< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Спеціальна методика художнього читання та розповідання дітям

Завданнями художнього читання та розповідання дітям із ПМР є:

  • • виховання інтересу до художньої літератури, розвиток здібностей до цілісного сприймання творів різних жанрів, забезпечення засвоєння змісту творів і емоційної чуйності до них;
  • • збагачення знань дітей про предмети, явища, події навколишнього життя; уточнення, збагачення та активізація словника;
  • • надання зразків граматично правильної мови, розвиток зв'язного мовлення;
  • • формування первинних уявлень про особливості художньої літератури: про жанри (проза, поезія), про їх специфічні особливості, про композицію (побудову тексту), про найпростіші елементи образності у мові (епітети, метафори, порівняння, рима тощо);
  • • виховання літературно-художнього смаку, здібності розуміти і відчувати настрій твору, уловлювати музикальність, звучність, ритмічність, красу і поетичність художніх творів.

У коло дитячого читання та розповідання входять:

  • 1) твори української народної творчості та творчості народів світу; малі форми фольклору: загадки, прислів'я, приказки, усмішки, нісенітниці, перевертні, казки;
  • 2) твори класичної і сучасної української та зарубіжної літератури.

З метою логопедичної роботи використовують різні жанри: оповідання, казки, поеми, ліричні та жартівливі вірші, чистомовки, загадки тощо.

Методи художнього читання та розповідання:

  • 1. Читання педагога по книзі або напам'ять. Це дослівна передача тексту. Той, хто читає, зберігає мову автора, передає усі відтінки думок письменника, впливає на розум і почуття слухачів. Більша частина художніх творів читається по книзі.
  • 2. Розповідання педагога. Це відносно вільне передання тексту, можливі перестановка слів, заміна їх, роз'яснення. Розповідання надає великі можливості для привернення уваги дітей.
  • 3. Інсценування. Цей метод розглядають як засіб вторинного ознайомлення з художнім твором.
  • 4. Заучування напам'ять.

На одному занятті можна поєднати декілька методів навчання: наприклад, з метою автоматизації звуків або уточнення словника читання невеличкого оповідання поєднують із заучуванням напам'ять вірша або чистомовки тощо.

Вибір методів і прийомів навчання залежить від художнього твору, вікової групи, рівня мовленнєвого розвитку дітей і тих завдань, які потрібно розв'язати на певному занятті.

У загальній педагогіці Μ. М. Коніна виділяє декілька типів занять із художнього читання та розповідання. На логопедичних заняттях цей вид роботи використовується як частина заняття у відповідності із загальною метою:

  • • читання або розповідання одного твору (наприклад, з метою а) дати нові уявлення, або активізувати та закріпити знання дітей за відповідною темою; б) подальшого переказу);
  • • читання декількох творів, об'єднаних єдиною тематикою, або єдністю образів (наприклад, оповідання К. Д. Ушинського в україномовному перекладі про свійських тварин та птахів, із метою розширення знань, уточнення словника з теми, підготовки до навчання опису);
  • • об'єднання творів, які належать до різних видів мистецтва: а) читання художнього твору та розглядання репродукції із картини відомого художника; б) читання, краще поетичного твору, у поєднанні з музикою (як правило, під час вивчення пор року);
  • • читання і розповідання з використанням наочного матеріалу: читання та розповідання з іграшками, настільний театр, ляльковий театр, діафільми тощо).

У методиці проведення такого виду роботи виділяють такі питання, як підготовка та методичні вимоги до нього, бесіда про прочитане, повторне читання, використання ілюстрацій.

Підготовка до читання твору включає:

– обґрунтований вибір високохудожнього твору у відповідності з метою заняття, з урахуванням віку дітей, рівня їх

мовленнєвого розвитку, загальної освітньо-виховної роботи з дітьми, пори року, а також вибір методів роботи з книгою;

  • – підготовка педагога до читання твору. Його потрібно прочитати так, щоб діти зрозуміли основний зміст, ідею та пережили прочитане. З цією метою необхідно провести аналіз художнього літературного тексту: зрозуміти основний задум автора, характер діючих осіб, їх взаємовідносини, мотиви вчинків. Проводиться робота над виразністю передання: оволодіння засобами емоційної і образної виразності, розставлення логічних наголосів, пауз, вироблення правильної вимови, хорошої дикції. Готуючись до розповідання казки, логопед має добре запам'ятати текст, щоб дослівно передати зачини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова і фрази потребують уточнення, пояснення, продумати прийоми, час і місце їх пояснення. Необхідно подумати і про наочність;
  • – у попередню роботу входить і підготовка дітей. їх потрібно підготувати до сприймання літературного твору. З цією метою активізують власний досвід дітей, збагачують його шляхом організації спостережень, екскурсій, розглядання картин, ілюстрацій, проводять словникову роботу, уточнюють значення малознайомих слів.

У структуру роботи, над твором входить: знайомство з твором, основною метою якого є забезпечити дітям правильне і яскраве його сприймання шляхом художнього слова; бесіда про прочитане з метою уточнення змісту та художньо-літературної форми, засобів художньої виразності; повторне читання тексту з метою закріплення емоційного враження і поглиблення сприйнятого.

У старшому дошкільному віці, якщо художній твір не потребує переказу, його читають тільки один раз.

Читанню може передувати коротка вступна бесіда, яка підготує дітей до сприймання твору, використання приказок, загадок викличе інтерес до читання, розповідання.

Під час читання або розповідання не слід відвертати увагу дітей запитаннями або зауваженнями. Виховні моменти полягають у підвищенні, або пониженні голосу, паузі, вставній фразі „Послухайте, що було далі...” тощо.

Використання ілюстративного матеріалу залежить від змісту та форми книги, віку дітей. Ілюстрація поглиблює розуміння тексту, уточнює його, краще розкриває художні образи, але вона не повинна порушувати цілісного сприймання тексту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >