< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Політична система фрн

§ 1. Конституційний устрій.

§ 2. Німецький федералізм.

§ 3. Виборча система.

Конституційний устрій

Офіційна назва країни – Федеративна Республіка Німеччина (Bundesrepublik Deutschland). У скороченому варіанті – Німеччина. Столиця ФРН – Берлін (з червня 1991 р.). До цього впродовж 42 років столицею було західнонімецьке місто Бонн. Державний прапор – чорний-червоно-золотий. Герб зображує одноглавого орла. Гімн – "Пісня німців" (Das Lied der Deutschen).

Основи початкового державного устрою сучасної Німеччини були визначені рішеннями Ялтинської (лютий 1945 р.) і Потсдамської конференцій (17 липня – 2 серпня 1945 р.), а також Лондонським протоколом від 12 вересня 1944 року, який закріпив поділ країни спочатку на три окупаційні зони, а Берліна на три частини, а потім (після Ялтинської конференції) – на чотири зони, включаючи французьку зону. На Лондонській конференції (23 лютого – 3 березня 1948 р.) Франція, Великобританія і США домовилися про створення єдиного державного устрою в західних окупаційних зонах, що визначило основи внутрішньої і зовнішньої політики Федеративної Республіки Німеччини на багато років.

Конституювання ФРН розпочалося 1 липня 1948 р. передачею верховним командуванням західних окупаційних зон так зв. "франкфуртських документів" міністрам-президентам створених на території їхніх зон німецьких земель. У цих документах містилися вимоги створити демократичну, федеративну систему правління, яка б гарантувала дотримання особистих прав і свобод. Саму розробку проекту майбутньої конституції здійснювала Парламентська рада. До неї увійшли представники всіх партій (65 депутатів). Очолив Парламентську раду Конрад Аденауер.

Найбільші дискусії викликала при цьому концепція федеративного устрою ФРН. Схвалена Парламентською радою конституція вступила в дію 23 травня 1949 р. Вона має дослівну назву "Основний Закон для Федеративної Республіки Німеччини". Назва Основний Закон (Grundgesetz) пояснюється тим, що з самого початку документ задумувався як тимчасова конституція, за якою житимуть об'єднані в ФРН західні землі Німеччини до повного відновлення єдиної німецької держави. Але беручи до уваги 40 років її бездоганного функціонування, вона була збережена майже без змін і після вступу колишньої НДР до складу ФРН.

Відповідно до прийнятої Конституції ФРН 14 серпня 1949 р. були проведені перші загальнофедеральні вибори. За їхніми результатами блок ХДС/ХСС отримав 139 із 402 депутатських мандатів, що становило 32,1% голосів, СДПН виборола 132 депутатські мандати, ВДП – 52. Всього до першого бундестагу увійшли представники десяти партій. 15 вересня 1949 р. був обраний федеральний канцлер. Ним став лідер ХДС К. Аденауер. Першим президентом ФРН став лідер ВДП Теодор Хейс.

Нинішній статус ФРН як суверенної держави з урахуванням об'єднання Німеччини і положень міжнародного права був законодавчо закріплений в ряді міжнародних договорів і угод: 18 травня 1990 р. між ФРН і НДР був підписаний договір про створення валютного, економічного і соціального союзу; 31 серпня 1990 р. був підписаний Договір про об'єднання, в якому був зафіксований механізм приєднання НДР до ФРН на основі статті 23 західнонімецького Основного Закону, 12 вересня 1990 р. в Москві між СРСР, США, Великобританією, Францією і двома німецькими державами було підписано Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини, згідно з яким Німеччина отримала повний суверенітет, а Західний Берлін припинив своє існування як самостійна політична одиниця. Берлін як столиця ФРН був затверджений бундестагом 20 червня 1991 р. Таким чином, усіма цими документами був закріплений статус об'єднаної Німеччини як повноправного і визнаного суб'єкта міжнародного співтовариства.

Конституція ФРН визначає загальні принципи державного ладу ФРН, обов'язки держави перед своїми громадянами, їх обов'язки перед державою. Вона містить 146 статей, об'єднаних у 13 глав.

Конституція регламентує основні права людини і громадянина, регулює принципи взаємовідносин федерації і земель, визначає структуру і функції бундестагу, бундесрату, федерального президента, федерального уряду, законодавства, судочинства.

Основний Закон стверджує особисту свободу, рівноправність перед законом, свободу совісті і віросповідання, свободу вираження поглядів, зібрань, право на об'єднання, недоторканність житла, приватну власність, таємницю листування, телефонного зв'язку, право на притулок; гарантує кожному вільний розвиток особистості, право на життя і фізичну недоторканність.

Права громадян стосуються тільки осіб, які мають німецьке громадянство (німцем є кожен, хто володіє громадянством ФРН, біженці або переміщені особи німецької національності, а також дружина або чоловік чи нащадки одного з цих осіб). Позбавлення німецького громадянства заборонено, а його втрата можлива лише на підставі закону.

Конституція має вищу юридичну силу. Вона пов'язує прямим чинним "основним правом" законодавчу і виконавчу владу.

