< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Спеціальна методика заучування віршів

У спеціальній методиці розвитку мовлення особливе місце займає робота з ознайомлення дітей із ПМР із поетичними творами, розвитку уміння сприймати та виразно відтворювати вірші, виховання любові до поезії.

Вірш визначають як особливий стиль мовлення, в якому відчувається великий внутрішній зв'язок змісту із зовнішньою формою. Це мовлення емоційне, у ньому відображені почуття поета, особливо у ліричних творах.

У віршах слова ритмічно організовані віршованим рядком. Рядок включає в себе певну кількість наголошених та ненаголошених складів. Ритмічне чергування цих складів і надає музичності, співучості віршованій формі мовлення.

Віршований рядок, ритмічно організовуючи слова твору, взаємодіє з іншими рядками насамперед за логічним смислом, а також за ритмом, за римою. У той же час рядок є одиницею віршованого ритму. Він є ритмічно закінченим поєднанням слів, яке відділяють від інших рядків паузою.

Одним із елементів вірша є також і рима (співзвуччя закінчень слів у кінці віршованого рядка), яка ланцюжком пов'язує віршовані рядки.

Віршоване мовлення значно відрізняється від прозового. Воно має свої специфічні особливості. Насамперед вірші мають зовнішні відмінності від прози. Кожний вірш має певного розміру рядок, у той час, як у прозовому творі рядок займає всю ширину сторінки. Віршоване мовлення відрізняється від прозового і внутрішніми властивостями. Воно музичне, у ньому відчувається ритм – закономірне чергування наголошених і ненаголошених складів.

Слова у віршованому творі розташовані у суворому ритмічному порядку, від перестановки слів порушується ритм. Складно замінити одне слово іншим. Ритм – основа вірша, що надає йому певний характер звучання. У прозі, де ритм менш помітний, чергуються словосполучення і речення (синтагми). Віршовий ритм більш виразний, бо має звукову природу.

У вірші розглядають дві сторони: зміст художнього образу і поетичну форму (музикальність, ритмічність). Дитину потрібно навчити розуміти та сприймати обидві ці сторони у їх єдності.

Основою запам'ятовування віршів є мнестичні процеси: запам'ятовування, збереження, відтворення. Але довільне запам'ятовування віршів є неможливим без зосередження уваги на ньому, тому в процесі заучування бере участь довільна увага. Не можна не зазначити, що невід'ємною складовою поетичного твору є ритм, а отже сприймання цих творів вимагає сформованості у дітей почуття ритму. Ну і звісно ж процес відтворення віршів має бути інтонаційно забарвленим. Отже, своєчасне формування цих психічних функцій і є головною умовою успішного запам'ятовування поетичних творів дітьми із ПМР.

Крім цього, на запам'ятовування та відтворення віршів впливають психологічні, вікові та індивідуальні особливості засвоєння матеріалу, а також зміст і форма поетичного тексту. З іншого боку, суттєве значення мають прийоми навчання заучування віршів і якість художнього виконання їх дорослими.

Вірші, які пропонують дітям для читання чи вивчення напам'ять, мають бути високохудожніми, доступними розумінню дітей, викликати певні емоції.

Легше запам'ятовуються вірші з яскравими, конкретними образами, оскільки мислення дитини відрізняється образністю. Тому для заучування напам'ять пропонують вірші, в яких є образність, предметність, лаконізм. Звертаються до таких авторів, як А. Варто в україномовному перекладі, Г. Демченко, Т. Коломієць, М. Познанська, П. Воронько, І. Костецький та інших.

Заучування віршів включає в себе два взаємопов'язані між собою процеси: слухання поетичного твору та його відтворення, тобто читання вірша напам'ять. Як вже було сказано вище, відтворення поетичного тексту залежить від того, наскільки глибоко та повно дитина зрозуміє твір, відчує його. Разом із тим виразне читання – самостійна, складна художня діяльність, у процесі якої розвиваються здібності дитини.

Завдання підготувати дитину до сприймання вірша, прочитати вірш так, щоб діти із ПМР його відчули та зрозуміли, є для логопеда досить складним.

Більш глибокому впливу віршів на дитину допомагає попередня бесіда, що проводиться до сприймання твору, її мета полягає у поясненні незнайомих слів, розгляданні картинок, екскурсії, спостереженнях у природі.

Під час заучування з дітьми віршів перед педагогом постає два завдання:

  • досягти гарного запам'ятовування віршів, тобто розвивати здатність до тривалого утримання вірша у пам'яті;
  • • вчити дітей читати вірші виразно.

