< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

  • 1. Планування освітньої діяльності у вищому навчальному закладі
  • 2. Організація педагогічного процесу та методичне забезпечення
  • 3. Управління навчальною діяльністю у вищих навчальних закладах
  • 4. Науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу

Планування освітньої діяльності у вищому навчальному закладі

В умовах постійної зміни соціально-політичних, економічних і моральних орієнтирів сучасного світу найважливішим фактором динамічного розвитку суспільства є забезпечення високого рівня освіти.

Система пріоритетів освіти, що мають бути реалізовані, включає: можливість здобуття якісної освіти для кожної людини незалежно від її економічного становища, віку, статі та місця проживання; відповідність вітчизняної освіти світовим стандартам і вимогам; забезпечення підтримки навчання кращої молоді; надання знань, навичок і компетенцій.

Сьогодні затверджено Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, яка визначає мету, стратегічні напрями та основні завдання, на виконання яких має бути спрямована реалізація державної політики у сфері освіти. Розроблення Національної стратегії зумовлено необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості і конкурентоспроможності освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, прискорення інтеграції України у міжнародний освітній простір. Національна стратегія конкретизує основні шляхи реалізації концептуальних ідей та поглядів розвитку освіти, визначених Національною доктриною розвитку освіти.

В Україні забезпечено правове регулювання питань функціонування системи освіти, всіх її рівнів і підсистем, діяльності навчальних закладів різних типів і форм власності, організації різних форм навчання.

Останніми роками вдосконалено законодавство України стосовно дошкільної і загальної середньої освіти, зокрема, запроваджено обов'язковість дошкільної освіти для дітей старшого дошкільного віку, встановлено 11-річний термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти, затверджено нові державні стандарти дошкільної та загальної середньої освіти, Положення про освітній округ, Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, Положення про дистанційне навчання, Концепцію літературної освіти, Концепцію розвитку інклюзивної освіти тощо.

З метою прискорення процесу реформування системи освіти затверджено Державну цільову соціальну програму розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, Державну цільову програму розвитку професійно-технічної освіти на 2011-20)5 роки, Державну цільову соціальну програму підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року, Державну цільову програму впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій "Сто відсотків" на період до 2015 року.

За останні роки здійснено низку заходів щодо реалізації ідей і положень Національної доктрини розвиту освіти, щодо реформування освіти, підвищення її якості, доступності та конкурентоспроможності. У вищій освіті впроваджуються принципи Болонського процесу, кредитно- модульна система навчання. Потребують якісного поліпшення освіта дорослих, діяльність закладів післядипломної педагогічної освіти, структурних підрозділів вищих навчальних закладів, на базі яких здійснюються перепідготовка та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Ключовим завданням освіти у XXI столітті є розвиток мислення, орієнтованого на майбутнє.

Сучасний ринок праці вимагає від випускника не лише глибоких теоретичних знань, а і здатності самостійно застосовувати їх у нестандартних, постійно змінюваних житгєвих ситуаціях, переходу від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян.

Розбудова національної системи освіти в сучасних умовах з урахуванням кардинальних змін у всіх сферах суспільного життя, історичних викликів XXI століття вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на розв'язанні найбільш гострих проблем, які стримують розвиток, не дають можливості забезпечити нову якість освіти, адекватну нинішній історичній епосі.

Сьогодні важливими проблемами є невідпрацьованість ефективної системи працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, їх професійного супроводження; повільне здійснення гуманізації, екологізації та інформатизації системи освіти, впровадження у навчально- виховний процес інноваційних та інформаційно-комунікаційних технологій; наявність у системі освіти фактів неефективного використання фінансових і матеріальних ресурсів.

Стратегія розвитку національної системи освіти повинна формуватися адекватно сучасним інтеграційним і глобалізаційним процесам, вимогам переходу до постіндустріальної цивілізації, що забезпечить стійкий рух та розвиток України в першій чверті XXI століття, інтегрування національної системи освіти в європейський і світовий освітній простір.

Стратегічними напрямами державної політики у сфері освіти повинні стати:

  • – реформування системи освіти, в основу якої покладатиметься принцип пріоритетності людини;
  • – оновлення згідно з вимогами часу нормативної бази системи освіти;
  • – модернізація структури, змісту та організації освіти на засадах компетентнісного підходу;
  • – створення та забезпечення можливостей для реалізації різноманітних, освітніх моделей, створення навчальних закладів різних типів і форм власності;
  • – побудова ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді;
  • – забезпечення доступності та безперервності освіти протягом усього життя;
  • – формування безпечного освітнього середовища, екологізації освіти;
  • – розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі;
  • – інформатизація освіти, вдосконалення бібліотечного та інформаційно-ресурсного забезпечення освіти і науки;
  • – забезпечення проведення національного моніторингу системи освіти;
  • – підвищення соціального статусу педагогічних і науково- педагогічних працівників;
  • – створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти.

Модернізація і розвиток освіти повинні набути випереджального безперервного характеру, гнучко реагувати на всі процеси, що відбуваються в Україні та світі. Підвищення якісного рівня освіти має бути спрямовано на забезпечення економічного зростання держави та розв'язання соціальних проблем суспільства, дальше навчання і розвиток особистості. Якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого демократичного розвитку суспільства.

Одним із найважливіших стратегічних завдань на сучасному етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.

Вже сьогодні потрібно формувати своє власне освітнє середовище, культуру організації навчання, культуру викладачів і студентів, культуру оцінювання навчальних досягнень студентів, культуру забезпечення якості підготовки майбутніх фахівців та науково-педагогічних працівників.

Соціально-економічні зміни в житті суспільства суттєво вплинули на організацію навчального процесу, на особливість управління вищими закладами освіти в умовах демократизації. Нинішня економічна ситуація вимагає від керівників глибокого знання теорії і практики педагогічної й управлінської діяльності, сміливості, рішучості, нетрадиційного мислення, готовності зректися застарілих стереотипів, вміння об'єктивно оцінити роботу колективу та окремих педагогів за результатами якості навчання студентів.

У Декларації Всесвітньої конференції "Юнеско" відзначалося, що "Якість у сфері вищої освіти – це багатомірна концепція, яка охоплює всі її функції та види діяльності: навчальні академічні програми, наукові дослідження і стипендії" укомплектованість кадрами, студентів, матеріально- технічну базу, обладнання, академічне середовище".

Важливе значення для підвищення якості має внутрішня самооцінка роботи навчального закладу, поряд із зовнішньою оцінкою незалежними експертами, за можливості, з дотриманням гласності.

Для досягнення і забезпечення якості навчання особливо актуальне значення мають такі компоненти, як: підбір професорсько-викладацького складу та інших працівників вищої освіти, постійне підвищення їх кваліфікації, включаючи методику викладання та навчання, мобільність зв'язків з іншими навчальними закладами держави і зарубіжжя, а також запровадження нових педагогічних та інформаційних технологій, постійне вдосконалення навчальних планів, програм та інших навчально- методичних матеріалів.

В.Г. Кремень зазначає, що "якість вищої освіти тісно пов'язана з систематичним оцінюванням та управлінням. Це необхідно розуміти, як впровадження в навчальному закладі культури оцінки, тобто створення структур, які здійснюють збір відповідної достовірної і надійної інформації для того, щоб учасники навчального процесу могли приймати необхідні рішення, спрямовані на вдосконалення роботи і поліпшення результатів".

Зрозуміло, що пошук нових форм і методів організації педагогічного процесу, застосування прогресивних технологій навчання в умовах ринкової економіки має враховувати тенденції розвитку суспільства і психологію молоді. В умовах перебудови вищої школи зростає вплив принципів демократії й академічних свобод, справедливості, концепції загального контролю і самоконтролю, дисципліни і відповідальності та ствердження педагогіки співробітництва в системі „студент – викладач”. Звідси і особливості в переліку функцій управління навчальним закладом і педагогічним процесом зокрема. Педагогічний процес у вищому навчальному закладі – це динамічна взаємодія науково-педагогічних працівників і студентів, спрямована на досягнення поставленої мети – підготовки кваліфікованого спеціаліста.

В сучасних умовах лише за наявності взаємоповаги та уміння вірити один одному взаємодія педагога і студента стає досяжною, лише на основі партнерства у відносинах може бути позитивний результат педагогічного процесу.

В практичній діяльності управління навчальним закладом реалізуються такі основні функції: планування, організація і методичне забезпечення та контроль навчально-виховного процесу, координація роботи структурних підрозділів за рівнями управління.

Серед усіх функцій управління педагогічним процесом планування залишається важливим компонентом організаційно-економічного механізму управління. Функція планування передбачає визначення конкретних завдань, цілей, що стоять перед навчальним закладом та його основними підрозділами на різні планові періоди, та розробку відповідних програм (навчально-методичної, науково-дослідницької роботи та ін.).

В.О. Сухомлинський зазначив, що "Без передбачення і плану в нашій справі працювати неможливо". Планування обсягів навчально-методичної роботи залежить від таких факторів: а) кількості осіб, котрі отримують або будуть отримувати навчання; б) навчальних планів. Визначальним фактором величини обсягу навчального навантаження закладу освіти виступає чисельність осіб, котрі навчаються або будуть навчатися в даному закладі. Від неї залежить кількість груп, яка визначає потребу у викладачах.

Головним завданням планування є формування цілей та відповідних заходів, визначення необхідних для цього засобів і методів для їхнього досягнення, найбільш ефективних у конкретних умовах.

У процесі планування більш чітко формулюються головні концептуальні завдання діяльності всього колективу на відповідний відрізок часу (рік, семестр, місяць), визначаються цілі діяльності окремих підрозділів (кафедр, відділів, факультетів), забезпечується координація всіх структурних ланок, застосовується система показників, необхідних для контролю діяльності.

В умовах ринкової економіки з її нестабільністю, структурними зрушеннями під впливом технологічних змін та зростаючої глобалізації міжнародних відносин, освіта має передбачати спеціальності, які є перспективними, продукувати працівників, які здатні пристосуватись до вимог зміни середовища, формувати особистості майбутнього. Тому планування не може бути повністю директивним, воно набуває нових рис, послаблюється регламентація діяльності навчальних закладів, надасться більше автономії, можливості маневру для досягнення основних цілей і виконання державних завдань.

Впровадження елементів комерційного розрахунку, отримання додаткових доходів забезпечують розширення навчально-наукової та соціальної діяльності вищих навчальних закладів, створює можливості як поточного, так і перспективного прогнозованого планування.

Планування передбачає:

  • – визначення контингенту чисельності студентів, викладачів, обслуговуючого і допоміжного персоналу;
  • – визначення обсягу необхідних ресурсів для утримання контингенту та реалізації основних цілей і завдань вищого навчального закладу;
  • – формулювання головних напрямів наукової, навчальної та методичної роботи навчального закладу і його структурних підрозділів (кафедр, факультетів, відділів).

Планувальна робота з організації наукової та навчально-виховної роботи навчального закладу починається з визначення стратегічних та оперативних завдань колективу на наступний навчальний рік. Під стратегічними розуміють довготерміновий очікуваний результат роботи навчального закладу, тактичні – це проміжні рубіжні досягнення бажаного результату, оперативні – це завдання поточного періоду. Аналогічно і виділяють перспективні, річні і оперативні плани роботи. Основні напрямки діяльності, як правило, конкретизуються на традиційних підсумкових засіданнях Вченої ради навчального закладу. Кожний член колективу, організаційно-структурний

розділ визначає своє місце і роль в реалізації поставлених завдань та гненні бажаного результату. Чітко організована планувальна робота це - на шляху до успішної реалізації наміченого.

Загальні вимоги до складання планів: реальність, обгрунтованість, чесність, виваженість, дотримання механізму планування "знизу- зверху"

Багаторічний досвід роботи показав, що система планування в навчальному закладі має включати;

  • - індивідуальний план роботи викладача на навчальний рік;
  • - план роботи кафедри (предметної або циклової комісії);
  • - план засідань Вченої (методичної) ради факультету;
  • - план засідань Вченої'(педагогічної) ради вузу;
  • - план роботи факультету (відділення);
  • - план роботи навчального кабінету (лабораторії);
  • -план роботи бібліотеки;
  • - план засідань науково-методичної комісії факультету;
  • -план наукової роботи навчального закладу;
  • - план методичної роботи навчального закладу;
  • - план виховної роботи навчального закладу;
  • - план редакційно-видавничої роботи навчального закладу;

- план внутрішньовузівського контролю навчально-виховного процесу.

Всі плани мають бути узгодженими і спрямованими на досягнення іної мети. А.С, Макаренко з цього приводу висловився, що "Сила логічного колективу у злагодженості і плануванні". Функція планування І пов'язана з організаційною функцією. Планування готує сцену для того, реалізувати мету навчального закладу, а організація створює робочу ауру, головним компонентом якої є люди. Тобто тут мовиться про роль ького фактору в реалізації того, шо зафіксовано на папері (плані).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >