< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Спеціальна методика навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок

Набуттю навичок правильного змістовного монологічного мовлення дітей із ПМР неабияк сприяє складання розповіді за серіями сюжетних картинок. Такий вид розповідання дає можливість розвитку уміння вибудовувати сюжетну лінію висловлювання, формує і закріплює уявлення про його композицію, активізує пошук образних засобів вираження і способів внутрішньотекстового зв'язку. В процесі формування такої розповіді чітко виступає тісний взаємозв'язок мовленнєвого та мисленнєвого розвитку дитини. Адже правильне розуміння змісту серії послідовних картинок є наслідком складної роботи аналітико-синтетичної діяльності кори головного мозку за участю обох сигнальних систем. О. Р. Лурія відзначав, що дослідження розуміння сюжету, вираженому у словесній або наочній формі є одним з найбільш поширених і важливих прийомів вивчення інтелектуальних процесів.

Дошкільники з ПМР опановують навичками правильного, логічно-послідовного розповідання за серіями сюжетних картинок лише в умовах цілеспрямованого навчання (В. П. Глухов, Т. Б. Філічєва, Н. О. Чєвєлєва, С. О. Миронова).

На цих видах занять розв'язують відразу декілька завдань:

  • – розумові – логічно-послідовне розкладання картинок;
  • – мовленнєво-естетичні – збагачення словника, складання речень різних типів, розвиток зв'язного образного мовлення;
  • – моральні – сам зміст картинок виховує у дітей співчуття, турботливість тощо;
  • – дошкільники привчаються до колективної діяльності – колективного розповідання.

Під час добору серій сюжетних картинок необхідно враховувати, що їх зміст повинен відповідати життєвому досвіду дітей, у сюжетах має чітко простежуватися послідовність, завершеність подій, а також вони повинні бути цікавими і за своїм моральним спрямуванням. Методично правильний добір та оптимальна послідовність розташування сюжетних малюнків сприяє програмуванню чіткої логіки викладу думок. Кожний малюнок – це своєрідний пункт плану. Динамічність кожного фрагменту сюжету і оповіді (або казки) в цілому має захоплювати, зацікавлювати дитину, що допомагає їй безпосередніше висловлюватися, активізує словниковий запас.

Для складання розповідей у залежності від рівня розвитку мовлення та мислення дітей із ПМР використовують такі види серій сюжетних картинок:

  • 1) на початковому етапі навчання використовують серії послідовних картинок, які за своїм зображенням є предметно-дійовими і ґрунтуються на знайомому з життєвого досвіду дітей матеріалі (наприклад, „Купання ляльки”, „Ранок Василька” тощо). Вони є більш простими для встановлення правильної послідовності подій і допускають використання нерозгорнутих мовленнєвих висловлювань;
  • 2) на наступному етапі навчання застосовують серії сюжетних картинок широкого сюжетного плану у зображенні кожної окремої картинки серії, які є більш складними за своїм змістом, тому що для встановлення причинно-наслідкових відносин вимагають від дітей певного життєвого досвіду і знань про оточуючий світ, сезонні зміни в природі, про події, що відбуваються у зображеному на картинках часі (наприклад, „Годівниця для птахів”).

За ступенем складності розуміння послідовності розгортання сюжету виділяють:

  • – серії сюжетних картинок із достатньо докладним зображенням розвитку сюжету;
  • – серії картинок (не більше 3-4), які зображують окремі, „ключові” моменти дії;
  • – серії картинок з пропуском будь-якого ланцюга.

Навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок відбувається у такій послідовності;

  • 1. Логопед розкладає серію простих сюжетних картинок у правильній послідовності і пропонує дітям їх розглянути. Далі він знайомить дітей зі змістом розповіді. Після розповіді кожній дитині дають по одні картинці-епізоду. Логопед повторює розповідь, а викликана дитина має знайти і показати відповідну картинку.
  • 2. За виставленою серією простих сюжетних картинок діти складають речення до кожної картинки окремо. У якості допомоги логопед використовує конкретні запитання за змістом картинки („Що робить дівчинка?”).
  • 3. Робота з кожною картинкою окремо. Дітям пропонують ще раз уважно роздивитися першу картинку. За нею проводять бесіду з використанням не тільки конкретних, але й пошукових питань (Чому дівчинка вирішила роздягнути ляльку? Який одяг вона знімає? тощо). Аналогічно розбирають зміст інших картинок.
  • 4. Складання розповіді дітьми за всіма картинками. Самостійний її переказ ланцюжком, або в цілому кожною дитиною.
  • 5. Дітям пропонують серію сюжетних картинок у порушеній послідовності. Логопед дає план розповіді, за яким діти повинні розкласти картинки у потрібному порядку. Після цього вони самостійно складають коротку розповідь. Поширена розповідь складається за допомогою запитань.

