Інші функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля

Екологічне ліцензування є одним з важливих адміністративно- правових засобів управлінської діяльності у сфері природокористування та охорони довкілля і полягає у наданні конкретному суб'єкту дозвільного документу (ліцензії) на право зайняття певною діяльністю у сфері екологічних відносин, де вказуються терміни та умови здійснення такої діяльності.

Ліцензією вважається спеціальний дозвіл на здійснення конкретного виду діяльності з дотриманням усіх ліцензійних вимог. Видаються ліцензії спеціально уповноваженим державним органом.

Ліцензуванню підлягають не всі види діяльності у сфері природокористування та охорони довкілля, а тільки встановлені законом. Такими передусім є практично всі види спеціального природокористування. Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального природокористування громадянам та юридичним особам надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку.

Правила щодо ліцензування діяльності, пов'язаної з використанням деяких природних ресурсів, містяться і у відповідних поресур- сових актах. Зокрема, ст. 13 КУпН передбачає, що надра надаються у користування фізичним та юридичним особам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Лісовий кодекс вказує, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток), а ст. 49 Водного кодексу передбачає надання дозволів на спеціальне водокористування. Законом України "Про тваринний світ" встановлено необхідність отримання спеціального дозволу на добування мисливських тварин (ліцензії, відстрільної картки і т. п.).

Крім спеціального природокористування ліцензуванню також підлягають різні види діяльності, пов'язані з негативним впливом на довкілля. Так, у Законі "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання спеціального дозволу. А Законом Про відходи визначено, що діяльність, пов'язана із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини та забезпечення ними переробних підприємств, також здійснюються на підставі ліцензії.

Загальний порядок надання ліцензій регулюється Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Екологічне планування (програмування) і прогнозування як функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля передбачені ст. 16 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" і випливають з необхідності раціонального і ефективного використання і охорони природних ресурсів.

Планування або програмування природоохоронних заходів знаходить своє відображення у державних цільових та інших екологічних програмах, які є важливими засобами реалізації екологічної політики держави.

Найбільш важливі державні екологічні програми затверджуються Законами України. Серед них можна виділили Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України від 21 вересня 2000 р. та Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами від 14 вересня 2000 р. та деякі інші.

Прогнозування здійснюються спеціально уповноваженими державними органами разом з відповідними науковими установами, які забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, що повинні враховуватися при розробці і виконанні програм та заходів щодо економічного й соціального розвитку, в т. ч. щодо охорони довкілля, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Функція просторово-територіального устрою природних ресурсів полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на організацію раціонального використання та охорони природних ресурсів. Вона включає землеустрій і лісовпорядкування, а також дії щодо індивідуалізації надр, водних об'єктів та інших природних ресурсів.

Порядок здійснення землеустрою, наприклад, визначається ЗКУ та спеціальним Законом "Про землеустрій" від 22 травня 2003 р. Тут землеустрій визначається, як сукупність соціально-економічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно- виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Землеустрій передбачає встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; обгрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними і заповідними режимами; складання проектів відведення земельних ділянок і т. ін.

Лісовпорядкування передбачає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної та всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядні дії охоплюють інвентаризацію лісового фонду України, обгрунтування поділу лісів на категорії; упорядкування мисливських угідь; забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; ведення моніторингу лісів тощо.

Що стосується індивідуалізації ділянок надр та водних об'єктів, то вона здійснюється за спеціальними правилами, виходячи з особливостей вказаних природних об'єктів. Водні об'єкти індивідуалізуються переважно шляхом паспортизації, а ділянки надр – при їх наданні у користування шляхом проведення маркшейдерських робіт.

Інформування про стан довкілля як функція державного управління полягає в обов'язку відповідних державних органів надавати екологічну закріпленому у ст. 50 Конституції України праву громадян вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.

Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає екологічну інформацію, як будь-яку інформацію про стан довкілля чи його об'єктів, біологічне різноманіття і його компоненти, джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, фізичні чинники, які впливають або можуть впливати на стан довкілля та здоров'я людей, а також про загрозу виникнення й причини надзвичайних екологічних ситуацій та про результати ліквідації таких явищ.

Джерелами екологічної інформації можуть бути дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.

Екологічний аудит як інструмент охорони довкілля є порівняно новим напрямом природоохоронної діяльності в Україні. Правовою основою його здійснення є Закон України "Про екологічний аудит" від 24 червня 2004 р.

Екологічний аудит належить до різновидів екологічного контролю і проводиться в процесі приватизації об'єктів державної власності, іншої зміни форми власності, а також для потреб екологічного страхування та в інших випадках, передбачених законом.

В Законі "Про екологічний аудит", він визначається, як документально оформлений системний незалежний процес оцінювання екологічного об'єкта, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про довкілля.

Основними завданнями екологічного аудиту є: збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності та формування на її основі аудиторського висновку, а також встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону довкілля та іншим необхідними критеріям та оцінка впливу господарської діяльності на стан довкілля заодно й та оцінка ефективності, повноти і обгрунтованості заходів, що вживаються для його охорони.

Екологічний аудит може бути добровільним і обов'язковим. Звіт про екологічний аудит є власністю його замовника та служить підставою для ухвалення ним відповідних рішень.

Важливою функцією управління у сфері охорони довкілля є також проведення екологічної експертизи. Правові засади її проведення розглядаються в окремій темі даного навчального посібника (тема 5).