Холера

Холера – гостра кишкова інфекція, що викликається холерним вібріоном, характеризується гастроентеритними проявами зі швидким зневодненням організму внаслідок втрати води й електролітів із блювотними масами та рідкими випорожненнями.

Діагностичні критерії

• Клінічні:
– інкубаційний період – 2-3 дні;
– гострий початок з діареї;
– випорожнення у значній кількості нагадують "рисовий відвар";
– невиражений інтоксикаційний синдром, субфебрильна температура;
– відсутність больового синдрому;
– вторинна поява безупинного блювання, відсутність нудоти;
– розвиток ексикозу, у тяжких випадках – холерного алгіду;
– судомні посмикування жувальних та литкових м'язів (гіпокаліємія);
– розвиток гіповолемічного шоку;
– гостра ниркова недостатність.

Особливості холери у дітей раннього віку:

– бурхливий початок;
– гарячка;
– виражені симптоми інтоксикації;
– блювання, а потім діарея зі швидким розвитком зневоднення;
– ураження ЦНС та серцево-судинної системи;
– частіші летальні випадки.

Результати додаткових досліджень:

– загальний аналіз крові: лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, збільшення ШОЕ;
– біохімічний аналіз крові: знижений вміст електролітів;
– бактеріологічне дослідження калу, блювотних мас: виділення холерного вібріона;
– серологічні реакції: РА, РАФ із холерним діагностикумом, наростання титру антитіл у динаміці, експрес-методи – люмінесцентно-серологічний, фазово-контрастна мікроскопія, реакція мікроаглютинації, метод Полєва-Єрмольєвої.

Черевний тиф та паратифи A, B

Черевний тиф – гостре інфекційне захворювання, типовий антропоноз із ентеральним механізмом зараження, що викликається черевнотифозними паличками і характеризується переважним ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки, високою гарячкою, вираженою інтоксикацією і бактеріемією, розеольозною висипкою, гепагоспленомегалією, нерідко -хвилеподібним перебігом і тривалим бактеріовиділенням.

Паратифи – гострі інфекційні захворювання, що викликаються сальмонелами паратифів А, В, клінічно схожі на черевний тиф, але за деякими клініко-епідеміологічними особливостями виділені у самостійні нозологічні форми.

Діагностичні критерії черевного тифу У дітей старшого віку:

– гострий початок із наростанням симптомів інтоксикації, гарячки з ранковими ремісіями;
– специфічна тифозна інтоксикація (Status typhosus): оглушеність, сонливість, марення;
– токсичне серце, у тяжких випадках – міокардит;
– "тифозний" язик: обкладений брудно-сірим нальотом, чистий по периферії із відбитками зубів по краях;
– розеольозна висипка з 8-10 доби на блідому фоні, бідна, на грудях, животі;
– жовтяничне забарвлення шкіри долонь і стоп (симптом Філіповича);
– гіперестезія шкіри живота, внутрішньої поверхні стегон;
– метеоризм, болючість Живота у правій здухвинній ділянці;
– вкорочення перкуторного звуку в правій здухвинній ділянці (симптом Падалки);
– диспептичний синдром: запори, рідше – ентеритні випорожнення;
– гепатоспленомегалія (з 4-5 доби);
– зміни у гемограмі: лейкопенія, нейтропенія зі зсувом вліво до про- мієлоцитів, анеозинофілія, лімфоцитоз, збільшення ШОЕ;
– розвиток рецидивів та ускладнень: кишкова кровотеча, перфорація, інфекційно-токсичний шок.

У дітей раннього віку:

– гострий початок із яскраво виражених симптомів інтоксикації;
– збудження, інверсія сну;
– розвиток діареї з перших діб захворювання (ентерит), блювання;
– розвиток ексикозу;
– часте ураження серцево-судинної системи (інфекційно-токсичне серце);
– виражена гепатоспленомегалія;
– нечаста поява розеол;
– рідкісними є кишкові ускладнення (кровотечі, перфорації);
– часто уражаються ЦНС, легені (менінготиф, пневмотиф), характерний септичний перебіг.

Діагностичні критерії:

паратифу А:

– частіше хворіють діти старшого віку;
– тифоподібний легкий перебіг;
– інкубаційний період триває 5-20 діб;
– гострий початок хвороби з інтоксикаційного синдрому;
– з перших днів – диспептичні прояви (ентерит, метеоризм), болючість за ходом кишок;
– катаральний синдром (гіперемія обличчя, нежить, кон'юнктивіт, фарингіт);
– можливі герпетичні висипання на губах, крилах носа;
– помірна інтоксикація;
– тифозний статус буває рідко;
– ускладнення, рецидиви розвиваються рідко;
– у гемограмі: лейкоцитоз із нейтрофільним, паличкоядерним зсувом вліво, збільшення ШОЄ; паратифу В:
– частіше хворіють діти раннього віку;
– сальмонельозоподібний перебіг;
– інкубаційний період -1–14 діб;
– виражений інтоксикаційний синдром;
– на перший план виступає ураження шлунково-кишкового тракту (гастроентерит, ентероколіт);
– можливий розвиток менінгізму, тифозного статусу;
– масивна розеольозна висипка, крім тулуба, є на обличчі, кінцівках;
– гепатоспленомегапія (у 50 %);
– у гемограмі: нормоцитоз або помірний лейкоцитоз, рідше-лейкопенія, зсув уліво, збільшена ШОЕ.

Результати додаткових досліджень:

– загальний аналіз крові: лейкопенія (на висоті захворювання), лімфоцитоз, лейкоцитоз (в перші 2-3 доби хвороби), нейтрофільоз зі зсувом вліво до юних та мієлоцитів, еозинофілів, збільшення ШОЕ;
– бактеріологічне дослідження: виділення сальмонел тифу, паратифів гемокультура (на висоті гарячки); копрокультура; уринокультура; білікультура; зскрібок з розеол; ліквору; кісткового мозку, ексудат черевної порожнини, СМР, харкотиння можна повторювати кожні 5-7 днів;
– серологічні реакції з діагностичним титром у дітей раннього віку 1:100, у дітей старшого віку – 1:200 та наростання титру антитіл у динаміці: РА Відаля, РПГА із черевнотифозним, паратифозними діаг- ностикумами, ΡΗΓΑ із еритроцитарними О-, Vi-антигенами, реакція Vi-гемаглютинації;
– експрес-діагностика (РНФ, РНА, ІФА, 1РА) виявляє антиген з перших днів захворювання.