Для активізації змістовної і мовної сторін мовленнєвого висловлювання використовують такі прийоми:

  • – відібрати з ряду пропонованих картинок ті, які ілюструють прочитану логопедом розповідь, розташувати їх у послідовності розгортання подій;
  • – відтворити заданий порядок подій за раніше прочитаною розповіддю, тобто по пам'яті;
  • – знайти місце „зниклої” картинки з ряду інших;
  • – знайти „помилку” логопеда і відновити деформований порядок у серії картинок. Цей вид роботи можна використовувати для розвитку змагальних мотивів: хто швидше знайде неправильність у розташуванні наочного матеріалу;
  • – знайти „зайву” картинку серед заданих, розташувати серію картинок у відповідності з логікою подій;
  • – самостійно розташувати картинки у послідовності розповіді;
  • – знайти „помилку” у розповіді через відновлення порядку проходження подій на основі правильного розташування картинок.

Коли діти навчилися працювати з простими серіями сюжетних картинок, встановлювати взаємозв'язок між подіями, взаємовідносинами персонажів, чітко усвідомили композиційну структуру розповіді, переходять до опрацювання серій сюжетних картинок більш широкого сюжетного плану.

  • 6. На підготовчому етапі діти вже отримали необхідні знання для складання розповіді за певним сюжетом. Але спочатку логопеду доцільно самому розставити у правильній послідовності картинки і дати зразок розповіді за ними.
  • 7. Розташування знайомої серії сюжетних картинок у порушеній послідовності. Дітям пропонують визначити, що було спочатку, що відбулося потім і чим все закінчилося.
  • 8. Поступове опрацювання змісту сюжетних картинок за допомогою запитань (складання колективної розповіді).
  • 9. Створення групи дітей для складання колективної розповіді. Троє або четверо дітей (у залежності від кількості картинок серії) виходять до стенда з картинками і визначають, хто починає розповідь, хто буде продовжувати, хто закінчувати. Кожна дитина розповідає за однією сюжетною картинкою. Дітей навчають бути уважними до розповіді товариша, вміти пов'язати окремі картинки логічно-послідовною розповіддю.
  • 10. Після закінчення складання колективної розповіді кожен із групи учасників пропонує свою назву, решта дітей вибирає найвдалішу. Логопед оцінює розповіді окремих дітей і всієї підгрупи.
  • 11. Дітям пропонують незнайому серію сюжетних картинок у порушеній послідовності. Діти повинні самостійно визначити причинно-наслідкові зв'язки між окремими моментами сюжету та розташувати картинки у правильній послідовності.

Далі в залежності від рівня розвитку мовлення і отриманих вже умінь діти складають послідовно розповідь або за запитаннями, або самостійно.

Для складання колективної розповіді (діти із ЗНМ III рівня, ФФНМ) залежно від завдань можливі різні варіанти подання дітям серії сюжетних картинок (О. Ушакова):

1) Дітям роздають серії сюжетних картинок і пропонують розкласти їх так, щоб вийшла розповідь. Потім логопед викладає на стенді інший набір, зумисне порушивши послідовність. Треба віднайти помилку та виправити 'її. Після цього діти виконують лексико-граматичні вправи, складають розповідь, придумують їй назву.

За цим видом роботи дітей навчають передавати зміст зображеного на картинках у логічній послідовності, складати за ними сюжетну розповідь.

2) Виставляються всі чотири картинки серії, але з них лише перша відкрита, а решта ні. Дітям пропонують спочатку скласти розповідь за змістом однієї картинки, далі відкривають другу – розповідають за нею; так само за третьою, четвертою. Наприкінці з поданих варіантів назв загальної розповіді вибирають ту, яка найбільш сподобалася.

Під час цієї роботи вирішуються завдання розвитку уяви, формування вміння передбачати розгортання сюжету, подальші дії персонажів, вибирати назву розповіді.

3) На індивідуальних заняттях кожна дитина послідовно викладає серію картинок. На фронтальному занятті логопед уже довільно розкладає їх і запитує, чи правильно зробив, а якщо ні, то який має бути порядок розміщення і чому саме такий. Діти розмірковують, а потім складають розповідь за всією серією (на кожну картинку викликають одного), попередньо домовившись хто за ким. Усі розповіді аналізуються, добирається назва.

Звертається увага на усвідомлення дошкільниками правильності виконання завдання, підвищується їхня відповідальність за своє висловлювання, формуються вміння домовлятися між собою, закріплюються уявлення про композицію оповіді.

4) На стенді виставлено серію з чотирьох сюжетних картинок, причому відкрита лише остання. Дітям пропонують передбачити, що могло відбутися раніше. Одна дитина розповідає, потім відкривають першу картинку. Оскільки знайомі всі персонажі, знову складають розповідь. Після цього відкривають решту картинок – діти визначають групу з чотирьох осіб, складають колективну розповідь, дають їй назву.

У цьому виді роботи закріплюються уявлення про композицію, розвивається творча уява, логічне мислення дітей.

Можливий інший варіант подання картинок: відкритими є перша, третя і п'ята. Спочатку розповідь складається за ними з урахуванням пропущених ланцюгів, а потім відкривають другу та четверту картинку і розповідь уточнюється.

Індивідуальні та колективні розповідання за серіями сюжетних картинок формують у дітей уміння пов'язувати між собою слова у простих і складних реченнях, поєднувати смислові частини висловлювання, використовувати різноманітні початки розповіді, синонімічні заміни слів-назв персонажів, їхніх дій і станів. Забезпечується розв'язання низки мовних завдань у єдності, включно з розвитком образності висловлювань, а також естетичного сприймання зображеного. Подібні розповіді готують дітей до творчого розповідання без наочності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >