Ентеровірусні інфекції

Ентеровірусні інфекції (Коксакі та ЕСНО-інфекції) – група гострих захворювань, викликаних ентеровірусами Коксакі та ECHO, що характеризується різноманітністю клінічних проявів від легких гарячок і простого носійства вірусу до затяжних менінгоенцефапітів, міокардитів, міалгій та ін.

Діагностичні критерії, спільні для всіх форм ентеровірусної інфекції

• • Клінічні:
• – інкубаційний період – 2-10 діб;
• – гострий початок з інтоксикаційного синдрому;
• – гіперемія шкіри верхньої половини тулуба, шиї, обличчя;
• – ін'єкція судин склер;
• – плямисто-папульозна висипка на обличчі;
• – гіперемія, зернистість м'якого піднебіння, дужок, задньої стінки горла;
• – шийний катаральний лімфаденіт;
• – схильність до запорів;
• – помірний лейкоцитоз, нейгрофільоз із пізнім лімфоцигозом, еозинофілією.

Результати додаткових досліджень:

• – загальний аналіз крові: нормальний або помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз, еозинофіл ія, пізній лімфоцитоз та еозинофіл ія;
• – аналіз спинномозкової рідини: витікає під підвищеним тиском, протеїнорахія, лімфоцитарний плеоцитоз, гіпоглікорахія;
• – ЕКГ: зниження вольтажу, тахікардія, аритмія, порушення провідності, зниження сегмента ST, інверсія зубця Т;
• – вірусологічне дослідження: з метою виділення вірусу досліджують змиви з носа і ротоглотки (в перші дні хвороби), випорожнення (протягом 1-2 тижнів хвороби), СМР (за показаннями) шляхом зараження мишей (віруси Коксакі А і В) або вирощуються в культурі тканин (віруси ECHO);
• – ІФА: виявляє специфічні антитіла до вірусу, може підтвердити інфекцію в перші 3 доби хвороби;
• – серологічні дослідження: досліджують парні сироватки в PH, РЗК з інтервалом 7–10 днів з метою виявлення наростання титру антитіл не менше ніж в 4 рази.

ВІЛ-інфекції

ВІЛ-інфекція – це захворювання, спричинене персистенцією вірусу імунодефіциту людини у лімфоцитах, макрофагах, клітинах нервової тканини, що характеризується повільно прогресуючим порушенням імунної системи з наступним формуванням синдрому набутого імунодефіциту з клінікою тяжких інфекційних, паразитарних та онкологічних хвороб.

Стадії клінічного перебігу ВІЛ-інфекції:

• – інфікування;
• – стадія сероконверсії (поява специфічних антивірусних антитіл);
• – латентна стадія;
• – стадія ранніх проявів ВІЛ-інфекції;
• – синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Діагностичні критерії первинної ВІЛ-інфекції ("гостра ВІЛ- інфекція", або гострий сероконверсійний синдром, або гострий ретровіральний синдром)

• • Клінічні:
• – від моменту інфікування до появи первинної ВІЛ-інфекції проходить 2-4 тижні, іноді до 10 місяців;
• – відсутність специфічних ознак:
• – слабкість;
• – лихоманка;
• – болі у м'язах і суглобах;
• – збільшення лімфовузлів;
• – фарингіт (запалення горла), тонзиліт та катар верхніх дихальних шляхів;
• – висип, переважно уртикарний на обличчі та тулубі, рідше на кінцівках, в тому числі на долонях та стопах, подекуди виникають виразки шкіри та слизових оболонок рота, стравоходу чи геніталій; -проноси;
• – головний біль;
• – нудота та блювання;
• – рідко неврологічні порушення – від головних болів до зворотної енцефапопатії з втратою орієнтації, пам'яті і зрушеннями у свідомості. Результати додаткових досліджень:
• – транзиторне зниження СD4+-клітин;
• – безпосереднє виділення ВІЛ;
• – визначення його структурних антигенів;
• – визначення генетичного матеріалу вірусу;
• – визначення специфічних антитіл до ВІЛ.

Діагностичні критерії сероконверсії ВІЛ-інфекції (стадія безсимптомного носійства і переметуючої лімфаденопатії, клінічна стадія І)

• • Клінічні:
• – клінічні прояви відсутні (безсимптомний перебіг);
• – генералізована лімфаденопатія (в окремих випадках помірне збільшення лімфовузлів у двох різних групах, яке утримується не менше ніж 3 міс.);
• – тривалість стадії від 2 до 10 років, а можливо й більше (природа чинників, що визначають тривалість, ще мало вивчена);
• – 1 рівень функціональних можливостей:
• – безсимптомний перебіг;
• – нормальний рівень повсякчасної активності.

Результати додаткових досліджень:

• – антитіла до ВІЛ в крові виявляються за допомогою стандартного тестування;
• – безпосереднє виділення ВІЛ;
• – визначення його структурних антигенів;
• – визначення генетичного матеріалу вірусу;
• – дослідження крові з обов'язковим визначенням вмісту Т-лімфоцитів хелперів (CD4+- клітин).

Діагностичні критерії клінічної стадії II ВІЛ-інфекції

• • Клінічні:
• – втрата ваги не більше 10 % від вихідної;
• – легкі ураження шкіри і слизових:
• – себорейний дерматит;
• – сверблячі дерматози;
• – грибкові ураження нігтів;
• – рецидивуючий афтозний стоматит;
• – ангулярний хейліт;
• – оперізувальний лишай за останні п'ять років;
• – рецидивуючі інфекції верхніх дихальних шляхів (наприклад, бактеріальний синусит);
• – 1 чи 2 рівень функціональних можливостей:
• – клінічні прояви;
• – нормальний рівень повсякчасної активності.

Результати додаткових досліджень:

• – антитіла до ВІЛ у крові виявляються за допомогою стандартного тестування;
• – безпосереднє виділення ВІЛ;
• – визначення його структурних антигенів;
• – визначення генетичного матеріалу вірусу;
• – дослідження крові з обов'язковим визначенням вмісту Т-лімфоцитів хелперів (CD4+- клітин).

Діагностичні критерії клінічної стадії III ВІЛ-інфекції

• • Клінічні:
• – втрата ваги більше 10 % від вихідної;
• – діарея невідомої етіологіїтривалістю більше 1 місяця;
• – гарячка невідомої етіології (постійна чи рецидивуюча) тривалістю більше 1 місяця;
• – кандидоз порожнини рота (молочниця);
• – волосиста лейкоплакія рота;
• – туберкульоз легень;
• – тяжкі бактеріальні інфекції (наприклад, пневмонія, гнійний міозит);
• – 1 чи 3 рівень функціональних можливостей: протягом останнього місяця пацієнт проводив у ліжку менше 50 % денного часу.

Результати додаткових досліджень:

• – антитіла до ВІЛ в крові виявляються за допомогою стандартного тестування;
• – безпосереднє виділення ВІЛ;
• – визначення його структурних антигенів;
• – визначення генетичного матеріалу вірусу;
• – дослідження крові з обов'язковим визначенням вмісту Т-лімфоцитів хелперів (CD4+- клітин).

Діагностичні критерії клінічної стадії IV ВІЛ-інфекції

• • Клінічні:
• – ВІЛ-кахексія;
• – пневмоцистна пневмонія;
• – церебральний токсоплазмоз;
• – криптоспоридіоз з діареєю тривалістю більше 1 місяця;
• – позапегеневий криптококоз;
• – цитомегаловірусна інфекція з ураженням будь-яких органів, крім печінки, селезінки і лімфатичних вузлів (наприклад, ретиніт);
• – інфекції, викликані вірусом простого герпесу, з ураженням внутрішніх органів чи хронічним (більше 1 місяця) ураженням шкіри і слизових оболонок.

Результати додаткових досліджень:

• – антитіла до ВІЛ у крові виявляються за допомогою стандартного тестування;
• – безпосереднє виділення ВІЛ;
• – визначення його структурних антигенів;
• – визначення генетичного матеріалу вірусу;
• – дослідження крові з обов'язковим визначенням вмісту Т-лімфоцитів хелперів (CD4+-клітин).