< Попер   ЗМІСТ   Наст >

УПРАВЛІННЯ ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • 1. Концептуальні засади виховної роботи зі студентами
  • 2. Організація виховної роботи зі студентами у вищому навчальному закладі
  • 3. Органи студентського самоврядування

Концептуальні засади виховної роботи зі студентами

Суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, мають суттєвий вплив на діючу систему освіти. Зараз формується нова ідеологія і практика життєдіяльності сучасної школи як соціально-педагогічної системи. У 2001 році Міністерство освіти і науки спільно з Академією педагогічних наук України розробило Національну доктрину розвитку освіти України у XXI столітті, у якій зазначено, що реформування галузі передбачає передусім модернізацію управління освітою. Нова система управління повинна бути державно-громадською, враховувати регіональні особливості, орієнтувати освітній заклад на розвиток. Визначено головну мету і завдання, що постають перед навчальними закладами. Йдеться про збереження і розвиток культури, виховання патріотизму, соціальну і особисту відповідальність, формування активної життєвої позиції, збереження здоров'я, свідомої підготовки молоді до здійснення професійної кар'єри тощо. Модернізація системи освіти передбачає регулярне оновлення усіх її компонентів у зв'язку зі змінами, що відбуваються у сферах культури, економіки, науки і технологій. Тенденції і орієнтири становлення та розвитку нової системи української освіти, суттєві зміни у педагогічній теорії і практиці висувають перед керівниками навчальних закладів нові завдання.

Управління є тим важелем, тією рушійною силою, яка націлена на активізацію діяльності людини шляхом створення оптимальних умов для прояву та розвитку її творчого потенціалу. Керівнику освітнього закладу потрібно орієнтуватися у різноманітті сучасних, управлінських ідей, вивчати і успішно впроваджувати досягнення науки і перспективного педагогічного досвіду, організовувати творчу діяльність педагогів. У зв'язку з цим проблеми управління освітніми процесами визнані як гостро актуальні. Практика свідчить про недостатню готовність керівників закладів освіти до професійної управлінської діяльності, а саме до створення та управління виховними системами.

Виховна робота, що складається в освітніх установах, в даний час не забезпечує очікуваної результативності. Зокрема, неврегульовані виховні процеси, що стихійно складаються в освітніх установах, не лише призводять до зниження рівня вихованості тих, хто вчиться, але і до зростання бездуховності в молодіжному середовищі.

Отже, ці процеси, як і сама виховна робота освітньої установи, потребує впорядкування, в побудові цілісної структури управління. Зокрема, виникає необхідність не лише в розробці нової моделі виховної системи, але і визначенні змісту діяльності, всіх учасників педагогічного процесу з її формування і розвитку, створення таких умов, при яких ця діяльність забезпечувала б якісно вищий результат виховання молодої людини.

В умовах ствердження державності, розвитку демократії і розбудови відкритого полікультурного суспільства в Україні перед учителем та вихователем постають нові вимоги, спричинені широкомасштабними потребами підготовки нового покоління національно-свідомих громадян, захисників і будівників нової країни. Сучасним педагогам, як найбільш освіченій і морально чистій категорії фахівців, має бути притаманною найперше цивілізована національна зрілість, глибоке розуміння суті динаміки життя в країні і поза її межами, органічна потреба у повсякденній праці в освітніх установах на благо всіх і кожного зокрема. Національний педагог акумулює у собі такі якості, життєво важливі механізми яких найкраще сприяють підвищенню ефективності і результативності підготовки підростаючих поколінь до життя. В реальному житті це означає, що в освітян сьогодні мають бути сформовані об'єктивний і цільний науково-гуманістичний цивілізований світогляд, відданість ідеалам національного і світового гуманізму, почуття власного патріотичного обов'язку і відповідальності за долю Вітчизни.

Необхідно, щоб кожний педагог у своїй діяльності, прагнучи відродити і розбудувати національну школу, керувався критеріями знань, професіоналізму, усвідомлював власну відповідальність як за себе, так і за суспільство в цілому. В шкалі цінностей гуманітарної ступеневої підготовки педагогів на першому місці має постати гідність людини. Її повага до самої себе і до ближнього, гармонія з природою, навколишнім світом. Адже саме в діяльності педагога розпочинається олюднення усього простору соціальних відносин, визнання неповторності, самобутності кожної людини як вищої цінності демократичної держави. З метою посилення самоорієнтації спрямування діяльності педагогів на гуманістичні цінності, формування в них нових уявлень адекватних сучасному суспільству, важливим є збагачення їх знань предметами соціально-політичного характеру, соціальної психології, екології, економіки, політології, філософії і соціальної освіти.

У концепції діяльності вищих навчальних закладів чітко визначено загальну стратегію освітньої політики. Орієнтирами діяльності науково- педагогічного та студентського колективів є: соціальна спрямованість, змістовно орієнтована спрямованість, процесуально орієнтована спрямованість, особистісно орієнтована спрямованість. Однак вищеназвані освітні парадигми неможливо реалізувати без чіткої і цілеспрямованої виховної роботи. Тому виникла необхідність визначити у навчальних закладах концептуальні підходи до організації виховної роботи. При їх розробці слід врахувати державні, соціальні та особисті потреби, задоволення яких неможливе без всебічно вихованої особистості студента – майбутнього вчителя. Це потреби:

  • – молодої держави в педагогічних кадрах нової формації, сформованих на засадах гуманізму та демократизму, громадянської та національної культури, спроможних успішно вирішувати освітні проблеми власної країни та шукати шляхи поступу до світового освітнього простору;
  • – в оновленні й оздоровленні суспільства, які неможливо здійснювати без особистості вчителя-вихователя;
  • – у всебічно вихованому студентові – активному суб'єкті навчально- виховного процесу;
  • – в об'єднанні виховних зусиль усіх суб'єктів освітнього процесу навчального закладу для створення на його теренах педагогічно-організованого простору, відкритого для співпраці з іншими суб'єктами соціально-педагогічної взаємодії, спроможного не тільки протистояти деструктивному впливу середовища, а і впливати на нього з метою перевиховання;
  • – в усвідомленні усіма суб'єктами освітнього процесу виховання як соціально-особистісного феномену, організацію самовиховання та виховання через студентський колектив, організацію;
  • – у відході від авторитарних методів виховання;
  • – у визначенні ціннісних орієнтацій студентської молоді.

Органічним компонентом діяльності вищого навчального закладу є виховна робота. Необхідно ширше застосовувати нові форми та методи виховної роботи, зокрема щодо вивчення національних традицій, культурних надбань українського народу, усвідомлення цінностей та почуття національної гідності, виховання високої культури спілкування. Важливою складовою цього процесу є формування у студентської молоді бережливого ставлення до власної, особистої моральної відповідальності за свої рішення та вчинки, честі ділової людини.

Мета виховної роботи зі студентами формування особистості майбутнього українського вчителя, представника української національної еліти, провідника національної ідеї на засадах демократизму і гуманізму, громадянськості, здатного творчо, активно, відповідально впливати на виховний процес у школі.

Завдання виховної роботи:

  • – формування національної свідомості, гідності представника української національної еліти;
  • – підготовка свідомої інтелігенції України, збереження інтелектуального генофонду нації;
  • – вироблення чіткої громадянської позиції, прищеплення віри у верховенство закону, який є єдиною гарантією свободи;
  • – підняття престижу української мови в академічному середовищі;
  • – формування здорового способу життя, культу фізично здорової та духовно багатої особистості;
  • – створення умов для гармонійного розвитку особистості студента;
  • – дотримання і розвиток академічних традицій вузу.

Основні напрями виховної роботи:

  • – національно-патріотичне виховання;
  • – інтелектуально-духовне;
  • – громадянсько-правове;
  • – морально-етичне виховання;
  • – екологічне;
  • – професійне самовизначення, розумове та трудове виховання;
  • – виховання любові до свого навчального закладу;
  • – фізичний розвиток та формування здорового способу життя;
  • – сприяння становленню органів студентського самоврядування;
  • – поповнення музею історії академії.

Виховна робота в академії здійснюється на рівні академічної групи, кафедр, інституту кураторства, гуртожитку, психологічної служби та студентського самоврядування.

Виховна робота повинна мати певні структурні компоненти, без врахування яких неможлива успішна реалізація мети. Це когнітивний, мотиваційно-емоційний, морально-вольовий, вчинковий та оціночний компоненти.

Когнітивний компонент передбачає оволодіння знаннями основ світової культури та теорії і практики виховної роботи.

Мотиваційно-емоційний – спрямованість на гуманістичні та демократичні ідеали, загальнолюдські та національні цінності, свободу мислення, слова, позиції, дії, на любов, повагу до дитини і її сприйняття, віру в її можливості та здібності; вироблення на основі чуттєвої та змістовної тканини свідомості розумних потреб, які пробуджували б почуття та диктували б мотиви поведінки майбутнього педагога.

Морально-вольовий – орієнтація на загальнолюдські норми моралі, на золоте правило етики в поєднанні з умінням досягти мети рішучістю, наполегливістю, активністю, самостійністю, вимогливістю до себе і вихованців.

Вчинковий – поведінка виступає як громадянський, моральний та професійний обов'язок перед суспільством, як особисте переконання та суспільна потреба.

Оціночний компонент – здатність до об'єктивної самооцінки своєї вихованості і, в разі потреби, самокорекції; рівень готовності до оцінки вихованості учнів.

Важливими завданнями є:

  • – сприяти становленню активної громадянської та суспільної позиції* майбутнього вчителя, вихователя на засадах національної культури та правосвідомості;
  • – формувати особистість вчителя, вихователя;
  • – забезпечити єдність виховного процесу з навчальним;
  • – створити умови для гармонійного розвитку особистості студента, слухача магістратури.

Основними принципами виховної роботи є:

  • – демократизація і гуманізація виховного процесу, дотримання педагогічної етики, повага до особистості студента, слухача магістратури;
  • – високий рівень професійності в поєднанні з духовністю студентів вузу, як головної умови .виховної компетентності майбутніх педагогів;
  • – визнання за студентами права свободи мислення, слова, права мати власні політичні та життєві позиції, які не протирічать принципам демократії і гуманізму, загальнолюдським цінностям:
  • – визнання принципу самодостатності особистості студента як наслідку самовиховання, організації індивідуальної діяльності, спрямованої на розвиток власного потенціалу;
  • – принцип єдності теорії і практики, слова і діла через спрямованість виховної роботи на суспільну і професійно-орієнтовану діяльність студента;
  • – принцип наступності виховної діяльності, який реалізуватиметься з урахуванням вікового статусу студентів;
  • – принцип перспективності самовиховання та самоосвіти майбутнього вчителя, слухача магістратури;
  • – системність в організації виховної роботи із студентами, слухачами магістратури; яка передбачає:
    • а) визначеність у відповідності з метою змісту виховної роботи таких форм, за допомогою яких реалізується зміст і якими повинні оволодіти майбутні вчителі (від програми "мінімум" до програм "міні" і "максимум") у процесі діяльності, спілкування студентів у навчальному закладі (на факультеті, в групі, в гуртожитку);
    • б) визначення суб'єктів виховної діяльності у вузі (кафедри, деканати, куратори груп, студентські групи, органи студентського самоврядування тощо), їх функції, зміст та форми роботи;
    • в) безпосередня діяльність студента, слухача магістратури у виховному процесі, його місце і роль;
    • г) вивчення результативності виховної роботи, врахування рівня вихованості студентів, підготовленості до виховної роботи в школі;
    • д) організаційна, цілеспрямована робота вузу в напрямі реалізації системи виховної роботи.

Зміст виховної роботи має бути спрямований на здобуття студентами виховного досвіду, який би забезпечував реалізацію інтересів держави, суспільства та особистості в громадянсько-національній, моральній, професійній, розумовій, трудовій, естетичній, екологічній та інших сферах суспільного життя, а також на розвиток когнітивного, емоційно-ціннісного, мотиваційно-вольового компонентів загальнолюдської культури особистості. Зміст виховної роботи має сприяти становленню життєвих орієнтацій особистості майбутнього педагога, виробленню власної філософії життєдіяльності, самоідентифікації та самореалізації в кожній із сфер суспільного життя. Ідея вихованості на засадах демократизму та гуманізму має бути основною та наскрізною в системі всього навчально-виховного процесу. Виховна робота в академії має здійснюватися шляхом гуманізації освітнього процесу на основі суб'єкт- суб'єктних відносин на рівні кафедр, кураторів груп, студентського самоврядування. Даною концепцією чітко визначено шість основних напрямів виховної роботи:

  • – громадянське і національне виховання;
  • – моральне виховання;
  • – професійне самовизначення, розумове та трудове виховання;
  • – екологічне виховання;
  • – естетичне виховання;
  • – фізичний розвиток та формування здорового способу життя.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >