Захворювання печінки

Етіологія:

• • віруси гепатиту В, С, D, F, G, рідко А, Е;
• • бактеріальні чинники (ієрсинія, сальмонели тощо);
• • токсичні чинники: медикаменти, алкоголь, поліпрагмазія, екологія тощо;
• • автоімунні реакції.

Патогенез:

• • персистенція вірусів у гепатоциті на фоні генетично неповноцінного клітинного імунітету;
• • безперервно прогресуюча деструкція їх;
• • активація лізосомального апарату клітин;
• • фіброз із можливим розвитком цирозу.

Класифікація захворювань печінки:

• • вади розвитку:
  • – агенезія лівої чи правої частки;
  • – повне роздвоєння часток печінки;
  • – уроджений фіброз;
• • спадкові захворювання:
• – пігментні гепатози (Жильбера, Кріплера – Найяра, Робіна – Джонсона, Ротора);
• – з порушенням:
• – вуглеводного обміну (галакгоземія, глікогенози);
• – ліпідного обміну (Гоше, Німана – Піка);
• – білкового обміну (тирозиноз);
• – мінерального обміну (Вільсона – Коновалова).

Хронічні захворювання печінки:

• • за етіологією:
  • – хронічний вірусний гепатит В, С, О, F, рідко А, Е;
  • – неідентифікований вірусний гепатит;
  • – автоімунний гепатит;
  • – токсичний гепатит,
  • – лікарсько-індукований гепатит;
  • – уроджений гепатит,
  • – неспецифічний реактивний гепатит;
  • – крипто генний гепатит,
  • – цироз печінки;
• • за активністю:
• – мінімальна активність;
• – помірна активність;
• – різко виражена;
• – неактивна фаза.

Критерії діагнозу хронічних гепатитів

Хронічний вірусний гепатит

• • анамнез:
  • – перенесений вірусний гепатит,
  • – контакт з хворим на ГВГ;
  • – переливання крові, кровозамінників;
• • клініка:
• – інтоксикаційний синдром, залежно від ступеня активності:
• – втомлюваність;
• – нездужання;
• – схуднення;
• – капілярит на долонях, судинні "зірочки" і т. д.;
• – больовий синдром помірно виражений;
• – неприємні відчуття, важкість у правому підребер'ї;
• – гепатомегалія, гепатоспленомегалія;
• – жовтяниця різної вираженості;
• – геморагічний синдром;
• • лабораторні синдроми:
• – цитолізу:
• – підвищення рівня амінотрансфераз;
• – підвищення рівня лактатдегідрогенази;
• – підвищення рівня заліза;
• – підвищення рівня вітаміну В12;
• – зниження синтетичної функції печінки:
• – падає рівень:
• – альбумінів;
• – фібриногену;
• – протромбінів;
• – холінестерази;
• – поліклональна гаммапатія:
• – гіперглобулінемія імуноглобулінів А, М, G;
• – позитивні осадові проби;
• – печінкова гіперазотемія:
• – зростання рівня аміаку;
• – збільшення кількості сечовини;
• – наростання об'єму фенолів;
• – зростання вмісту ароматичних амінокислот;
• – визначення маркерів вірусних гепатитів.

Вроджений гепатит:

• • анамнез:
• – інфікування плода проходить трансплацентарно чи інтранатально від вагітної жінки, хворої на вірусний гепатит;

і 67

• – прояви хвороби в перші місяці життя;
• – гепато-, гепатоспленомегалія;
• – кон'югаційна жовтяниця;
• – інтоксикація помірна;
• – геморагічний синдром;
• • лабораторні синдроми:
• – підвищені показники цитолізу;
• – зниження синтетичної функції печінки;
• – визначення маркерів гепатиту;
• – обстеження на TORCH – інфекції.

Автоімунний гепатит:

• • анамнез: не характерний;
• • клініка:
  • – характерна висока активність та швидке прогресування з переходом у цироз;
  • – виражена гепатоспленомегалія;
  • – жовтяниця;
  • – геморагічний синдром;
• • лабораторні синдроми:
• – виражена поліклональна гаммапатія;
• – збільшення ШОЕ;
• – наявність специфічних автоантитіл до мембран гепатоцитів;
• – переважання хелперної активності Т-лімфоцитів над супресорною.

Захворювання жовчовивідних шляхів

Етіологія:

• • порушення режиму харчування;
• • сімейна схильність;
• • наявність паразитів у травному каналі;
• • хронічні вогнища інфекції;
• • перенесений вірусний гепатит.

Класифікація захворювань жовчовивідних шляхів:

• • уроджені вади розвитку міхура:
  • – відсутність жовчного міхура;
  • – "блукаючий" жовчний міхур;
  • – подвоєння жовчного міхура;
  • – внутрішньоміхурові перетинки і перетинки жовчного міхура; -дивертикул жовчного міхура;
  • – атрезія та агенезія жовчовивідних шляхів;
  • – кіста загальної жовчної протоки;
• • захворювання жовчовивідних шляхів:
• – функціональні порушення у вигляді дискінезій за гіпотонічним, гіпокінетичним чи гіперкінетичним типом, залежно від тонусу та евакуаційної функції, пов'язаної з симптомом вегетативної нервової системи;
• – гострий холецистит, холангіт;
• – жовчнокам'яна хвороба;
• • перебіг:
  • – рецидиву ючий;
  • – в'ялий;
  • – латентний;
• • фаза:
• – активна;
• – неактивна.

Критерії дискінезії жовчовивідних шляхів:

• • анамнез:
  • – схильність до гострої, жирної, смаженої їжі;
  • – сімейна схильність, емоційна нестійкість;
• • клініка:
• – больовий синдром: біль у правому підребер'ї, пов'язаний з фізичним та емоційним навантаженням, іррадіює в ліве підребер'я;
• – інтенсивність болю залежить від типу дискінезії:
• – тупий, ниючий, постійний – при гіпотонічній дискінезії;
• – переймоподібний, колючий, ріжучий – при гіпертонічній дискінезії;
• – диспепсичний синдром:
• – нудота;
• – гіркота в роті;
• – закрепи;
• – інтоксикаційний синдром:
• – млявість, втомлюваність;
• – біль у м'язах ніг, у ділянці серця;
• – головний біль;
• – сухість шкіри;
• – судинні "зірочки";
• – гепатомегалія;
• – жовтушність залежить від ступеня холестазу;
• • лабораторні синдроми:
• – холестазу:
• – збільшення рівня холестерину;
• – збільшення лужної фосфатази;
• – збільшення прямого (кон'югованога) білірубіну;
• – цитолізу: помірно виражений, залежить від етіологічного чинника;
• – дуоденальне зондування:
• – підвищення в'язкості жовчі;
• – підвищення вмісту білірубіну;
• – підвищення холестерину;
• – зменшення жовчних кислоту порціях "В" і "С", наявність лямблій, слизу;
• – УЗД – дискінезія, аномалії жовчного міхура, потовщення його стінок, осад, розширення жовчних ходів у печінці.