< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Кошторис і вартість освітніх послуг

Кошторис за платні послуги включає в себе чотири складові частини. Перша стаття витрат – найбільш значна за своєю часткою, виплата заробітної плати викладачам і допоміжному персоналу.

До другої статті належать накладні витрати, включаючи нарахування на фонд заробітної плати. Сюди також входять витрати на рекламу, транспорт, оренду приміщень, обладнання.

Третя стаття представлена амортизаційними витратами, які включають відрахування на комунальні потреби.

Разом витрати за другою і третьою статтями складають матеріальні і прирівняні до них витрати. Якщо до них додати заробітну плату, то це буде собівартість освітніх послуг.

Четверта частина кошторису – плановий прибуток. Пристосувавши її до планової собівартості, ми отримаємо кошторисну вартість послуг.

Реальна плата за освітні послуги може бути вища або нижча кошторисного рівня в залежності від співвідношення платіжного попиту претендентів і пропозицій цих послуг. В цьому випадку, якщо кількість бажаючих отримати ці послуги різко виросте, розміри плати можуть помітно збільшитись і навпаки.

Відповідно, збільшення соціально-економічних реформ і становлення ринкових відносин приводять до радикальних змін в господарсько- економічцому функціонуванні освітніх установ. Ці процеси породили як позитивні, так і негативні тенденції в діяльності навчальних закладів, і їх не можна не приймати до уваги.

Аналіз впливу ринкового середовища на маркетинг освітніх послуг

У функції навчальних закладів входить формування пропозицій, виробництво, розподіл та комунікації освітніх послуг на ринку. Це визначає їх найбільший інтерес до маркетингу освітніх послуг.

Посередницькі структури на ринку освітніх послуг (служби зайнятості, біржі праці, освітні фонди, асоціації навчальних закладів, науково-методичні центри, засоби масової інформації та ін.) допомагають активному розподілу освітніх послуг на ринку та виконують такі функції як: інформування, надання консультацій, участь в акредитації, організація збуту освітніх послуг та ресурсної підтримки сфери освіти.

Роль держави та її органів управління має особливе значення в маркетингу освітніх послуг порівняно з маркетингом інших товарів і послуг. До традиційних для ринкових країн маркетингову функцію держави, як правило, відносять правовий захист суб'єктів маркетингу (насамперед і споживачів) від монополізму, несумлінності в бізнесі та рекламі, забезпечення якості освітніх послуг, ведення статистики, сприяння проведенню масштабних ринкових досліджень та т. ін. Разом з тим у сфері освіти держава покликана розробляти нормативну базу, забезпечити бюджетне фінансування, проводити ліцензування, акредитацію, що гарантує якість освітніх послуг.

Об'єктами маркетингу є освітні послуги, що надаються споживачам для задоволення їхніх потреб на певних умовах і користуються попитом. В дисертації обґрунтовано перепис категорій об'єктів маркетингу в сфері освіти: навчальні програми, плани, педагогічні ідеї, технології навчання та ін.

Щоб переконати споживача, виробники намагаються формалізувати найбільш суттєві для покупця параметри послуги і представити їх по можливості наочно. В освіті цим цілям служать: сертифікати, ліцензії, дипломи; інформація про методи, форми й умови надання послуг, освітні стандарти, навчальні плани та програми.

Виходячи з того, то в задачі маркетингу входить далеко не тільки просування наявних освітніх послуг, але і їхнє проектування з метою ефективного задоволення і розвитку попиту виявлених цільових груп споживачів, розглянуто ряд стратегічних проблем освіти і проаналізовано варіанти вирішення, які можна використовувати надалі при побудові стратегії навчальних закладів.

З урахуванням ролі і функцій суб'єктів, а також специфіки освітніх послуг як провідної категорії об'єктів маркетингу в сфері освіти визначаються його сутність і основні принципи. Сутність полягає в тому, що спочатку навчальний заклад визначає потреби й інтереси цільових споживачів, а потім забезпечує вищу цінність освітніх послуг засобами, що поліпшують добробут клієнтів та задовольняють інтереси держави в цілому.

Основоположний принцип маркетингового підходу до надання освітніх послуг конкретизується і доповнюється принципами, що визначають технологію діяльності навчального закладу та управління ним і можуть бути об'єднані у три групи, перша з яких розкриває технологію реалізації маркетингу стосовно потреб споживачів; друга характеризує підхід до вибору і формування стратегії маркетингу; третя показує, чим необхідно керуватися при реалізації стратегії, тобто накреслює тактику дій.

У функції маркетингу входять дослідження і прогнозування кон'юнктури ринку, виявлення нових і необхідність відновлення призабутих, але перспективних освітніх послуг, визначення оптимальних показників їх обсягу, якості, асортименту і сервісу, ціноутворення, комунікаційної діяльності, просування і продажу, а також їхній супровід у процесі споживання. Маркетинг освітніх послуг має забезпечувати і класне освіту, і розвиток навчального закладу водночас, вирішуючи проблеми персоналу для здійснення маркетингової діяльності в освіті.

Мікросередовище освіти представлене силами (конкретними організаціями та особами), що стосуються безпосередньо даного суб'єкта маркетингу та його можливостей. Суб'єкт маркетингу здатний частково контролювати і навіть регулювати мікросередовище. Принаймні, він спроможний вибрати на ринку тих, з ким йому належить налагоджувати відносини (якщо, звичайно, це дійсно ринок і можливість вибору на ньому існує). Тому аналізувати мікросередовище можна або стосовно конкретного суб'єкта ринку (вищого навчального закладу, іншої освітньої установи), або у більш узагальненому плані на рівні моделювання.

Настав час переусвідомити цілі й цінності середньої і вищої школи. Традиційно вони реалізовували доктрину соціального замовлення. Сучасна роль середньої і вищої школи бачиться в іншому – у формуванні нових гуманістичних потреб, усвідомлення яких забезпечуватиме зростання масштабів попиту на знання, на освітні послуги як товар, а отже, і нової стратегії маркетингу.

Сегментація ринку освітніх послуг дає можливість його комплексного дослідження, яким охоплюються всі основні суб'єкти маркетингових досліджень: цільові групи споживачів, можливі конкуренти, асортимент і якість самих освітніх послуг, ціноутворення, розподіл і комунікацій освітніх послуг на ринку, а також власні можливості і ресурси навчальних закладів. Необхідна для сегментації ринку інформаційно-аналітична робота об'ємна і багатопланова, але зрештою дозволяє вийти на розробку і здійснення оптимальної маркетингової стратегії і тактики поведінки на ринку.

Сегментація за параметрами освітніх послуг, до яких відносяться напрями підготовки, рівень фундаментальності і глибини спеціалізації, форми навчання, його терміни, методи, прийоми, що використовуються, дає споживачу-особистості можливість вибору навчального закладу.

Сегментація ринку за навчальними закладами-конкурентами націлена на порівняння власне ринкових якостей, властивостей і характеристик освітніх установ і пропонованих ними освітніх послуг.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >