Комбіновані імунодефіцити

Діагностичні критерії:

• клінічні:
- – початок клінічних проявів протягом перших 2 років життя, найчастіше у віці 2-7 місяців;
- – важка затримка фізичного розвитку (ріст, маса тіла менша 25 центиля); -тривала (переметуюча) діарея (тривалістю понад 14 днів), пневмоцистна пневмонія;
- – важкі рецидивуючі бактеріальні інфекції (сепсис, пневмонія, менінгіт, гнійний отит);
- – дисемінована БЦЖ-інфекція;
- – переметуюча кандидозна інфекція (слизових оболонок, шкіри);
- – гіпоплазія лімфатичних вузлів, мигдаликів;
- – можлива "хвороба трансплантат проти хазяїна" у вигляді плямис- то-папульозної висипки, підвищення рівнів трансаміназ, появи або підсилення існуючої діареї;
• імунологічні:
– абсолютна кількість лімфоцитів в загальному аналізі крові менше 3000/куб. мм;
– вміст Т-лімфоцитів (CD3+) менше 20 %;
– вміст сироваткових імуноглобулінів IgG та IgA менше 2 стандартних відхилень (2 сигми) від норми;
– проліферативна відповідь на мітогени (фітогемаглютинін, конканавалін А, мітоген лаконосу, стафілококовий протеїн А) менше 10 % порівняно з контролем;
– анергія при проведенні шкірних тестів визначення гіперчутливості уповільненого типу за допомогою спеціальних антигенів (кандидозного, правцевого, дифтерійного) (при можливості);
– визначення материнських лімфоцитів у циркуляції шляхом визначення їх HLA фенотипу (при можливості);
• підтверджуючі при визначенні в субпопуляціях лімфоцитів -Т, -В, +NK:
– дослідження структури гена гамма-ланцюга рецептора інтерлейкіну-2 (Xql3.1-13.3) та дослідження структури гена JAK3 (19ql3.1);
– дослідження структури гена аденозиндезамінази (20q 13-ter);
– дослідження струюури генів RAG1 і RAG2 (11р12-13);
– дослідження структури альфа-ланцюга рецептора інтерлейкіну 7 (5р13).

Синдром Віскотта-Олдрича (за класифікацією ВООЗ синдром Віскотта-Олдрича)

Діагностичні критерії:

• клінічні:
- – рецидивуючі бактеріальні (отити, синусити) і вірусні інфекції (група герпесвірусів) у пацієнтів чоловічої статі;
- – екзема у переважної більшості пацієнтів;
- – автоімунні захворювання (васкуліти, гемолітична анемія, гломерулонефрит);
- – підвищена частота лімфом, лейкозів, пухлин мозку;
- – підвищена кровоточивість;
• лабораторні:
– вроджена тромбоцитопенія (менше 70 000 тромбоцитів в куб. мм) та/або малий розмір тромбоцитів;
– порушена продукція антитіл на полісахаридні антигени (антигени Haemophilus influenzae b, Streptococcus pneumoniae);
– підвищення рівня IgE і IgA, зниження рівня IgM та/або IgG у частини пацієнтів;
– нормальна відповідь на мітогени (фітогемаглютинін, конкавалін А, мітоген лаконосу);
– зниження кількості і функції Т-клітин з віком;
• підтверджуючі:
– мутації гена білка WASP;
– відсутність білка WASP у лімфоцитах;
– наявність у родичів чоловічої статі по лінії матері тромбоцитопенії, тромбоцитів малого розміру.

Синдром Ді Георге (за класифікацією ВООЗ: аномалія Ді-Джорджі) Діагностичні критерії:

• клінічні:
- – вроджена вада серця по конотрункальному типу (truncus arteriosus, тетрада Фалло, аномальна дуга аорти, аберантна права підключична артерія);
- – судоми у пацієнтів з гіпокальціємією, яка вимагає проведення корекції рівня кальцію;
- – дизморфічні аномалії лиця, піднебіння;
- – затримка психомоторного розвитку;
- – персистуючі вірусні (група герпесвірусів) або грибкові (кандидоз) інфекції в перші роки життя, у більшості пацієнтів ліквідуються в подальшому;
- – автоімунна патологія у старшому віці;
• лабораторні:
– лімфопенія в загальному аналізі крові (зниження абсолютної кількості лімфоцитів менше 3000/куб. мм);
– зниження кількості CD3 Т-лімфоцитів менше 1500/куб. мм; -гіпокальціємія протягом 3 тижнів і більше, яка вимагає проведення корекції рівня кальцію;
• допоміжні:
– делеція хромосоми 22ql 1.2.

Імунодефіцит внаслідок спадкового дефекту, зумовлений вірусам Епштейна-Барр (за класифікацією ВООЗ: Х-зчеплений лімфо- проліферативний синдром)

Діагностичні критерії:

• клінічні – у пацієнта чоловічої статі:
- – фатальний перебіг Епштейна-Барр вірусної інфекції (фульмінантний гепатит, енцефаліт) у 50-60 % хворих у ранньому віці;
- – розвиток важких ускладнень при гострій Епштейна-Барр вірусній інфекції: апластичної анемії, лімфогістіоцитарного синдрому, васкуліту, гіпогаммаглобулінемії;
- – лімфома, лімфогранулематоз та/або імунодефіцит після перенесеної Епштейна-Барр вірусної інфекції у пацієнтів старшого віку;
• лабораторні:
– серологічно (анти-EBV VCA IgM, анти-EBV ЕА, анти-EBV EBNA) або методом ПЛР підтверджена активна чи перенесена Епштейна- Барр вірусна інфекція;
– у частини пацієнтів зниження рівня сироваткового IgG та/або рівня IgA, IgM;
– порушення функції клітин натуральних кілерів;
• підтверджуючі:
– визначення мутації гена SH2D1A/SAP/DSHP.

Синдром гіперімуноглобулінемії Е (за класифікацією ВООЗ: гіпер- IgE синдром)

Діагностичні критерії:

• клінічні критерії:
- – рецидивуючі бактеріальні та грибкові інфекції (рецидивуючі інфекції дихальних шляхів, повторні пневмонії, рецидивуючі інфекції шкіри, рецидивуючі холодні абсцеси м'яких тканин);
- – екзема;
- – характерні риси обличчя (широке перенісся, широко посаджені очі, груба шкіра обличчя);
- – аномалії прорізування зубів (затримка випадіння молочних зубів, прорізування постійних зубів рядом з молочними);
- – ураження кісткової системи (патологічні переломи, сколіоз, гіпермобільність суглобів);
• лабораторні критерії:
– високий рівень IgE: підвищення на 2 стандартних відхилення – 2 сигми (звичайно у 100 разів і більше перевищує нормальний рівень);
– еозинофілів (більше 500/куб. мм);
– зниження кількості С08 Т-лімфоцитів у частини пацієнтів;
– порушення продукції антитіл на вакцинальні антигени (білкові: дифтерійний та правцевий антигени, полісахаридні: антигени Haemophilus influenzae b, Streptococcus pneumoniae);

Загальний варіабельний імунодефіцит (за класифікацією ВООЗ: загальний варіабельний імунодефіцит)

Дігностичні критерії:

• клінічні:
- – початок рецидивуючих інфекцій частіше у дорослому віці, хоча можливий у дітей перших 2 років життя;
- – рецидивуючі бактеріальні інфекції бронхолегеневої системи: бронхіти, пневмонії (не менше 2 епізодів на рік);
- – рецидиву ючі інфекції верхніх дихальних шляхів: рецидивуючий отит 2-3 рази на рік, рецидивуючий синусит 1-2 рази на рік, хронічний синусит тривалістю більше 1 місяця, резистентний до терапії;
- – інвазивні інфекції: сепсис, остеомієліт;
- – рецидивуючі і персисту ючі вірусні (група герпесвірусів), грибкові (кандидоз) та паразитарні (лямбліоз) інфекції;
- – автоімунні захворювання у 50 % хворих (автоімунна гемолітична анемія, автоімунна тромбоцитопенія, ревматоїдний артрит та інші колагенози, автоімунний гепатит);
- – ураження шлунково-кишкового тракту: неспецифічні запальні захворювання кишечнику, синдром мальабсорбції, нодулярна лімфоїдна гіперплазія;
- – гранулематозні ураження легень, печінки, селезінки, шкіри;
- – підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень;
• імунологічні:
– виражене зниження – більше ніж на 2 стандартні відхилення (2 сигми) від вікової норми двох з трьох основних ізотипів сироваткових імуноглобулінів (IgG, IgM, IgA), у більшості пацієнтів сумарна кількість IgG, IgM, IgA не перевищує 4 г/л;
– нормальна сироваткова концентрація IgM у 50 % хворих;
– відсутність ізогемаглютинінів та/або недостатня відповідь на вакцинальні білкові (дифтерійний та правцевий анатоксини) та полісахаридні (Haemophilus influenzae b, Streptococcus pneumoniae) антигени;
– нормальна або знижена кількість В-клітин;
– аномалії кількості Т-лімфоцитів та їх функцій у частини пацієнтів: зниження кількості CD4 Т-лімфоцитів у 20 % хворих, зниження проліферативної відповіді на один або більше мітогенів (фітогемаглютинін, конкавалін А, мітоген лаконосу) у 40 % хворих.

Дефект функціонального антигену-1 лімфоцитів (за класифікацією ВООЗ: дефект адгезії лейкоцитів (дефект ланцюга CD 18, LFA-1, Мас-1, р 150.95)

Діагностичні критерії:

• клінічні:
- – рецидивуючі інфекції шкіри, м'яких тканин (флегмони, абсцеси) бактеріальної та грибкової (переважно кандидозної) етіології;
- – затримка відпадіння пуповинного залишку, омфаліт;
- – погане загоєння ран;
- – відсутність формування гною в інфекційному локусі;
- – переметуючий періодонтит, стоматит;
• лабораторні:
– переметуючий лейкоцитоз (звичайно > 20 000/куб. мм), нейтрофільоз у період відсутності інфекції, значне підвищення (40 000-100 000/ куб. мм) на тлі інфекції;
– зниження кількості або відсутність бета 2-інтегринів (CD18) на лейкоцитах (менше 5 % від норми – тяжка форма; 5-10 % від норми – середньої тяжкості);
• підтверджуючі:
– мутації гена бета 2-інтегринів.

Хронічний дитячий гранулематоз (за класифікацією ВООЗ: хронічна гранулематозна хвороба)

Діагностичні критерії:

• клінічні:
- – рецидивуючі бактеріальні лімфаденіти;
- – абсцеси (периректальні, печінки, легень) бактеріальної чи грибкової (кандидозної, аспергільозної) етіології;
- – повторні пневмонії бактеріальної та грибкової етіології;
- – остеомієліти;
- – обструктивні ураження шлунково-кишковоготракту (прояви пілоростенозу, кишкової непрохідності), сечовидільної системи внаслідок формування гранулем;
- – гепатоспленомегалія, лімфаденопатія;
- – затримка фізичного розвитку;
- – маніфестація Х-зчепленої форми (60-70 %) у ранньому дитячому віці;
• імунологічні:
– аномальний тест з НСТ (менше 5 % порівняно з контролем) в активованих нейтрофілах (стимульований НСТ-тест);
– порушення "кисневого вибуху" при хемілюмінесцентному дослідженні активованих нейтрофілів;
• підтверджуючі:
– мутації в генах gp91, gp 22, р47, р67 phox;
– виявлення у родичів чоловічої статі по лінії матері аномального НСТ-тесту чи порушення "кисневого вибуху".

Мозочкова атаксія з порушенням репарації ДНК (за класифікацією ВООЗ: атаксія-телеангіектазія)

Діагностичні критерії:

• клінічні:
- – прогресуюча мозочкова атаксія, у більшості пацієнтів з першого року життя;
- – очні чи лицьові телеангіектазії (частіше з 4-8 років);
- – рецидивуючі респіраторні інфекції (синусита, отити, бронхіти, пневмонії);
- – презентація захворювання у 10-15 % пацієнтів у вигляді лімфоми, лейкозу;
- – у частини дітей може бути діагностована у старшому віці;
• лабораторні:
– зниження рівня IgA, IgE менше 2 стандартних відхилень (2 сигми) від вікової норми;
– зниження рівня IgG2;
– у частини пацієнтів лімфопенія менше 3000/куб. мм;
– зниження відповіді Т-лімфоцитів на мітогени (фітогемаглютинін, конкавалін А, мітоген лаконосу);
– підвищення альфа-фетопротеїну на 2 стандартні відхилення (2 сигми) і більше від вікової норми;
– підвищена ламкість хромосом у культурі клітин після експозиції радіаційним опроміненням.

Синдром Ніймеген (за класифікацією ВООЗ: Nijmegen breakage syndrom) Діагностичні критерії:

• клінічні:
- – рецидивуючі інфекції дихальних шляхів (отити, синусити, бронхіти, пневмонії) з формуванням хронічних вогнищ інфекції;
- – рецидивуючі інфекції іншої локалізації;
- – мікроцефалія, лицьовий дизморфізм ("пташине" обличчя);
- – пігментні плями та/або вітиліго у 50 % пацієнтів;
- – злоякісні новоутворення, здебільшого лімфоїдної тканини;
• лабораторні:
– лімфопенія в загальному аналізі крові (абсолютна кількість лімфоцитів менше 3000/куб. мм);
– зниження кількості CD3 Т-лімфоцитів(менше 1500/куб. мм);
– підвищення кількості клітин натуральних кілерів у частини пацієнтів;
– зниження в сироватці рівня IgA та/або IgG;
– дефіцит одного або декількох субкласів IgG;
– виявлення підвищеної ламкості хромосом у культурі клітин після експозиції радіаційним опроміненням;
• підтверджуючі:
– мутація 657de 15 reHaNBSl.