< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті

Виходячи з теоретичних положень про поняття "стиль керівництва", а також з емпіричних джерел вивчення стилю керівників освітянських закладів, ми розробили модель співвідношення джерел та чинників, які впливають на формування та вдосконалення стилю керівництва установою освіти. У загальному вигляді джерелами стилю є особистість керівника (інтегральна індивідуальність) та його управлінська діяльність. Без цих джерел феномену стилю взагалі не буде.

Що ж до об'єктивних чинників, то вони діють як певний комплекс соціально-нормативних вимог до освіти. Так, переважний для більшості установ стиль керівництва є типовим для даного періоду розвитку суспільства. Наприклад, для тоталітарного режиму характерним був командно-адміністративний стиль, що зумовлювало відповідний підбір "командирів виробництва".

Нині, в умовах загальної демократизації та гуманізації суспільства, до стилю керівництва в будь-якому колективі ставляться нові вимоги. Установи освіти набули більшої демократичності та відкритості, наблизилися до реалій життя, а це потребує відповідних якостей керівника.

На формування стилю керівництва кожної окремої установи освіти (міністерства, обласного управління, районного відділу, школи, дошкільного закладу тощо) впливають також особливості стилю керівної організації: міністерства – для обласного управління, обласного управління – для районного (міського) відділу освіти, районного (міського) відділу – для школи, позашкільної дошкільної установи. Цей чинник діє і сьогодні, коли відбувається децентралізація управління освіти.

Особливу групу об'єктивних чинників становлять вимоги до управлінської діяльності в плані оптимізації загально управлінських та цільових функцій керівництва. Ці чинники є зовнішньо об'єктивними щодо стилю керівництва, тобто вони зумовлюють ті риси стилю, які є загальними для всіх освітянських установ.

Суб'єктивними чинниками, що впливають на стиль керівництва, є такі:

  • • психофізіологічні та особистісні якості керівника колективу;
  • • психофізіологічні та особистісні особливості підлеглих – вікові, статеві, особливості темпераменту, морально-вольові якості, характер, потреби тощо;
  • • соціально-психологічні особливості колективу: морально-психологічний клімат, згуртованість, підготовка до праці, ціннісно- орієнтаційна єдність, дисциплінованість, рівень суспільної думки тощо;
  • • компетентність керівника, тобто та якість його особистості, що допомагає свідомо виробляти найкращий стиль керівництва на основі досвіду, знання науки управління, психолого-педагогічної озброєності, наукового та загальнокультурного світогляду;
  • • обізнаність керівника з особливостями колективу, яким він керує, що допомагає обрати стиль керівництва, який найкраще відповідає конкретним умовам праці колективу та керівника.

Індивідуальний стиль керівництва

Описані стилі керівництва є основними, але не єдиними. Враховуючи те, що структура стилю керівництва досить складна і включає, як уже відзначалося, понад двадцять параметрів, котрі стосуються управлінської діяльності і об'єднані в шість основних блоків, а також те, що кожен із компонентів стилю (або принаймні кожен з основних його блоків) може мати одне з названих вище спрямувань (демократичне, авторитарне та ліберальне), у реальному управлінському житті можна спостерігати велику кількість стилів керівництва, яка створюється поєднанням основних та другорядних параметрів стилю, а також залежить від ступеня їх практичного вияву. Кожен із таких стилів є унікальною, неповторною, своєрідною, цілісною системою методів, способів, прийомів керівництва, яка становить індивідуальний стиль керівництва і суттєво відрізняє одного керівника від іншого.

Індивідуальний стиль керівництва за своєю структурою є інтегрованою, ієрархічно побудованою системою, що в ній один або кілька компонентів є провідними, домінантними, а інші – субдомінантними. Провідні, домінантні компоненти стилю і визначають "почерк", "обличчя" стилю (його демократичність, авторитарність, ліберальність). Аналізуючи індивідуальний стиль керівництва як відносно стійку систему, слід урахувати і те, що стиль характеризується певною гнучкістю, що виявляється, зокрема, в тому, що залежно від конкретних управлінських ситуацій, у які потрапляє керівник, ті чи інші компоненти стилю можуть виступати на передній план, допомагаючи керівникові адаптувати себе і свою діяльність до конкретних умов життєдіяльності колективу. Водночас можна стверджувати, шо провідні елементи стилю все ж визначають основну стратегію взаємодії керівника з колективом, "цементують" основу стилю.

Цікавими є міркування щодо керівництва українського економіста, доктора економічних наук Валерія Терещенка. Він, на основі вивченого та власного досвіду керівництва, виділив десять якостей людини культурної, ефективної управлінської праці.

Перша якість: будь завжди керівником, а не погоничем. Відмінність між стилем роботи керівника та "погонича" за В. Терещенком полягала в наступному. Дійсний керівник вчить своїх підлеглих, не підкреслюючи своїх знань; ніколи не шукає винуватих у недоліках, а старається виправляти їх; завжди достатньо інформує свій колектив; уміє зацікавити людей роботою. "Погонич" же діє принципово іншими методами.

Друга якість: впевненість у собі. Це віра керівника у свої сили, у здатність виконати покладені на нього обов'язки.

Третя якість: суворість та вимогливість. Керівник повинен поєднувати в собі доброту з певною суворістю, яка пов'язана з дисципліною праці. В.Терещенко вважає, що не існує більшого зла для організації, як відсутність дисципліни.

Четверта якість: завжди критикуй своїх підлеглих позитивно. Будь- яка критика повинна обов'язково закінчуватися позитивними настановами. Тоді вона досягне мети.

П'ята якість: вміння заохочувати й наказувати. Будь-які види заохочень та стягнень керівника повинні враховувати стать, вік, освіту, соціальний стан працівника тощо. Слід пам'ятати, що найвища міра покарання – це критика підлеглих при сторонніх людях.

Шоста якість: вміння керівника цінити час своїх підлеглих. Керівником високої культури вважається лише той, хто вміє раціонально організувати свій робочий день, прийом відвідувачів.

Сьома якість: ввічливе й доброзичливе ставлення керівника до підлеглих. Якщо керівник із повагою ставиться до своїх підлеглих, то й у колективі створюється атмосфера взаємоповаги та хороший морально- психологічний клімат.

Восьма якість: вміння говорити й уміння мовчати. За кордоном при підготовці людей до управлінської праці використовують методику ораторського мистецтва, освоєння якої дозволяє керівнику по-діловому, доступно й швидко висловлювати свої думки. Керівник також повинен уміти мовчати, даючи можливість висловлюватися своїм підлеглим.

Дев'ята якість: почуття гумору. Людина, яка не вміє сміятися, жартувати ускладнює цим свої стосунки з іншими людьми, ускладнює їхню роботу.

Десята якість: цікався та вивчай своїх підлеглих. У житті не існує нічого цікавішого за людину.

Врешті-решт В. Терещенко зазначає, що перелічені якості не є вичерпними й до них можна було б додати ще багато інших. Але, все ж таки, він вважає, що володіння ними забезпечує менеджеру ефективне керівництво й дає чималу віддачу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >