< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Стратегічні завдання системи управління вищим навчальним закладом

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник – ректор, начальник, директор тощо.

Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

  • – вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис;
  • – видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу;
  • – представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває виший навчальний заклад;
  • – є розпорядником майна і коштів;
  • – виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки;
  • – приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;
  • – забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;
  • – визначає функціональні обов'язки працівників;
  • – формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
  • – відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
  • – контролює виконання навчальних планів і програм;
  • – контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;
  • – забезпечує дотримання службової та державної таємниці;
  • – здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально- виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу;
  • – разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування правила внутрішнього розпорядку та колективний договір вищого навчального закладу і після затвердження підписує його.

Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово- господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна.

Для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту керівник вищого навчального закладу створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження.

Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.

Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.

Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Розпорядження декана є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу скасовує розпорядження декана, які суперечать закону, статутові вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівництво відділенням здійснює завідувач. Завідувач відділення призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально- методичної роботи.

Завідувач відділення забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здійснює контроль за якістю викладання навчальних предметів, навчально-методичною діяльністю викладачів.

Вчена рада вищого навчального закладу є колегіальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації і утворюється строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу – строком до семи років).

Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації.

У вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації можуть бути створені вчені ради інших структурних підрозділів. їх повноваження визначаються керівником вищого навчального закладу.

У національному вищому навчальному закладі в обов'язковому порядку створюється Наглядова рада.

Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти.

Склад Наглядової ради національного вищого навчального закладу затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення про Наглядову раду національного вищого навчального закладу затверджує голова Наглядової ради за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Термін повноваження Наглядової ради становить не менше ніж три роки, але не більше ніж п'ять років.

Наглядова рада може бути створена також у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки або іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації створюються робочі органи: ректорат, деканати, приймальна комісія.

Положення про робочі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до Статуту вищого навчального закладу.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу створюються робочі органи: адміністративна рада; приймальна комісія.

Також дорадчу функцію виконує студентське самоврядування.

Положення про робочі та дорадчі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до Статуту вищого навчального закладу.

З появою сучасної індустрії виробництва засобів інформаційних технологій роль інформації як основного джерела прийняття зважених рішень має тенденцію неухильного зростання за одночасного збільшення її обсягів і, головне, доступністю і швидкістю доступу до неї. Однак таке бурхливе зростання є неадекватним якості інформації та готовності кінцевих користувачів вчасно сприймати необхідну ділову інформацію. Керівник будь-якого рівня усвідомлює, що зниження ризиків під час ухвалення рішення безпосередньо залежить від обсягу і якості необхідної інформації.

Управління інформацією є основною функцією керівників різного рівня. Водночас двома головними складовими цього процесу є, з одного боку, одержання достовірної й актуальної інформації, а з іншого, передача її необхідних складових співробітникам. Сьогодні сміливо можна стверджувати, що системи управління, засновані на використанні інформаційно-комунікаційних технологій, дозволяють забезпечити прискорений доступ до необхідної інформації, систематизувати базові дані, організувати будь-які звіти над ними. Однак, ейфорія від наявності таких систем швидко зникне, якщо вищий навчальний заклад спочатку не визначиться у вигляді одержуваної інформації, а також у пріоритетних напрямах її використання. Одночасно університет не повинен очікувати скорочення штатів після початку експлуатації комп'ютерної системи. Ефект від упровадження таких систем знаходиться в зовсім іншій площині, а саме в підвищенні ефективності управління.

Основні проблеми, пов'язані з функціонуванням ділової інформації у вищому навчальному закладі

Як правило, під інформацією розуміють факти, відомості, новини і знання. При цьому знання – це вища форма вияву сприйняття даних, оскільки є активними за своєю суттю і формуються не тільки на основі сприйняття, але й шляхом аналізу й умовиводів. І в цьому контексті вони не завжди можуть відображати реальні дані або дані, які ми не спостерігали.

У контексті вищезазначеного, бізнес-інформація як особливий вид інформації, пов'язана з керувальними впливами, є основою для прийняття рішень керівництвом вузу, зокрема, як про внутрішню структуру роботи закладу (спеціальності, контингент, штатний розклад, персонал, бюджетування тощо), так і про зовнішню, у якій знаходиться ВНЗ (державне замовлення, ситуація на ринку праці, середня заробітна плата в промисловості, тарифи на комунальні послуги, податкова політика держави і т.п.). При цьому основна мета збирання інформації полягає в тому, щоб на її основі як можна повніше і точніше (в розумних і необхідних межах), мінімізуючи рівень невизначеності, формувати знання і приймати своєчасні рішення. Таким чином, у процесі одержання бізнес- інформації акцент має бути зроблено на збирання реальних й адекватних ситуації фактів, що позбавить непотрібної інформації і, як наслідок, дозволить приймати своєчасні й адекватні ситуації рішення.

Проведення реформ у системі освіти має суттєве значення під час прийняття стратегічних рішень розвитку ВНЗ. Сьогодні система вищої освіти України стоїть на порозі входження в Болонську угоду. Це не просто заміна одних понять на інші. Реальні зміни торкнуться корінної структури функціонування вищих навчальних закладів, реалізувавши головний підхід "Університет – корпорація з обслуговування інтересів студента". Тільки за такого підходу можна по-справжньому реалізувати принцип "наука, а за нею навчальний процес", принцип "мобільності", принцип пріоритетності міжнародних зв'язків, принцип "кредитно-модульної системи". За нинішньої "школярської" системи організації навчального процесу вузи, що вчасно не відреагували на цю тенденцію, можуть не просто опинитися на нижчих сходинках незалежної публічної рейтингової системи оцінювання, але і просто будуть поглиненими "сусідами". Очевидно, що вищі навчальні заклади, що не володіють сучасними інформаційно-аналітичними системами, з превеликими зусиллями зможуть справитися з необхідними перетвореннями, адекватними новому соціальному замовленню. Другий масштабний проект – це реформування системи середньої освіти, пов'язаний з переходом на 12-річну школу. Вузи відчують наслідки цієї реформи повною силою вже через 7 років. Відсутність випуску зі шкіл призведе до відповідної відсутності першого курсу, а відтак систематичної відсутності одного курсу протягом наступних 5-ти років. Якщо бути відвертим, то важко назвати хоча б один вуз України, який має чіткий, досить обгрунтований план, що редагує життєдіяльність вищого навчального закладу в цей період.

Інформація про конкурентів. Тут варто виділити локальних конкурентів, а також престижні центральні вищі навчальні заклади України. Вплив і тих, й інших достатньо вагомий, особливо в контексті контингенту вступників, що постійно зменшується. Необхідно мати повну інформацію, оскільки інформація, заснована на слухах, може призвести до рішень, що мають фатальні наслідки. Наприклад, побоювання, що абітурієнт не прийде, оскільки "кажуть, що у них дешевше", може зумовити рішення необгрунтовано понизити вартість на конкуруючі спеціальності, як наслідок, погано забезпечивши в собівартості таку складову, як зарплата. Насправді, зменшення кількості абітурієнтів пов'язано не з великою вартістю, а просто з погіршенням демографічної ситуації. А неформальний рейтинг спеціальності вузу цілком адекватний вартості. І головне, що вступник готовий платити відповідну ціну. Взагалі фактор наявності конкуруючого середовища повинен визначити цілеспрямовану роботу, пов'язану зі збором певної інформації, її опрацюванням і представленням, зручним для сприйняття керівництвом вузу. Інформація про можливу інфраструктуру набору абітурієнтів – одне з основних питань формування контингенту студентів. Урахування реальної ситуації в районах, побудова необхідних стосунків з їхнім керівництвом, а також керівництвом районних коледжів або шкіл із високим рейтингом, знання ситуації в регіонах дозволять ефективно розв'язувати проблему набору. Важливо при цьому розуміти, що і ручне керування цим питанням можливо, але прогнозований менеджмент можливий тільки на основі використання спеціальних комп'ютерних систем, інтегрованих в інформаційно-аналітичну систему вузів.

Великим університетам, що мають значну кількість філій, у тому числі й іноземних, що мають розгалужену соціальну інфраструктуру, дуже важливо володіти добре структурованою, і головне, актуальною інформацією щодо динаміки валютних курсів, змін у тарифній системі комунальних платежів, середньої вартості навчання в аналогічних університетах за кордоном, тенденцій на внутрішньому і світовому ринках праці і т.п. Інформацію такого роду збирати і структурувати дуже складно. Хоча саме вона здатна допомогти українським вищим навчальним закладам визначати сучасні стратегії власного розвитку і мати непоганий рейтинг у світовій освітній системі. Наявність такої системи відкритості даних дозволить адекватно реагувати і прогнозувати будь-які фінансові зміни.

Внутрішня інформація:

1. Інформація про набір – один із найважливіших показників стабільності вузу, правильності обраних пріоритетів, унесення коректив у проведення профорієнтаційної роботи, коригування номенклатури спеціальностей, стратегії кадрових змін і т.п.

Наявність достовірної інформації в контексті змін за роками дозволить керівництву вузу проводити збалансовану прогнозовану політику, постійно зменшуючи собівартість навчання. Наявність корпоративної інформаційно-аналітичної системи дозволить включити в цей процес керівників усіх рівнів вищого навчального закладу і приймати адекватні, не волюнтаристичні рішення.

  • 2. Інформація про організацію навчального процесу. На сьогоднішній день більшість українських вузів мають традиційну форму організації навчального процесу, яка коренями сягає радянських часів. Параметрів, що визначають цю систему, досить багато. До них можна віднести на верхньому рівні – навчальні плани, розклад занять, штатний розпис, кадри, контингент, співвідношення професорсько-викладацького до навчально-допоміжного й адміністративного персоналу: на нижньому – навантаження професорсько-викладацького персоналу, погодинний фонд, кількість ставок, співвідношення професорсько-викладацького складу до приведеного контингенту з кожної спеціальності, кількість груп і підгруп, наповнюваність академічних груп і т.п. На нинішньому етапі більшість вузів збирають, зберігають й опрацьовують ці дані вручну. Якщо врахувати, що від перерахованої вище інформації досить жорстко залежить вирішення таких завдань, як зарплата і її видача, стипендія і її видача, оплата за навчання і її прийом на розрахунковий рахунок закладу і т.п., можна легко дійти висновку, що використання корпоративних інтегрованих комп'ютерних систем підтримки процесів, що регулюють потоки зазначеної бізнес-інформації, є вкрай необхідним для функціонування сучасного вузу. При цьому важливо пам'ятати, що над такою сукупністю даних існує безліч звітів, необхідних не тільки контролюючим або керуючим організаціям, але, головне, керівництву навчального закладу для прийняття сучасних і актуальних рішень.
  • 3. Інформація про персонал. Необхідно пам'ятати, що вуз – це не школа і значущість його визначається не тільки його технологіями і середовищем, але й носіями знань. У багатьох випадках якісний склад професорсько-викладацького персоналу (ПВП) однозначно визначає обличчя закладу. Тому володіння актуальною інформацією про співвідношення кількості студентів до ПВП з кожної спеціальності, про якісну структуру такого співвідношення, середнє навантаження ПВП з кожної спеціальності, динаміку їхніх змін, фонд заробітної плати ПВП у розрізі кожної спеціальності й про динаміку його зміни тощо дозволить керівництву оперативно реагувати на різного роду дисбаланси наявні або ті, що окреслились.

Таким чином, нові інформаційні технології забезпечують якісно нові джерела, методи доставки й обміну інформацією, а, головне, зовсім інші способи маніпуляції нею. У процесі зміни характеру роботи з бізнес- інформацією головним є формування навичок управління інформацією і можливістю її трансформації в знання. Переосмислення діяльності вищого навчального закладу в контексті використання інформаційних технологій для ефективного управління дозволить йому забезпечити власну конкурентну перевагу на освітньому ринку.

Структуру процесу управлінської діяльності керівництва вищого навчального закладу можливо представити у вигляді трьох основних складових системи:

  • – організаційна модель – організаційна структура вузу та ролі, які виконує персонал у системі управління;
  • – функціональна модель – процеси та явища, які ініціюють ці процеси, вихідні результати;
  • – інформаційна модель – схема інформаційних потоків у системі управління, створена на базі функціональної моделі.

Під ефективністю управління навчальним закладом слід розуміти синтез оцінки результативності діяльності вищого навчального закладу (рівень знань, умінь та навичок студентів, їх вихованість і розвиток) та оцінки ефективності управлінської діяльності його керівника (оцінка управлінського процесу, тобто стану виконання керівником управлінських функцій, обов'язків, видів діяльності). Політика модернізації вищого навчального закладу мас бути спрямована на розробку принципів безперервного удосконалення управління та методології трансформування діяльності установи у напрямі надання якісних освітніх послуг. Успішне функціонування і розвиток вищого навчального закладу в демократичному середовищі передбачає самостійність дій на основі принципу автономії. Втіленням принципів демократизації в управлінні вищою школою є створення наглядових рад вищих навчальних закладів. Важливими змістовими аспектами Їхнього формування в структурі вищих навчальних закладів країни мають стати не тільки кількісний і якісний склад наглядових рад, а і їхні функції.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >