< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Пріоритети зовнішньої політики Г. Коля

Г. Шмідт підготував ґрунт для зміни ФРН міжнародного амплуа. Гельмут Коль здійснив цю зміну. При ньому ФРН поряд з головною партією в політико-економічній партитурі відносин між Заходом і Сходом стала відігравати все зростаючу роль у діалозі з питань безпеки і роззброєння. Якщо при Шмідті визначилися нові орієнтири у внутрішній і зовнішній політиці ФРН, то формально вони закріпилися з приходом до влади блоку ХДС/ХСС. У 80-ті роки ФРН практично стала "великою державою мимоволі", як її охрестив один з провідних західнонімецьких фахівців у галузі зовнішньої політики Крістіан Хакке.

Після переконливої перемоги християнських демократів на виборах 1983 навіть соціал-демократи змушені були визнати, що Г. Коль – тривала випадкова політична фігура, не тимчасовий канцлер, а політик, що твердо сидить у державному сідлі.

Правляча Християнсько-ліберальна коаліція на чолі з канцлером Г. Колем, який проголосив себе політичним спадкоємцем К. Аденауера, у внутрішній політиці висунула на передній план ідею сильної держави.

Посилення неоконсервативних тенденцій у внутрішній політиці стимулювало проведення більш жорсткого курсу зовні. Політичним вираженням цього процесу, в чому стимулювало конфронтаційну політику Радянського Союзу, стали подальший відхід від принципів розрядки, демонстративне повернення до назви щорічної доповіді "Про становище нації в розділеній Німеччині", реалізація "подвійного рішення" НАТО, заморожування діалогу між Сходом і Заходом.

Консервативний уряд приступив у 1983 році до розміщення на своїй території нових американських ядерних ракет середньої дальності, певною мірою підпорядкувавши свою зовнішню політику курсу США на військову перевагу і глобальну гегемонію. Загальне "похолодання" міжнародної обстановки у зв'язку із загостренням відносин Схід – Захід позначилося і на риториці керівництва ФРН. Напередодні парламентських виборів 1987 р. канцлер Г. Коль навіть дозволив собі порівняти М. Горбачова з Геббельсом, а НДР – з великим концентраційним табором.

Візити Г. Коля в СРСР (1988 і 1990 pp.) і М. Горбачова в ФРН (1989 і 1990 pp.), що супроводжувалися підписанням важливих двосторонніх документів, допомогли відкрити нову главу і в двосторонніх відносинах між СРСР і ФРН.

Реанімація розрядки між Радянським Союзом і США мала для ФРН подвійну дію. З одного боку, вона дозволила інтенсифікувати радянсько-західнонімецькі контакти та сприяти поліпшенню німецько-німецьких відносин. Про це свідчив, зокрема, візит Е. Хонеккера в ФРН у вересні 1987 р., що неодноразово відкладався за наполяганням радянського керівництва. З іншого боку, вона все-таки обмежувала поле діяльності Бонна щодо США. Для Вашингтона важливішим був договір з СРСР щодо ракет середньої та меншої дальності, ніж сумніви західнонімецького союзника по НАТО.

До початку 1989 року ФРН була світовим лідером з валютних запасів. Ще більше ваги і впливу вона мала в Західній Європі. Західноєвропейська інтеграція забезпечила їй величезні вигоди в царині вивезення капіталів і товарів. На рубежі 90-х років Бонн направляв до країн-членів ЄС 53% свого сукупного суспільного продукту. Якщо сюди додати експорт в країни Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), то ця цифра становила аж 69%. Майже у всіх європейських партнерів було у наявності пасивне сальдо зовнішньоторговельного балансу в їх торгівлі з ФРН. Наприкінці 1987 року ФРН вийшла в лідери у світовому експорті товарів. Її частка становила 12%.

Федеральний канцлер Г. Коль мріяв про возз'єднання Німеччини, але вважав, що це справа віддаленого майбутнього. Він тверезо оцінював ситуацію, що склалася внаслідок Другої світової, вимушено мирився з розколом країни, тому в 1987 році прийняв лідера НДР Е. Хонеккера у Бонні з усіма необхідними за протоколом формальностями і при цьому незмінно повторював думку про "нерозв'язаність німецького питання".

Події в НДР літа – осені 1989 об'єктивно і водночас раптово поставили на порядок денний міжнародного життя необхідність вирішення німецького питання, наслідком чого стало об'єднання 3 жовтня 1990 р. двох німецьких держав і проведення 2 грудня того ж року перших загальнонімецьких парламентських виборів. Завдяки своїй енергійній і зваженій політиці у питанні німецького об'єднання блок ХДС/ХЄС здобув на виборах переконливу перемогу.

Яке б місце не відводили Г. Колю в історії, у свідомості німців він перш за все стоятиме поруч з Бісмарком як другий канцлер, що об'єднав німецькі землі.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >