< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Характеристика управлінської майстерності

Управлінську майстерність визначають:

  • – здатність менеджера розуміти загальну перспективу організації;
  • – уміння обирати найкращий варіант управлінського рішення;
  • – уміння правильно розподіляти роботу та завдання, вибирати оптимальну техніку та засоби, передбачувати розвиток ситуації;
  • – спроможність виконувати організаційні обов'язки, ефективно діяти в межах виділеного бюджету, компетентно виконувати завдання;
  • – здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми;
  • – логічно і доступно видавати розпорядження, координувати інформаційні потоки.

З узагальнень практики можна виокремити одинадцять найважливіших якостей менеджера, які впливають на управлінську діяльність:

  • 1. Здатність ефективно управляти собою та своїм часом.
  • 2. Здатність усвідомлювати свої особисті цінності.
  • 3. Визначення цілей роботи, що виконується, і своїх власних цілей.
  • 4. Постійне особисте зростання і розвиток.
  • 5. Здатність швидко та ефективно вирішувати проблеми.
  • 6. Винахідливість та здатність гнучко реагувати на зміни ситуації.
  • 7. Впливовість на оточення без застосовування прямих наказів.
  • 8. Використання нових сучасних управлінських методів.
  • 9. Уміле використання людських ресурсів.
  • 10. Уміння допомогти іншим у швидкому вивченні нових методів та оволодінні практичними навичками роботи.
  • 11. Уміння створювати та удосконалювати групи, які здатні ставати винахідливими і результативними у роботі.

Це узагальнені здібності та якості, якими повинен володіти менеджер. Але якщо детально розглядати це питання, то якості та риси керівника, який досягає успіху, можна поділити на психологічні, інтелектуальні, професійні, соціальні.

Риси керівника

Психологічні риси керівника:

  • 1. Прагнення до лідерства, здатність до керівництва.
  • 2. Сильні вольові якості.
  • 3. Готовність до розумного ризику.
  • 4. Прагнення успіху, честолюбство.
  • 5. Здатність брати на себе відповідальність в екстремальних ситуаціях.
  • 6. Самодостатність особистості.
  • 7. Комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіативність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогнозування).
  • 8. Уміння протистояти стресу.
  • 9. Адаптивність, тобто швидка пристосовуваність до нових умов. Інтелектуальні риси керівника:
  • 1. Прагнення до постійного самовдосконалення.
  • 2. Схильність до сприйняття нових ідей та досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних.
  • 3. Панорамність мислення (системність, широта, комплексність), а також професійна предметність (знання деталей та тонкощів управління).
  • 4. Мистецтво швидко опрацьовувати, ранжувати інформацію і на цій основі приймати рішення.
  • 5. Здатність до самоаналізу.
  • 6. Уміння розуміти, приймати та використовувати з користю для справи думки, протилежні власним.
  • 7. Психологічна освіта.

Професійні риси керівника:

  • 1. Уміння ефективно використовувати кращі досягнення науково- технічного прогресу, інформаційних технологій.
  • 2. Глибокі знання особливостей функціонування ринкової економіки.
  • 3. Схильність та здатність віднаходити резерви людського чинника в закладах освіти.
  • 4. Уміння заохочувати персонал за добру роботу і справедливо критикувати.
  • 5. Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення за тих умов, коли альтернативні варіанти дій, інформація та цілі не чіткі або сумнівні.
  • 6. Уміння ефективно та раціонально розподіляти завдання і відводити на них оптимальний час.
  • 7. Діловитість, постійний вияв ініціативи, підприємливість.

Соціальні риси керівника:

  • 1. Уміння враховувати політичні наслідки рішень.
  • 2. Схильність керуватися принципами соціальної справедливості.
  • 3. Уміння встановлювати та підтримувати систему стосунків із рівними собі людьми.
  • 4. Тактовність та ввічливість, переважання демократичності в стосунках із людьми.
  • 5. Уміння залишатися цілим між "молотом" і "ковадлом" (тиском згори та опором знизу).
  • 6. Уміння брати на себе відповідальність.
  • 7. Беззастережне виконання правил, які схвалені організацією.
  • 8. Уміння заохочувати персонал до відвертості і групових дискусій.

Щоб неуспішно чи неефективно керувати, інколи достатньо однієї або декількох рис чи вад керівника. І тому цей період керівництва стає значно коротшим, через такі вади:

  • 1. Манія величі, ілюзорна віра у свою непогрішність, у те, шо ти маєш виключне право розпоряджатися долями інших людей.
  • 2. Надмірна підозрілість, хибна переконаність у тому, що коли ти шахрай, то всі навкруги схожі на тебе.
  • 3. Амбітність і, виходячи з цього, зверхність, непривабливість у стосунках з оточенням.
  • 4. Незнання потреб та інтересів своїх підлеглих.
  • 5. Невміння стимулювати за добру працю і карати за недобросовісну.
  • 6. Невміння або небажання бути відвертим та привітним зі своїми підлеглими.
  • 7. Невіра в здібності своїх підлеглих.
  • 8. Безпосереднє керування роботою замість того, щоб правильно розподілити її між підлеглими.
  • 9. Тримання всіх гілок управління в одних руках, прийняття рішень за підлеглих і тим самим відсутність стимулювання їхньої ініціативи.
  • 10. Невіра у професійні якості своїх підлеглих, виконання за них відповідальної роботи.
  • 11. Виконання передусім знайомої і приємної роботи.
  • 12. Невміння розподіляти стратегію та тактику діяльності, планувати роботу і передбачати наслідки.

Формування окремих особистісних рис можливе у процесі навчання, виховання і самовиховання. При цьому головною є умова: у менеджера має бути бажання самовдосконалюватися, бо як тільки настає пауза у саморозвитку, відбувається руйнування уже сформованих управлінських умінь та навичок.

Фундаментальні зміни в суспільстві зумовили і зміни в управлінській діяльності – вона значно ускладнилася в сучасних умовах і не спрощуватиметься у майбутньому. Діяльність менеджера визначається комплексами стимулюючих та дестимулюючих тенденцій розвитку політичних, соціальних, економічних та психологічних факторів.

Стимулюють діяльність широке поле вибору і виявлення ініціативи, зростання конкуренції, можливість самовираження у творчій змістовній праці.

Дестимулюють стрес, тиск і невизначеність як у суспільстві, так і в межах окремих організацій, ерозія традиційних цінностей, кількісне збільшення і якісне ускладнення проблем, які погрібно вирішувати в умовах обмеженості засобів для цього.

Для того, щоб підлеглі йшли за своїм лідером, він має розуміти своїх послідовників, розуміти світ довкола себе із ситуацією, у якій опинилися.

Оскільки й ситуації постійно змінюються, менеджер має бути досить гнучким, щоб пристосуватися до безперервних змін. Розуміння ситуації та знання того, як управляти людськими ресурсами, – найважливіші компоненти ефективного керівництва. Усе свідчить про те, що управлінська робота належить до таких видів людської діяльності, які прагнуть специфічних особистісних якостей, роблять конкретну особистість професійно придатною до управлінської діяльності.

Найважливішою вимогою до менеджера є здатність постійно працювати над собою. Тільки у такому разі можлива успішна адаптація до змін у суспільстві. Менеджер, який припинив роботу над собою, не може успішно вирішувати сучасні проблеми.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >