< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Підвищення ефективності діяльності колективів

Функціонування груп можливе шляхом реалізації функцій менеджменту: планування, організації взаємодії, мотивації і контролю.

Центральним елементом функціонування будь-яких груп є збори, на яких вирішуються проблеми і приймаються рішення. Тому важливо чітко визначити періодичність їх проведення, зміст проблем, які будуть розглядатися, перелік учасників, технічні засоби, які будуть застосовуватися.

Для забезпечення ефективності проведення зборів доцільно скористатися рекомендаціями американського спеціаліста Бредфорда:

  • 1. складати конкретний порядок денний;
  • 2. забезпечувати вільний обмін інформацією між членами групи – повністю використати здібності її членів (компетентність, досвід, знання, ідеї тощо);
  • 3. створювати атмосферу довіри, самовираження;
  • 4. розглядати конфлікт як позитивний фактор і управляти ним;
  • 5. підбивати підсумки та розробляти майбутні заходи за результатами зборів;
  • 6. забезпечувати вільне передавання інформації з метою боротьби з однодумством;
  • 7. призначати "опонента" для висунення альтернативних ідей та "адвоката" для захисту навіть неправедного діла;
  • 8. забезпечувати вислуховування різних поглядів, їх критику;
  • 9. організовувати збір усіх пропозицій та їх обговорення; вислуховувати ідеї підлеглих.

Чисельність групи, на думку різних фахівців, має становити 3-4, 4-5, 6-8, 8-11 чол. Так, відомо, що найбільш ефективно працюють бригада робітників, які мають у своєму складі від 5-ти до 25-ти чоловік.

Досвід показує, що група повинна складатися з несхожих людей, людей з різними позиціями, ідеями, способами мислення тощо.

Групові норми мають бути: гордість за свою роботу, бажання досягти мети та забезпечити прибутковість, принципи колективної праці, професійна підготовка, ставлення до нововведень, стосунки із замовниками, способи захисту чесності, стосунки між членами колективу, методи розподілу заробітків тощо.

Згуртованість членів групи забезпечує групова єдність, тобто механізм придушення окремої особистості з метою не порушувати гармонію групи.

Статус членів групи визначається старшинством у посадовій ієрархії, посадою, розміщенням кабінету, освітою, рівнем заробітної плати (доходів), соціальними талантами людей, досвідом, інформованістю тощо.

Ролі членів групи, тобто виділення людей, які будуть займатися розв'язанням групових завдань, висуненням альтернативних рішень, підготовкою інформації, налагодженням комунікацій тощо. Забезпеченість групи інформацією.

Взаємини групи з керівником організації, її підрозділами, службовцями, посадовими особами, іншими групами.

Наявність певних прав та обов'язків у членів груп.

Швидкість прийняття та виконання рішень.

Механізм прийняття компромісних рішень.

Формування витрат (матеріальних, трудових, фінансових), пов'язаних з функціонуванням груп.

Шляхи формування колективу

Працездатний згуртований колектив виникає не відразу, цьому передує тривалий процес його становлення та розвитку, успіх якого визначається рядом обставин і мало залежить від того, складається колектив стихійно чи формується свідомо і цілеспрямовано.

Перш за все, мова йде про ясних і зрозумілих цілях майбутньої діяльності, відповідних внутрішнім прагненням людей, заради досягнення яких вони готові повністю або частково відмовитися від свободи рішень і вчинків та підкоритися груповій владі.

Іншою важливою умовою успішного формування колективу є наявність певних, нехай навіть незначних досягнень у процесі спільної діяльності, які наочно демонструють її явні переваги перед індивідуальною.

Ще однією умовою успіху діяльності офіційного колективу є сильний керівник або неофіційний лідер, яким люди готові підкорятися і йти за ними до поставленої мети.

Нарешті, кожен колектив повинен знайти своє місце, свою "нішу" у формальній або неформальній структурі організації, де б він міг повністю реалізувати свої цілі й можливості і не перешкоджав робити це іншим.

Початком формування офіційного колективу є рішення про створення відповідного підрозділу, належним чином оформлене юридично. Потім визначається його функціональна структура, коло обов'язків, прав і відповідальності для кожного співробітника, створюється надійна система інформування. Залученим працівникам офіційно повідомляють про цілі і завдання підрозділу його і колективу, покладають на них персональні завдання з урахуванням їх здібностей і можливостей зростання та вдосконалення, цілеспрямовано формують і підтримують сприятливий морально-психологічний клімат.

Для неофіційного колективу "днем народження" стає зазвичай якась надзвичайна подія або досягнення конкретної межі в розвитку ситуації, після чого "так більше жити не можна". Це породжує сплеск емоцій, що штовхає людей на об'єднання один з одним. Звичайно, мова йде про почуття страху, протесту, бажання захистити себе, своє становище, свій статус в організації.

Будь-які відносини між людьми починають складатися в результаті технічних контактів і спостережень, у процесі яких люди накопичують інформацію один про одного, що служить основою взаємної зацікавленості, симпатії чи, навпаки, антипатії. Симпатія – це неусвідомлеие, ірраціональне ставлення прихильності до іншої особи. Симпатизуючі один одному люди працюють більш злагоджено і ефективно.

Виникнення симпатії і антипатії обумовлено закономірностями сприйняття, ступенем збігу або розбіжності основних життєвих інтересів, цілей і цінностей (люди, природно, симпатизують тим, хто поділяє їх погляди і позиції, знаходиться поруч, спільно бере участь у вирішенні складних проблем, але навряд чи хтось буде відчувати добрі почуття до конкурентів), загальною манерою поведінки. На основі симпатії найчастіше виникають певні досить постійні відносини. Якщо колективи формуються "згори" і в основі відносин лежить примус, вони виявляться малоефективними, оскільки можуть бути "замішаними" на антипатії.

Тому в даний час в західних фірмах часто практикується спосіб створення трудових колективів, в основу якого покладено добровільний вибір партнерів з осіб, з якими людина попередньо певний час спілкувалася, в результаті чого до однієї з них виникає стійка симпатія, до інших – антипатія, до третіх – байдужість.

Сформовані симпатії і антипатії трансформуються в переваги, що відображають бажання або небажання оточуючих співпрацювати з цією особою. Вони дозволяють виділити так звані референтні групи (окремих осіб), чиї норми поведінки, погляди і інтереси приймаються як еталон поведінки, до яких більшість людей тягнеться, на які орієнтується і з якими, що найголовніше, прагне співпрацювати. Як правило, група, складена на основі особистих симпатій, працює ефективніше, ніж сформована довільно. Виділення таких особистостей або груп відбувається за допомогою різних варіантів соціографічного методу.

Після виникнення колективу проходить тривалий процес його організації або самоорганізації (якщо мова йде про неформальні колективи), що складається з декількох етапів. На першому етапі в поведінці людей переважає індивідуалізм. Вони знайомляться один з одним, спостерігають оточуючих і демонструють їм власні можливості. Цей етап завершується або здійсненням описаного вище соціометричного дослідження, або визначенням керівника. Багато хто при цьому займають вичікувальні позиції, уникають ворожості, спостерігають, аналізують.

На другому етапі відбувається зближення людей, встановлення між ними необхідних контактів та формування загальних норм поведінки, "цементуючих" колектив, а також виникають спроби встановлення пріоритетів і захоплення влади.

На третьому етапі колектив стабілізується, формуються спільні цілі і норми, налагоджується надійна співпраця, що дозволяє одержувати гарантовані результати.

Надалі із зростанням зрілості колективу, йому під силу стають все більш складні завдання, а довіра, що існує між людьми, гарне знання ними один одного в ряді випадків дозволяють йому функціонувати на принципах самоврядування. При виконанні завдання або при догляді декількох ключових фігур колектив реорганізується або розпадається.

У той же час будь-який колектив підстерігають дві серйозні небезпеки, одна з яких – виникнення "розкольницьких" угруповань, що грунтуються на спільності цілей, потреб, інтересів, які переслідують вузькокорисливі цілі і прагнуть захопити владу. Це проявляється в так званій групівщині, яка характеризується тим, що групи відокремлюються, не звертають уваги на власні потреби і потреби інших, некритично ставляться до себе і своєї ролі в організації, вважають себе безгрішними, невразливими, непереможними. Для такого колективу характерні однодумність і конформізм його членів. Іншою небезпекою є бюрократизація колективу, в основі якої лежить його прагнення до спокійного життя.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >