Пієлонефрит

Пієлонефрит – мікробне, частіше однобічне, запалення нирок, яке характеризується ураженням ниркових мисок, чашечок, канальців, інтерстицію.

Етіологія:

• • мікроорганізми:
  • – кишкова паличка;
  • – протей;
  • – стафілокок;
  • – ентерокок;
  • – синьогнійна паличка;
  • – стрептокок;
  • – клебсієла;
  • – віруси;
  • – мікоплазми;
  • – асоціації збудників;
• • фактори, що спричинюють хворобу:
• – генетичні чинники;
• – спадкова схильність;
• – захворювання матері піл час вагітності;
• – дизембріологічні процеси в нирках;
• – порушення уродинаміки;
• – метаболічні та гемодинамічні порушення в нирках;
• – імунодефіциті стани та порушення місцевого імунітету.

Діагностичні критерії ПН

Анамнез: перенесене інфекційне захворювання 1 -2 тижні тому.

Клінічні синдроми:

• • інтоксикаційний: підвищення температури тіла, головний біль, загальне нездужання;
• • больовий: біль у попереку, як правило, несиметричний, біль у животі, іноді біль при сечовипусканні;
• • дизуричний.

Дані лабораторних досліджень:

• • у загальному аналізі крові: нейгрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ;
• • загальному аналізі сечі: протеїнурія менше 1 г/л, лейкоцитурія, бактеріурія (мікробне число понад 1 × 10 6/мл).

Дані інструментальних досліджень:

• •УЗД;
• • оглядова та екскреторна урографія;
• • термографія;
• • реносцинтиграфія – збільшення розмірів нирок, нечіткість контурів, наявність аномалій.

Гломерулонефрит

Гломерулонефрит – це набуте імунокомплексне, асептичне, двобічне ураження клубочків нирок з втягненням у патологічний процес інтерстицію і канальців.

Діагностичні критерії гострого гломерулонефриту:

• • екстраренальні: нездужання, в'ялість, зниження апетиту, нудота, підвищення температури тіла, головний біль, біль у животі;
• • ренальні: симетричний біль у попереку, зменшення кількості сечі, зміна її кольору.

Дані анамнезу:

• • захворювання стрептококової природи, перенесені 2-3 тихші тому;
• • вірусні інфекції;
• • дія чинників неінфекційної природи: переохолодження, вакцинації, вживання ліків, надмірне перебування на сонці, травма поперека, укуси комах.

Дані об'єктивного обстеження:

• • блідість шкірних покривів;
• • набряки різної вираженості;
• • підвищення температури тіла;
• • артеріальна гіпертензія;
• • зміна кольору сечі.

Дані додаткових методів дослідження:

• • сечовий синдром: олігурія, виражена протеїнурія, гематурія, цилінд- рурія;
• • в крові: гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, азотемія, гіперліпідемія, підвищення рівнів хлору і калію, збільшення кількості Ц1К; зниження клубочкової фільтрації;
• • при УЗД – збільшення нирок у розмірах.

Дефіцитна анемія

Анемія – це стан організму, що характеризується зниженням кількості еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об'єму крові з патофізіологічними ознаками гіпоксії.

Етіологія і патогенез

Залізодефіцитна анемія

Аліментарна:

• • залізо у недостатній кількості надходить з харчовими продуктами (залізодефіцитна);
• • недостатнє надходження інших елементів;
• • підвищена витрата білка і вітамінів;
• • недостатнє засвоєння заліза та інших елементів травним каналом.

Аліментарно-інфекційна:

• • виснаження депо заліза;
• • порушення всмоктування білків, заліза, вітамінів, мікроелементів.

Рання анемія недоношених:

• • посилений гемоліз еритроцитів, що містять фетальний гемоглобін;
• • недостатня функціональна і морфологічна зрілість кісткового мозку;
• • знижена продукція тканинних еритропоетинів;
• • недостатня кількість в депо заліза, вітамінів, мікроелементів.

Пізня анемія недоношених:

• при народженні є дефіцит заліза, білка, вітамінів, який раціональним харчуванням не компенсується.

Вітамінодефіцитна анемія:

• • дефіцит фолієвої кислоти і вітаміну В12;
• • порушення синтезу амінокислот і попередників ДНК;
• • сповільнене дозрівання всіх клітин крові у кістковому мозку;
• • повернення до мегалобластичного типу кровотворення.

Білководефіцитна анемія:

• • дефіцит білка (нераціональне харчування з переважанням вуглеводної їжі);
• • порушення синтезу глобуліну і білкових транспортних сполук;
• • зниження продукції еритроцитів і ураження еритропоезу;
• • недостатнє вироблення гормонів і ферментів.

Діагностичні критерії анемій

Залиодефіцитна анемія

• • Скарги:
  • – нудота, блювання;
  • – нестійкі випорожнення;
  • – порушення і спотворення апетиту, аж до анорексії;
  • – спотворення смаку;
  • – підвищена збудливість, дратівливість;
  • – поступове відставання в психомоторному розвитку.
• • Анамнез: синдром зниження місцевого імунного захисту.
• • Дані об'єктивного обстеження:
  • – епітеліальний (блідість, шорсткість шкіри, ангулярний стоматит, глосит) синдром;
  • – серцево-судинний синдром (систолічний шум, серцебиття, схильність до гіпотонії), збільшення печінки, селезінки.
• • Лабораторні критерії:
• – зниження рівня гемоглобіну (нижче 110 г/л до 5-річного віку, нижче 120 г/л після 5 років);
• – колірний показник 0,8 і нижче;
• – рівень заліза в сироватці крові – знижений;
• – залізозв'язуюча здатність сироватки – підвищена;
• – коефіцієнт насичення плазми трансферином знижений;
• – вміст еритробластів у кістковому мозку нижчий 10 %.

Вітамінодефіцитна анемія

• • Скарги:
  • – загальна слабість;
  • – астенізація ЦНС, парестезії;
  • – анорексія;
  • – диспепсичні явища.
• • Дані об'єктивного обстеження:
• – блідість шкіри з лимонно-жовтим відтінком, субікгеричність склер;
• – глосит, стоматит;
• – порушення функції серцево-судинної системи, помірна гепатомегалія.
• • Гематологічні критерії:
• – анемія гіпер- або нормохромна;
• – макроцитарна;
• – гіпорегенераторна;
• – анізо- та пойкілоцитоз;
• – мегапобластоз;
• – наявність тілець Жоллі і Кебота в еритроцитах;
• – шизоцити;
• – гігантські нейтрофіли;
• – метамієлоцити.

Білководефіцитна анемія

• • Скарги:
  • – диспепсичні явища;
  • – загальне нездужання.
• • Дані об'єктивного обстеження:
• – загальнодистрофічні зміни;
• – полігіповітаміноз;
• – порушення пігментного обміну.
• • Гематологічні критерії:
• – тяжка анемія;
• – нормохромна;
• – норморегенераторна;
• – з вираженим анізо- та пойкілоцитозом;
• – знижений рівень білка в сироватці крові;
• – диспротеїнемія.

Класифікація анемій за ступенем тяжкості:

• • легка: рівень НЬ у крові 90-110 г/л (у дітей до 5 років), 90-120 г/л (після 5 років);
• • середньої тяжкості: 70 – 89 г/л;
• • тяжка: нижче 69 г/л.