Виразним називається таке читання, яке чітко, зрозуміло передає думки та почуття, викладені у творі. Виразне читання вимагає дослівного знання тексту, тому що пропуск або зміна порядку слів порушує художню форму.

Обидва завдання вирішуються одночасно. Якщо спочатку працювати над запам'ятовуванням тексту, а потім над виразністю, дитину доведеться переучувати, тому що вона здобуде звичку читати невиразно. З іншого боку, текст тримає дитину в полоні. Тому на перший план виходить завдання запам'ятовування вірша, потім – його виразне читання.

Методичні вимоги до заучування віршів (Є. І. Тихєєва, Є. А. Фльоріна):

  • 1) не рекомендується заучувати вірші хором, тому що спотворюється та зникає смисл вірша; з'являються порушення мовлення, закріплюється неправильна вимова; пасивні діти під час хорового читання залишаються пасивними. Хорове повторення тексту заважає виразності, призводить до монотонності, спотворення закінчень слів, викликає у дітей швидке стомлювання від шуму;
  • 2) оскільки для запам'ятовування рекомендуються короткі вірші (об'єм пам'яті дітей є невеликим), вірш заучується цілком (не за рядками та стовпчиками), саме це забезпечує осмисленість читання та правильне тренування пам'яті;
  • 3) не слід вимагати повного запам'ятовування вірша на одному занятті. Психологи відмічають, що для цього дітям із нормальним психофізичним розвитком необхідно від 8 до 10 повторів, які слід розподілити протягом певного відрізку часу;
  • 4) у процесі заучування віршів слід враховувати індивідуальні особливості дітей, їх схильності та смаки, відсутність у окремих дітей інтересу до поезії. Мовчазним дітям пропонують ритмічні вірші, усмішки, пісеньки. Сором'язливим – приємно почути своє ім'я в усмішці, поставити себе на місце дійової особи. Уваги вимагають діти зі слабкою сприйнятливістю до ритму та рими вірша;
  • 5) необхідно створити „атмосферу поезії” у дитячому садку, коли поетичне слово звучить на прогулянці, у повсякденному спілкуванні, на природі. Важливо читати дітям вірші, заучувати їх не від випадку до випадку, не лише до свят, а систематично протягом року, розвивати необхідність слухати та запам'ятовувати.

Заучування віршів на різних вікових етапах має свої особливості.

У молодшому дошкільному віці для заучування використовують коротенькі усмішки. В них описуються добре знайомі іграшки, тварини, діти. За обсягом це вірші з чотирьох рядків, вони зрозумілі за змістом, прості за композицією, ритм веселий, із яскраво вираженою римою. Часто є момент ігрової дії. Ці особливості віршів полегшують процес їх заучування.

У середньому дошкільному віці продовжується робота з виховання інтересу до поезії, бажання запам'ятати та виразно читати вірші, користуючись природними інтонаціями. Рекомендуються більш складні за змістом і формою вірші, збільшується їх обсяг.

Чим старші діти, тим більше потрібно спиратись на розуміння та усвідомлене засвоєння прийомів запам'ятовування та виразного читання. Під час читання вірша у середній групі у процесі короткого аналізу звертати увагу дітей на художні образи, елементи порівняння, метафори, епітети. Необхідно намагатись донести до дитини розуміння смислу. Коли вона розуміє, про що читає вірш, тоді звісно і правильно ставить логічні наголоси.

У старшому дошкільному віці вдосконалюються вміння усвідомлено, чітко, зрозуміло та виразно читати напам'ять вірші, проявляючи ініціативу та самостійність. У дітей виробляють уміння більш зосереджено, уважно слухати твори, вмотивовано висловлювати своє ставлення до змісту, персонажів. Розвивають здатність помічати зв'язок між змістом твору та його зображально-виражальними засобами. Дітей навчають відрізняти віршовану мову від прозової, відчувати різноманітність тексту, розуміти відмінність між оповіданням і казкою.

Безпосередня робота над заучуванням віршів із дітьми із ПМР передбачає підготовчий та основний етапи навчання.

Підготовчий етап:

  • 1) розвиток слухової уваги та слухової пам'яті, логічного запам'ятовування;
  • 2) розвиток інтонаційної сторони мовлення та почуття ритму.

Основний етап: безпосередньо заучування віршів.

Прийоми для підготовчої роботи:

  • 1) Дітям показують портрет письменника, пропонують пригадати та назвати його твори, якщо вони з ними вже знайомі (по пам'яті, з опорою на наочність). Такий вступ дає дитині можливість сприйняти новий твір не окремо, а як такий, що стоїть поруч з іншими створеними письменником. Окрім того, діти краще запам'ятовують письменника, їх уявлення про його творчість стає більш повним.
  • 2) Дітям розповідають про дійсні події, факти, які знайшли відображення у цьому художньому творі. Тоді авторський текст набуває для дитини значимості та вагомості.
  • 3) З'ясування того, які уявлення сформовані у дітей про професії, описані у вірші. А після читання вірша необхідно поцікавитися, що нового для себе вони дізналися про цю професію.
  • 4) Розглядання з дошкільниками картини та ілюстрацій, що допомагають уявити описи природи, образ персонажів, про яких іде розповідь у творі. Розглядаючи ілюстрований матеріал, діти діляться своїми спостереженнями, логопед уточнює та конкретизує їх висловлювання.
  • 5) Проведення з дітьми цільових прогулянок, у процесі якої дошкільники набувають нових вражень, які дозволяють глибше зрозуміти зміст твору, його ідею.

На етапі основної роботи з метою кращого запам'ятовування дітьми віршів використовують такі прийоми:

  • пропонують вихованцям назвати уривки, які їм сподобались найбільше. Читають їх за участі дітей, виконуючи 3-4 заявки;
  • • заздалегідь продумують запитання у вигляді цитат із тексту, які вимагають від дитини повторювання. Зазвичай цей прийом використовується у тих випадках, коли у вірші зустрічаються рядки, які діти запам'ятовують із труднощами. Запитання можуть бути адресовані одній дитині, групі дітей, окремо хлопчикам, окремо дівчаткам тощо;
  • • читання дітьми уривків (5-6 виступів). Пояснення того, як потрібно прочитати ті або інші рядки, заохочування пошуків дитиною потрібної інтонації. У процесі цієї роботи усі діти поступово запам'ятовують текст;
  • • ігрові прийоми (наприклад, вірш А. Барто „М'ячик” читається та обігрується з лялькою та м'ячиком);
  • • договорювання дітьми римованого слова;
  • • читання за ролями віршів, написаних у діалогічній формі;
  • • часткове відтворення тексту всією групою, якщо мова іде від колективу. Це може бути одна репліка або віршик, що добре римується. Так, логопед читає текст казки К. Чуковского „Мийдодір”, а всі діти повторюють один або кілька рядків. Колективне читання змушує прислухатися до читання та читати саме ті рядки, які потрібні в цьому місці;
  • • драматизація з іграшками, якщо вірш дає можливість використати іграшку;
  • • відтворення ігрових віршів методом гри (наприклад, „Пиріг” П. Воронька);
  • • символічний запис вірша (план вірша за допомогою послідовних ілюстрацій, предметних картинок, символів).

Щоб допомогти дітям зрозуміти настрій вірша (ліричний, казковий, веселий, бадьорий, святковий), розібратися у його змісті, використовують такі прийоми:

  • – пропонують дітям охарактеризувати вірш. Якщо їм складно це зробити, логопед сам дає 3-4 визначення, серед яких діти обирають те, що найбільш підходить;
  • – заздалегідь продумують і пропонують дітям запитання, які допомагають їм зрозуміти зміст авторських визначень, порівнянь та інших засобів виразності;
  • – читають вірш, не повідомляючи дітям його назву. Цікавляться, чи сподобався він їм, пропонують поміркувати, яку назву йому можна було б дати. Підкріплюють аргументи дітей рядками з вірша. Потім повідомляють назву та просять запам'ятати її та прізвище автора.

На формування виразності спрямовані такі прийоми: зразок виразного читання; приклад виразного читання дитини; оцінка читання; підказування необхідної інтонації; нагадування про схожий випадок із життя дитини, що пожвавлює пережиті почуття; пояснення та вказівки з приводу виразної форми читання; характеристика персонажів, що допомагає підібрати необхідні інтонації.

Для кращого запам'ятовування вірша, як правило, використовують декілька прийомів, із яких один провідний, а інші допоміжні. Наприклад, заучування вірша П. Воронька „В лісі є зелена хата” відбувається із використанням гри- драматизації (з іграшками: ведмежата та ведмедиця) як провідного прийому. В ролі допоміжних прийомів виступають: характеристика персонажів, що допомагає підібрати необхідні інтонації, використання заздалегідь продуманих запитань, які допомагають дітям зрозуміти зміст авторських визначень, порівнянь та інших засобів виразності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >