтерпретації імунограми (додатки 9-12):

• • комплексний аналіз імунограми є більш інформативним, ніж оцінка кожного окремого показника;
• • повноцінний клінічний аналіз імунограми можна проводити лише в комплексі з оцінкою клінічної картини захворювання та даних анамнезу;
• • реальну інформацію про зміни в імунограмі несуть лише значні відхилення показників від нормативних (±20-40 % та більше);
• • для діагностичної та прогностичної оцінки імунограми важливе значення мають індивідуальні показники норми в даного хворого з урахуванням віку, супутніх захворювань, стадії даного захворювання та характеру лікування;
• • аналіз імунограми, особливо при виявленні відхилень від норми, має проводитися повторно, у динаміці в одній і тій самій лабораторії з використанням нормативів, які використовують у роботі даної імунологічної лабораторії;
• • найбільшу практичну цінність при оцінці імунограми мають співвідношення показників імунограми, а не їхні абсолютні значення;
• • при оцінці показників імунограми слід насамперед виключити можливість їх коливання у зв'язку із вживанням їжі, медикаментів, фізичними навантаженнями, гострими інфекційними захворюваннями, відчуттям страху, часом доби, порою року (існують регіональні коливання нормативів вмісту окремих імунологічних показників);
• • окрім діагностики, диференційної діагностики імунної недостатності та імунодефіцитних захворювань, клінічний аналіз імунограми має велике значення для визначення типового патофізіологічного процесу, що відбувається в організмі хворого (запалення, пухлинний ріст, алергія), та його перебігу, контролю ефективності лікування низки автоімунних, алергічних, мікробно-запальних та інших захворювань.

Кардіотнмікоторакальиий індекс:

• • кардіотнмікоторакальиий індекс визначається при аналізі рентгенограми грудної клітки в прямій проекції шляхом поділу ширини кардіотимічної тіні (судинного пучка) у ділянці біфуркації трахеї (III ребро) на поперечний розмір грудної клітки на рівні купола діафрагми;
• • індекс використовують для діагностики тимомегалії.

Величина кардіотнмікоторакального індексу при нормальній та збільшеній загруднинній залозі