Центральною характеристикою політичної системи ФРН є її незмінні структурні принципи, до яких належать: недоторканність людської гідності, принципи демократії, правової держави, федерального устрою та соціальної держави.

В основі демократичного устрою лежить принцип народного суверенітету. Це означає, що кожна державна гілка влади потребує демократичної легітимації. Носієм суверенітету і влади є народ, який здійснює свою владу шляхом виборів і голосування. Державна влада здійснюється також через спеціальні органи виконавчої влади, законодавства та правосуддя. Основний Закон визначає основні форми реалізації влади народу через інститути прямої демократії: референдуми, народні опитування, народну ініціативу.

Принцип соціальної держави включає забезпечення безпеки життя населення ФРН, соціальної справедливості, захист людської гідності громадян, їх рівності і права на соціальну допомогу.

Поняття федеративної держави ґрунтується на історичній формі держави. Воно належить до всієї федерації та земель, що входять до складу союзної держави. Кожна земля має функції держави і виконує власну державну владу, яка не залежить від федерації. Тому вони володіють повноваженнями автономної організації. Це означає, що землі мають право на прийняття власних законів і на вирішення власних справ. У зв'язку з цим кажуть про "двочленне поняття федеральної держави".

Державна влада розділена між федерацією і землями. Як федерація, так і всі землі мають свої власні конституційні органи: ландтаги, земельні уряди, конституційні суди. Завдання центральних органів і земель доповнювати один одного.

Федеральні закони мають вищу юридичну силу порівняно з законами земель, і федерація здійснює нагляд за дотриманням законів землями. Землі є противагою політичної влади федерації і є свого роду обмежувачем і контролем державної влади в цілому. Компетенція передбачає повноваження щодо федерації та земель. Принципово землі мають право на законодавство, якщо Конституція не делегує ці повноваження федерації. Гарантуючи функціонування обох гілок законодавства, Конституція передбачає, що закони земель не можуть суперечити федеральним законам.

Республіканська форма державного устрою закріплена конституційною назвою країни – "Федеративна Республіка Німеччина". Це означає, що главою держави, на відміну від монархії, є федеральний президент, а ФРН вважається парламентською республікою, система центральних органів якої ґрунтується на принципі поділу влади.

Вища державна влада належить виборному представницькому органу (бундестагу). Главою держави є федеральний президент. На сьогодні ним є безпартійний Йоахім Ґаук[1] (вступив на посаду 23 березня 2012 року).

Федеральний президент є главою держави і вищим конституційним органом ФРН. Він обирається Федеральними зборами.

Федеральні збори – спеціальний орган, він створюється тільки для вибору федерального президента. Федеральні збори складаються з членів бундестагу і такого ж числа членів, які обираються ландтагами земель. Президентом може бути обраний кожен німець, який володіє правом обрання в бундестаг і досягає 40-річного віку. Він вибирається строком на п'ять років з правом повторного обрання.

Головні завдання і функції федерального президента не мають самостійного політичною оформлення. Це переважно представницька посада. У той же час він зобов'язаний зберегти конституційний лад, він призначає на посаду та звільняє з посади за пропозицією федерального канцлера членів уряду, розпускає бундестаг і висуває кандидатуру на пост федерального канцлера. Федеральний президент володіє правом призначати і звільняти федеральних чиновників і федеральних суддів, офіцерів і унтер-офіцерів. Його розпорядження і постанови потребують скріплення підписом федерального канцлера або компетентного міністра. Федеральний президент є представником федерації у міжнародних відносинах. До його відання належить призначення та відкликання послів Німеччини в іноземних державах, прийом акредитованих при ньому повноважних представників іноземних держав. Крім того, президент від імені країни укладає міжнародні договори.

Виконавча влада у ФРН на федеральному рівні складається з федерального уряду і федеральних органів управління.

Федеральний уряд ("кабінет") включає федерального канцлера і федеральних міністрів. Канцлер головує в уряді і користується правом його формування (відбирає кандидатів на пост міністрів і представляє їх на розгляд і призначення президентом країни; приймає рішення про чисельний склад та структуру уряду). У компетенцію канцлера входять такі функції, як визначення зовнішньополітичного курсу ФРН, проведення переговорів та участь в укладанні міжнародних договорів і угод.

Кожен федеральний міністр керує самостійно і під свою відповідальність своєю галуззю (він відповідальний перед парламентом). До ключових міністерств належать; міністерство фінансів, міністерство закордонних справ, міністерство внутрішніх справ, міністерство юстиції, міністерство економіки, міністерство оборони. На сьогодні в уряд входять 14 міністрів.

Поряд із федеральними і земельними урядами в системі виконавчої влади існують федеральні і земельні органи управління, підпорядковані відповідному міністерству (статистичне відомство, відомство кримінальної поліції, з охорони навколишнього середовища, з охорони конституції та ін.).

Уряд Німеччини сформований коаліцією Християнсько- демократичного союзу (ХДС) і Соціал-демократичної партії (СДПН). Канцлером ФРН з 22 листопада 2005 р. є лідер християнських демократів Ангела Меркель. Міністр закордонних справ – соціал-демократ Франк-Вальтер Штайнмаєр.

