Система та повноваження органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля

Державне управління використанням природних ресурсів та охороною довкілля здійснюють різні державні органи, що мають визначену для них компетенцію. Вона ж використовується для класифікації цих органів управлінської діяльності на органи загальної та органи спеціальної компетенції.

Органами загальної компетенції здійснюється загальне управління, яке за територіальним принципом поширюється або на всю територію держави, або стосується тільки певного адміністративно-територіального утворення.

До органів управління загальної компетенції належать Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та їхні виконавчо-розпорядчі органи. Певними конституційними повноваженнями у сфері загального управління природокористуванням та охороною довкілля наділені також Верховна Рада України та Президент України.

Органами спеціальної компетенції вважаються спеціально уповноважені державні органи виконавчої влади, для яких здійснення функцій управління у сфері природокористування та охорони довкілля є основним завданням. За визначенням Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" такими є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення визначених законодавством функцій управління у сфері природокористування та охорони довкілля.

Кабінет Міністрів України є вищим центральним органом у системі органів виконавчої влади. Його загальні повноваження визначені у ст. 116 Конституції України. А стосовно управління у сфері охорони довкілля Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 17) передбачає виконання ним наступних повноважень:

• здійснення реалізації визначеної Верховною Радою України екологічної політики;
• забезпечення розробки державних цільових, міждержавних і регіональних екологічних програм;
• координація діяльності міністерств, відомств, інших установ та організацій України у питаннях охорони довкілля;
• встановлення порядку утворення і використання Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у складі бюджету України та затвердження переліку природоохоронних заходів;
• встановлення порядку розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів;
• прийняття рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
• організація екологічного виховання та екологічної освіти громадян;
• встановлення порядку визначення зборів та їх граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення довкілля, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;
• прийняття рішення про здійснення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону довкілля;
• керівництво зовнішніми зв'язками України у сфері охорони довкілля.

Відповідні повноваження Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає і за урядом Автономної Республіки Крим (ст. 18).

Органами виконавчої влади на місцях є місцеві державні адміністрації, які в межах своїх повноважень здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Законодавством передбачено, що у сфері використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля місцеві державні адміністрації:

• розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону;
• розробляють, подають на затвердження відповідних рад та забезпечують виконання регіональних екологічних програм; звітують перед відповідною радою про їх виконання;
• вживають заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями та громадянами;
• вносять пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;
• інформують населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживають до його поліпшення.

Певними повноваженнями загального характеру у сфері природокористування та охорони довкілля наділені і представницькі органи влади. Зокрема, до компетенції Верховної Ради України крім повноважень визначених Конституцією України належать також: визначення основних напрямів державної політики та правових основ регулювання відносин у галузі охорони довкілля; затвердження загальнодержавних екологічних програм; встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території України.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері охорони довкілля закріплені у ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та у ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідні повноваження органів загальної компетенції щодо управління у сфері використання та охорони окремих видів природних ресурсів закріплені також у Земельному, Лісовому і Водному кодексах, Кодексі України про надра, у Законі України "Про тваринний світ" та в інших нормативно-правових актах.

З поміж органів спеціальної компетенції у сфері природокористування та охорони довкілля виділяється передусім Міністерство екології та природних ресурсів України. Його діяльність здійснюється відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України., затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 р.

Цим Положенням за Міністерство екології та природних ресурсів України визначені наступні завдання:

1) формування державної політики у сферах:
- • охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, у тому числі радіоактивними, пестицидами і агрохімікатами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, радіаційного захисту, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відтворення та охорони земель, збереження, відтворення та невиснажливого використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату і адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр;
- • державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, відтворення та охорону земель, екологічну та у межах своєї компетенції радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, збереження, відтворення і невиснажливе використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, дотримання вимог біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі, здійснення державного геологічного контролю;
2) реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції біологічної і генетичної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відтворення та охорони земель, збереження, відтворення і невиснажливого використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання в межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї та реалізація у межах компетенції державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;
3) участь у формуванні та реалізація в межах своєї компетенції державної політики у сфері волонтерської діяльності, тощо.

Відповідно до покладених на нього завдань Мінприроди наділено широким колом повноважень, зокрема:

• розробляє та подає на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України; готує в межах повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які надходять для погодження від інших органів;
• узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозицій щодо його вдосконалення та вносить в установленому порядку проекти законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України;
• визначає пріоритетні напрями розвитку відповідної сфери; здійснює моніторинг та оцінку впливу державної політики у відповідній сфері;
• встановлює порядок планування і контролю за виконанням та впровадженням науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у визначеній сфері;
• організовує моніторинг навколишнього природного середовища, забезпечує функціонування загальнодержавної інформаційно-аналітичної системи моніторингу навколишнього середовища;
• визначає екологічні показники для оцінки стану навколишнього природного середовища та методичні вказівки щодо їх застосування;
• затверджує положення та порядки формування і функціонування інформаційних систем у державній системі моніторингу навколишнього природного середовища; визначає реєстри складових мережі спостережень системи моніторингу довкілля;
• встановлює методики проведення моніторингу навколишнього природного середовища, зокрема, суб'єктами господарювання, діяльність яких призводить або може призвести до. погіршення стану навколишнього природного середовища;
• готує і подає на розгляд Верховної Ради України щорічну Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні;
• забезпечує впровадження механізмів сталого розвитку у відповідній сфері;
• організовує, координує та контролює проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, у тому числі у транскордонному контексті;
• здійснює технічне регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
• видає сертифікати на право проведення екологічного аудиту, веде реєстр екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на проведення екологічного аудиту;
• затверджує положення про сертифікацію екологічних аудиторів та про ведення реєстру екологічних аудиторів;
• розробляє стратегічні, програмно-планові документи у відповідній сфері та забезпечує їх реалізацію;
• забезпечує виконання законодавства у відповідній сфері; бере участь у здійсненні заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
• забезпечує міжнародне співробітництво у межах своїх повноважень, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду, організацію виконання зобов'язань України відповідно до міжнародних угод з питань, що належать до його компетенції;
• організовує роботу щодо залучення міжнародної фінансової та технічної допомоги, грантів та інших міжнародних програм у визначеній сфері, тощо.

До управління у сфері природокористування та охорони довкілля залучаються також органи спеціальної компетенції. Зокрема, йдеться про Міністерство охорони здоров'я України; Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Міністерство аграрної політики та продовольства України; Державна інспекція ядерного регулювання України тощо.

На місцевому рівні повноваження органів управління спеціальної компетенції здійснюють їхні терйторіальні (обласні та районні) підрозділи.