Вегетативні дисфункції у дітей

Вегетативні дисфункції – це одна з найбільш частих патологій дитячого віку. Це захворювання організму, що характеризується симптомокомплексом розладів психоемоційної, сенсомоторної та вегетативної активності, пов'язане з порушеннями вегетативної регуляції діяльності різних органів і систем.

Етіологія:

• • спадкова схильність;
• • перинатальні фактори (гіпоксія, внутрішньочерепна гіпертензія);
• • ювенільна вегетативна дисфункція, зумовлена гормональним дисбалансом у пре- і пубертатний період дитинства;
• • стрес-емоційна вегетативна дисфункція, пов'язана з психоемоційним і фізичним перенапруженням, гострим і хронічним стресом;
• • інтоксикаційна вегетативна дисфункція, зумовлена впливом вогнищ хронічної інфекції, соматичних і інфекційних захворювань на вегетативні структури, які регулюють серцеву діяльність.

Сучасна класифікація вегетативних дисфункцій:

• • вегетативно-судинна дисфункція:
  • – за кардіальним типом;
  • – за васкулярним типом (гіпертензивним або гіпотензивним);
• • вегетативно-вісцеральна дисфункція;
• • пароксизмальна вегетативна недостатність:
• – генералізована форма (вагоінсулярні, симпато-адреналові або змішані кризи);
• – локалізована форма (церебральний, кардіальний, абдомінальний тощо).

Дослідження стану вегетативної нервової системи за допомогою клінортостатичної проби:

• • мета: оцінка вегетативного забезпечення діяльності;
• • завдання: оцінити частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск у горизонтальному положенні, потім під час переходу у вертикальне, щохвилини протягом 10 хв;
• • нормальна реакція на клінортостатичну пробу визначається відсутністю скарг, підвищенням частоти серцевих скорочень на 20-40 % від початкової, збільшенням систолічного і діастолічного артеріального тиску не більше ніж на S-1S % (залежно від початкового);
• • зниження пульсового тиску в процесі ортостатичної проби не перевищує 50 %;
• • на 3-4-й хвилині дослідження показники в практично здорових дітей повертаються до вихідних цифр.

Варіанти клінортостатичної проби:

• • з надмірним включенням симпато-адреналової системи (гіперсимпатикотонічний) – більш різке підвищення систолічного і діастолічного артеріального тиску і пульсу, серцевий індекс також зростає, обличчя червоніє, хворий скаржиться на відчуття жару в голові (відображення гіперадаптації, пов'язаної з порушенням нервової регуляції);
• • з недостатнім включенням симпато-адреналової системи:
  • – гіпердіастолічний – ізольоване надмірне підвищення діастолічного артеріального тиску при систолічному, що не змінюється чи навіть зменшується, значно зменшується пульсовий тиск і компенсаторно збільшується частота серцевих скорочень (найбільш дезадаптивний варіант кпінортостатичної проби);
  • – асимпатикотонічний – знижується серцевий індекс, систолічний і діастолічний артеріальний тиск не змінюється або різко знижується, частота серцевих скорочень може залишатися нормальною або при зниженні пульсового тиску більше ніж на 50 % компенсаторно збільшуватися (при значному зниженні систолічного артеріального тиску можлива непритомність);
• • змішані варіанти:
• – симпато-астенічний – відразу після переходу у вертикальне положення відзначається нормальна або навіть гіперсимпатикотонічна реакція, потім на 3-6-й хвилині відзначається виражене зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску, частота серцевих скорочень зростає до 100 %, при цьому часто відзначається різка блідість, холодний піт, запаморочення, колапс;
• – астеносимпатичний – у перші хвилини ортостазу відзначають різке зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску, різке збільшення частоти серцевих скорочень, потім виникає гіперсимпатикотонічна реакція, внаслідок якої артеріальний тиск повертається до початкового рівня або вище (такий варіант відзначений у 23 % дітей з пролапсом мітрального клапана);
• • за показниками хвилинного об'єму гіперсимпатикотонічний (і частково астеносимпатичний) варіант клінортостатичної проби відповідає надмірному, а інші – недостатньому вегетативному забезпеченню.

Клінічні прояви вегетативно-судинної дисфункції у дітей:

• • нейроциркуляторний синдром – постійний головний біль, запаморочення;
• • психоемоційні розлади-психоемоційна лабільність, недовірливість, схильність до нав'язливих станів, тривоги тощо;
• • синдром дизадаптації – млявість, підвищена стомлюваність, зниження працездатності, неадекватність до фізичних навантажень, метеочутливість, підвищена чутливість до гіпоксії;
• • гіпоталамічний синдром – порушення терморегуляції, ожиріння, порушення сну тощо;
• • синдром порушення транскапілярного обміну – набряклість обличчя, кінцівок, поліартралгії;
• • синдром порушення функції збудливості, провідності міокарда – тахібрадикардія, екстрасистолія, прискорення атріовентрикулярної провідності, уповільнення внутрішньошлуночкової провідності;
• • гіпертензивний синдром – артеріальна гіпертензія, підвищення ударного об'єму крові;
• • синдром скоротливої дисфункції міокарда – неприємні відчуття в ділянці серця, задишка при фізичному навантаженні, артеріальна гіпотензія;
• • синдром тонічної дисфункції міокарда – пролапси клапанів серця, порушення тонічності папілярних і хордальних м'язів серця;
• • міокардіальний (міокардіодистрофічний синдром) – постійні кардіалгії, що посилюються при фізичному навантаженні, ознаки порушень реполяризації.

Клінічні прояви вегетативно-вісцеральної дисфункції у дітей:

• • порушення функції травного каналу (дискінезії жовчовивідних шляхів і кишечнику, психогенне блювання, біль у животі нападоподібного характеру);
• • порушення функції сечового міхура (нейрогенний сечовий міхур, нічне і денне нетримання сечі тощо);
• • порушення дихання (ваготонічна бронхіальна астма, напади пароксизмального невротичного кашлю, відчуття ядухи, напади психогенної задишки).