Законодавча влада здійснюється парламентом, що складається з двох палат: бундестагу і бундесрату. Основним органом представницької і законодавчої влади ФРН є бундестаг (Bundestag). Обирається на чотири роки за допомогою загальних, прямих, вільних рівних і таємних виборів. Бундестаг обирає федерального канцлера, приймає рішення про формування уряду і контролює його діяльність, а також діяльність інших органів федерального управління. Бундестаг затверджує бюджет країни. Обговорює і затверджує закони ФРН. Для здійснення цих функцій у складі бундестагу формуються комісії.

Найважливішими з них є: комісія з економіки, з бюджету, з оборони, внутрішньополітична, зовнішньополітична, з питань Європейського Союзу, з питань праці та соціального забезпечення та інші.

Для керівництва діяльністю бундестагу обирається президент бундестагу і чотири його заступники, які утворюють президію. Є також дорадчий орган – Рада старійшин. Партійні інтереси в бундестазі захищають фракції партій.

22 вересня 2013 р. пройшли вибори до бундестагу. Найбільше число голосів мали партії правлячої коаліції: ХДС / ХСС – 311, СДПН – 193, Ліва партія – 64, "зелені" – 63. Головою бундестагу є Норберт Ламмерт (ХДС).

Спеціальним конституційним органом, що представляє інтереси земель ФРН, є бундесрат (Bundesrat). Члени бундесрату не обираються, в нього входять члени земельних урядів або їх представники, число яких залежить від чисельності населення землі. Основною функцією бундесрату є захист інтересів землі на федеральному рівні та участь у федеральному законотворенні. Члени бундесрату мають право брати участь у всіх засіданнях бундестагу і його комітетів. Неприпустимо подвійне членство в бундестазі і бундесраті. У бундесраті немає партійно-політичних фракцій; також відсутня процедура таємного голосування.

У бундесрат входить 69 депутатів. Голова обирається щорічно. Число депутатів від земель: Баварія – б; Баден-Вюртемберг – 6; Берлін – 4; Брандербург – 4; Бремен – 3; Гамбург – 3; Гессен – 4; Макленбург-Передня Померанія – 3; Нижня Саксонія – 6; Рейнланд-Пфальц – 4; Саар – 3; Саксонія – 4; Саксонія-Анхальт – 4; Північний Рєйн-Вестфалія – 6; Тюрінгія – 4; Шлезвіг-Гольштейн – 4.

Судова влада ФРН відособлена від інших функцій держави. Основний Закон закріплює широкий правовий захист громадян від актів державної влади (право громадянина опротестовувати всяку звернену на нього дію, яка ущемляє його права). Виконання правосуддя покладено на незалежних суддів, що підкоряються лише закону (суддів не можна зміщувати або звільняти з посади проти їхньої волі). У судовій системі ФРН задіяно понад 20 000 професійних суддів. У ФРН є чотири статуси суддівських посад: довічна, тимчасова, з випробувальним терміном і як доручення йому обов'язків судді. Судова система включає п'ять видів судів:

  • • звичайні суди, які розглядають кримінальні справи, цивільні справи і сферу непозовного судочинства. Вони включають чотири інстанції: дільничний суд, земельний суд, верховний суд землі та Верховний суд ФРН. У роботі деяких судів беруть участь непрофесійні судді – судові засідателі;
  • • суди з трудових суперечок, що розглядають приватноправові справи з трудових правовідносин, справи з відносин між партнерами щодо укладання колективних договорів та справи за статутом підприємства;
  • • адміністративні суди, які включають усі публічно-правові суперечки з адміністративного права, якщо вони не входять до компетенції соціальних і фінансових судів;
  • • суди з соціальних питань, що розглядають питання у сфері соціального страхування;
  • • фінансові суди, у функції яких входить розглядання справ про податкові правопорушення. Крім того, судова система ФРН включає федеральний патентний суд, дисциплінарні суди і суди честі (для державних службовців, військовослужбовців, суддів, лікарів). Вищим судом федерації і конституційним органом є Федеральний конституційний суд, який здійснює нагляд за додержанням Основного Закону, має право його тлумачення і вирішує конституційні суперечки.

  • [1] Йоахім Ґаук (нім. Joachim Gauck, 24 січня 1940 р., Росток, НДР) – одинадцятий федеральний президент Німеччини; перший президент ФРН – виходець з колишньої НДР. Колишній протестантський пастор з НДР, один з лідерів правозахисного руху в НДР, перший уповноважений федерального уряду по роботі з розсекреченими архівами колишнього Міністерства державної безпеки НДР (штазі) (1990 – 2001 pp.), безпартійний, публіцист. Став співзасновником опозиційного Нового Форуму й депутатом Народної палати НДР останнього скликання від некомуністичного Альянсу 90. Був серед підписантів Празької декларації, а також Декларації про злочини комунізму. У 2010 році вже був кандидатом на посаду Федерального президента Німеччини від СДН, але обраним тоді був представник урядової більшості Кристіан Вульфф.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >