Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища від забруднення радіоактивними відходами

Серйозну небезпеку для життя на землі становить радіоактивність, яка є результатом як мирного, так і військового використання ядерної енергії. Важливим кроком до її зменшення став Московський Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою 1963 р., який приділив значну увагу питанню захисту навколишнього середовища від радіаційного забруднення.

Окремі питання попередження радіаційного забруднення урегульовані нормами Брюссельської конвенції про відповідальність операторів ядерних суден 1962 р., Паризької конвенції про відповідальність перед третьою стороною в галузі атомної енергії 1960 р., яку доповнює Брюссельська додаткова конвенція 1963 р., Віденською конвенцією про цивільної відповідальності за ядерну шкоду 1963 р., Брюссельською конвенція про цивільну відповідальність у галузі морських перевезень розщеплюваних матеріалів 1971 р., Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 р. і Протоколу 1978 р. до цієї Конвенції (про експлуатацію суден з ядерними енергетичними установками), Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 р., Конвенції про відповідальність у галузі морської перевезення ядерних матеріалів 1981 р., Конвенції про ядерну безпеку 1994 р., інших міжнародних документів. Деякі із вказаних договорів регулюють також питання відповідальності за заподіяння збитку в результаті використання атомної енергії, в тому числі у разі скидання радіоактивних відходів.

Зобов'язання держав щодо попередження радіоактивного забруднення регулюються також міжнародними договорами інших галузей міжнародного права. Так, Женевська Конвенція про відкрите море 1958 р., зокрема, зобов'язує держави вживати заходів для попередження забруднення моря від радіоактивних відходів і забруднення моря або повітряного простору над ним у результаті будь-якої діяльності, що включає застосування радіоактивних матеріалів. Держави зобов'язані співпрацювати з відповідними міжнародними організаціями і враховувати всі норми і правила, які можуть бути вироблені такими організаціями. Таким чином, Женевська конвенція 1958 р. містить лише загальну заборону радіоактивного забруднення морського середовища і атмосфери, маючи на увазі в першому випадку поховання відходів, а в другому – діяльність, пов'язану із застосуванням радіоактивних матеріалів, і не містить заборони на захоронения радіоактивних відходів у море .

Договір про Антарктику 1959 р. забороняє скидання радіоактивних речовин на південь від 60-ї паралелі південної широти.

Значну роль у врегулюванні питань, пов'язаних із попередженням радіоактивного забруднення відіграє МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії), яке встановлює стандарти безпеки при використанні ядерної енергії у народному господарстві. Під керівництвом МАГАТЕ була підготована Конвенція про фізичний захист ядерних матеріалів 1980 р.

В рамках Європейського Союзу функціонує Європейська співтовариство з атомної енергії (ЄВРАТОМ), яке забезпечує дотримання стандартів у зазначеній галузі.