< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження

Правове регулювання скотарства

Скотарство є важливою галуззю тваринництва, що грунтується на вирощуванні великої рогатої худоби з метою отримання яловичини, телятини, молока тощо та різноманітної сировини для промисловості, зокрема шкіри. Разом з тим, діяльність у цій сфері лише частково врегульована на законодавчому рівні. Так, якщо виробництво молока на цей час регламентується Законом України від 24 червня 2004 р. "Про молоко та молочні продукти"[1], то проект закону про м'ясо та м'ясні продукти було прийнято лише у першому читанні ще в 2007 році[2].

Вирощування великої рогатої худоби м'ясних порід в Україні тривалий час вважалося малоприбутковою, а іноді й просто нерентабельною підгалуззю сільського господарства. Причиною цьому були відсутність ринку збуту продукції, невисока ціна на неї, нижча від собівартості, тривалий період окупності та повернення інвестованих коштів[3].

Неусвідомлення важливості державної підтримки розведення великої рогатої худоби законодавцем, в основному відповідає байдужому ставленню українського суспільства до споживання відповідної продукції. В Україні, на відміну від, наприклад, Англії, Німеччини чи Швеції, відсутня культура споживання яловичини. Навіть у такій країні, як Данія, що в більшості асоціюється з потужним виробником свинини, перевага надається яловичині та телятині. Українці ж традиційно споживають свинину[4]. Однак вживання яловичини (багатої на цинк і залізо) підвищує імунітет, що є особливо актуальним у наш час[5].

Незважаючи на зазначене, вирощування великої рогатої худоби залишається фактично не врегульованим нормативно-правовими актами. Зокерма, у Державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016-2010 коротко перелічується така продукція тваринництва, як велика рогата худоба молочних порід жива, сире молоко великої рогатої худоби, буйволи, молодняк та ін.[6], а відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності у групі 03 "М'ясо та їстівні субпродукти" виокремлюється велика рогата худоба (нетелі, корови тощо)[7].

У нашій державі виробництво яловичини, молока та молочної продукції врегульовано законами України від 15 грудня 1993 р. "Про племінну справу у тваринництві"[8], від 23 грудня 1997 р. "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів"[9], від 25 червня 1992 р. "Про ветеринарну медицину"[10], від 24 червня 2004 р. "Про молоко та молочні продукти"[11] та ін., а також низкою підзаконних нормативно-правових актів.

Правове регулювання безпеки виробничого процесу передбачає дотримання правил техніки безпеки, відповідних стандартів, тех• нічних умов, регламентів, правил, нормативів тощо в процесі виробництва цієї продукції[12]. У скотарстві цей комплекс складається із дотримання стандартів на продукцію і пов'язані з ним стандарти на стадо, кормові засоби і ветеринарні препарати, обладнання і машини, на технології і методи визначення якості[13]. Так, відповідно до ДСТУ 3662-1997 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги до закупівлі" (далі – ДСТУ 3662-1997) вміст свинцю в молоці повинен бути не більше, ніж 0,1 мг/кг, а якщо воно є сировиною для дитячого та дієтичного харчування – не більше 0,05 мг/кг[14]. Разом з тим, згідно з вимогами міжнародного стандарту ISO/TS 6733:2006 "Молоко і молочні продукти. Визначення вмісту свинцю" (далі -ISO/TS 6733:2006)[15] максимально допустимий вміст свинцю в молоці згідно з ISO/TS 6733:2006 складає 200 мкг/кг, тобто 0,2 мг/кг. Тобто, вимоги до безпечності молока за ДСТУ 3662-1997 вищі, а отже недоцільно здійснювати адаптацію ДСТУ 3662-1997 до ISO/ TS 6733:2006.

Аналізуючи нормативно-правове регулювання скотарства, слід звернути увагу на базовий нормативно-правовий акт, яким регламентується молочне скотарство. Закон України "Про молоко та молочні продукти" визначає правові та організаційні основи забезпечення безпечності та якості молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України. Цей

Закон складається із 23 статей, у яких визначено важливі терміни (молоко, молочні продукти та ін.), сферу застосування нормативно-правового акту, державну політику, вимоги до безпечності, якості, пакування, маркування молочних продуктів, порядок утилізації небезпечної та неякісної продукції, вимоги до технологічного обладнання, ветеринарно-санітарні вимоги та контроль за їх дотриманням, державну підтримку виробників молока, відповідальність за порушення цього Закону, а також основи міжнародного співробітництва[16].

Процес виробництва молока в особистих селянських господарствах детально регламентується у наказі Міністерства аграрної політики України від 21 березня 2002 р. № 17 "Про затвердження ветеринарних та санітарних вимог до особистих селянських господарств – виробників сирого товарного молока", зокрема визначаються вимоги до тваринницьких приміщень, утримання корів, доїння, первинної обробки молока та ветеринарного обслуговування[17].

З метою розвитку скотарства, в 2011 році Міністерством аграрної політики та продовольства України та Національною академією аграрних наук розроблено Національний проект "Відроджене скотарство". У цьому проекті розвиток скотарства визнано пріоритетним напрямом розвитку аграрного сектору на період до 2015 р. Згідно з Національним проектом "Відроджене скотарство" розроблені основні напрями розвитку галузі м'ясного скотарства на період до 2015 р., в яких передбачено: 1) розвивати галузь на інноваційній основі; 2) збільшити виробництво яловичини в живій масі до 1,02 млн. т., забійній масі 600 тис. т; 3) збільшити кількість крупнотоварних спеціалізованих господарств з виробництва яловичини – гарантів стабільності галузі; 4) підвищити продуктивність відгодівельного поголів'я; 5) стимулювати виробництво екологічно чистої та експортно орієнтованої яловичини; 6) упровадити системи зонального кормовиробництва та сортових агротехнологій кормових культур, створити культурні та покращити природні пасовища; 7) упровадити ресурсоощадні, біобезпечні системи виробництва яловичини (органічне виробництво); 8) підвищити репродуктивну здатність тварин до 85-90%; 9) забезпечити на 70% біотехнологічними засобами захисту тварин систему безпеки та якості продукції[18].

Вимоги до якості та безпечності яловичини містяться у таких державних стандартах, як ДСТУ 6030:2008 "М'ясо. Яловичина та телятина в тушах, півтушах і четвертинах"[19], ДСТУ 4589:2006 "Напівфабрикати м'ясні натуральні від комплексного ділення яловичини за кулінарним призначенням. Технічні умови"[20].

Правове регулювання скотарства має враховувати особливості вирощування великої рогатої худоби та тенденції розвитку галузі. На цей час у науковій літературі виділяють три моделі одночасного розвитку м'ясного скотарства в Україні: 1) екстенсивна модель на базі особистих селянських господарств; 2) індустріальна модель на базі сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств середнього розміру; 3) індустріальна модель на базі великих агробізнесових структур.

На користь першої та другої моделей розвитку (на базі особистих селянських господарств, їх кооперативних об'єднань, фермерських господарств, сільськогосподарських підприємств) свідчать міркування соціальної доцільності та екологічної безпеки, а також поширеність цих моделей у країнах ЄС. Однак вищезазначені моделі розвитку м'ясного скотарства вимагають значних ресурсів, які, відповідно до спільної аграрної політики ЄС, надходять фермерам з Брюсселя. За роки аграрних реформ в Україні не вдалося створити ефективний сектор фермерських господарств, який міг би скласти основу сільськогосподарського виробництва країни, а процеси кооперації фермерських та особистих селянських господарств перебувають на етапі зародження. Сільськогосподарські підприємства і великі фермерські господарства, які утворилися на базі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств у результаті їх реорганізації, не мають власних фінансових ресурсів для розвитку м'ясного скотарства, а джерела державної підтримки є вкрай обмеженими. Отже, найбільші можливості швидкими темпами збільшувати концентрацію м'ясного виробництва мають вертикально інтегровані структури (агрохолдинги та інші великі агробізнесові формування). У зв'язку з цим дослідниками пропонується з перелічених вище моделей визнати пріоритетною індустріальну модель розвитку м'ясного скотарства на засадах великого бізнесу[21]. Вважається, що це дозволило б вирішити питання високого рівня концентрації виробництва молока та м'яса великої рогатої худоби в приватному секторі (близько 80 %)[22].

Незалежно від обраної моделі розвитку, перед виробником продукції скотарства постають численні проблеми, зокрема пов'язані з випасанням стада. Для цього необхідні земельні ресурси відповідного цільового призначення. Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До таких земель належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) і несільськогосподарські угіддя[23]. Таким чином, для випасання худоби використовуються сільськогосподарські угіддя, які є особливо цінною, пріоритетною категорією земель.

Важливим питанням є забезпечення галузі скотарства якісними кормами для великої рогатої худоби. Використовуються в основному грубі (сіно, солома, полова, залишки технічних виробництв, наприклад, лушпиння та плівки сої), соковиті і концентровані корми, які заготовляють для себе сільськогосподарські виробники самостійно чи купують у особистих селянських господарств. Фактично, закупівля кормів здійснюється за договорами купівлі-продажу, тому відповідні відносини регулюються нормами Цивільного кодексу України (глава 54)[24] та Господарського кодексу України (глава 19, 20)[25].

Вимоги до якості кормів містяться у главі 11 Закону України від 25 червня 1992 р. "Про ветеринарну медицину", зокрема щодо реєстрації кормових добавок, преміксів та готових кормів, їх виробництва та обігу, а також використання харчових відходів для годівлі тварин[26]. Досить складним є питання використання ферментів в годівлі великої рогатої худоби. Зокерема, у США та Канаді були випадки зниження продуктивності дійних корів і падіння рівня протеїну в молоці, у деяких випадках – навпаки[27]. Тобто, наслідки застосування ферментів у годівлі великої рогатої худоби є малопрогнозовними.

Національне законодавство охороняє галузь скотарства від неконтрольованого використання сумнівних препаратів, запроваджуючи їх державну реєстрацію. Так, відповідно до ст. 76 Закону України "Про ветеринарну медицину" обіг та використання в Україні кормових добавок, преміксів та готових кормів дозволяється тільки після їх державної реєстрації. При цьому, забороняється реєстрація (перереєстрація) кормових добавок, преміксів та готових кормів, які: 1) завдають шкоди ветеринарно-санітарному та епізоотичному стану в Україні; 2) несприятливо впливають на здоров'я людей, тварин та довкілля; 3) представлені в такий спосіб, що може вводити в оману користувачів/споживачів; 4) завдають шкоди споживачеві шляхом погіршення характерних особливостей продуктів тваринного походження або справляють на споживача помилкове враження щодо характерних особливостей продуктів тваринного походження.

За умов, коли ферменти входять до складу ветеринарних препаратів, слід врахувати вимоги ст. 63 Закону України "Про ветеринарну медицину", відповідно до якої ветеринарні препарати до початку їх обігу та використання в Україні проходять державну реєстрацію. Максимальний термін дії реєстрації становить п'ять років. При цьому, забороняється реєструвати (перереєстровувати) ветеринарні препарати, які можуть спричинити шкоду ветеринарно-санітарному та епізоотичному стану або здоров'ю людей чи тварин[28].

На прибутковість діяльності в галузі скотарства суттєво впливає належна організація племінної справи, що має підтримуватись державою, оскільки вимагає значних капіталовкладень та сучасного науково-технічного забезпечення. Відповідно до ст. 4 Закону України від 15 грудня 1993 р. "Про племінну справу у тваринництві", велика рогата худоба є одним з об'єктів племінної справи у тваринництві[29]. Перспективним є виведення нових м'ясних та молочних порід корів, що буде користуватись попитом у підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні великої рогатої худоби.

Зрештою, необхідно згадати про проблему лейкозності корів та наявності інших небезпечних хвороб, які потребують вчасного виявлення, лікування або вибракування хворих тварин. На загальному рівні ці питання регулюються Законом України "Про ветеринарну медицину", відповідно до ст. 1 якого, ветеринарна медицина – це галузь науки та практичних знань про фізіологію і хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визначення безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках – і рослинного походження; діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання їхнім хворобам та на захист людей від зоонозів і пріонних хвороб.

Особи, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, зобов'язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. Так само й оператори потужностей (об'єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов'язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об'єктах), кількість тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об'єктів) та за необхідності – назва власника тварин, адреси, телефон та інша інформація[30].

Важливо звернути увагу на проведення вакцинопрофілактики найпоширеніших інфекційних хвороб великої рогатої худоби, яку необхідно узгоджувати з; умовами утримання тварин на відкритому повітрі протягом цілого року; особливостями епізоотології окремих бактерійних і вірусних хвороб; умовами мікроклімату, який створюється в групах; епізоотичним станом регіону чи певної місцевості[31]. Це зумовлює значимість ветеринарної діяльності у скотарстві.

Серед послуг приватних ветеринарних лікарів найбільший попит мають не профілактичні маніпуляції, а швидше ті, що стосуються усунення самої хвороби. Зокрема, це проблеми, пов'язані з невдалим отеленням чи опросом, післяродові парези, захворювання ратиць, порушення травлення внаслідок згодовування недоброякісного корму тощо. Серед мінусів ветеринарного бізнесу на селі самі ветлікарі називають такі: неможливість планувати свій час, зайнятість у вихідні та свята, відсутність належного державного фінансування – з держбюджету відшкодовується вартість тільки кількох видів вакцин (проти туберкульозу, сибірської виразки, чуми свиней і птиці), відсутність комп'ютеризації тощо[32].

З поміж іншого, доцільно відмітити, що м'ясокомбінати та молокозаводи, в основному, закуповують велику рогату худобу живою вагою, а також свіже молоко в особистих селянських господарствах за їх місцезнаходженням. Тому лабораторні дослідження під час купівлі продукції не здійснюються. Якщо аналізи якості та безпечності м'яса можна зробити на самому підприємстві, то молоко від різних корів зливається в одну ємність і надходить на переробку уже змішаним. У разі виявлення небезпечних елементів (наприклад, лейкозу) доводиться відбраковувати всю партію молока, що завдає суттєвих збитків молокозаводу. Однак використовувати таке молоко можна лише в технічних цілях, адже його споживання загрожує життю та здоров'ю людини.

Отже, підприємства, які займаються переробкою яловичини та молока, повинні мати потужні лабораторії, а невеликі господарства можуть замовляти дослідження у наявних. Очевидно, що не кожне переробне підприємство може утримувати лабораторію. Про це свідчить, зокрема, Перелік методик вимірювань та методик визначення вмісту (рівнів) забруднювачів та інших речовин хімічного, біологічного чи іншого походження в харчових продуктах та продовольчій сировині, затверджений Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України 29 грудня 2014 р. Цей документ є досить об'ємним та містить перелік нормативних документів та методів випробування для низки сільськогосподарської продукції, зокрема м'яса, м'ясопродуктів та продуктів забою тварин, молока та молочних продуктів[33].

За умов, коли сільськогосподарське підприємство самостійно вирощує велику рогату худобу, а не закупляє її в особистих селянських господарствах, лабораторні дослідження будуть використовуватись також на етапі заготівлі кормів для тварин. Вище згаданий документ містить методики випробування, розраховані на виявлення небезпечних речовин у зернових культурах, які використовуються для відгодівлі худоби.

Безпечності яловичини, яка направляється на переробку, повинна сприяти система ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин. Відповідно до п. І наказу Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 р. № 342 "Про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби" усі тварини, які перебувають, розводяться або утримуються на території України підлягають ідентифікації та реєстрації, яка запроваджується з метою: 1) одержання оперативної і надійної інформації про поголів'я великої рогатої худоби щодо статі, віку, породи та його місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції скотарства; 2) охорони території України від епізоотичних захворювань; 3) контролю за санітарним станом, якістю і походженням продукції скотарства; 4) оптимізації запровадження планів ветеринарної медицини щодо попередження (профілактики), ветеринарного контролю, лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб; 5) контролю за переміщеннями тварин усередині країни та при їх експорті і імпорті; 6) забезпечення дотримання вимог законодавства з племінної справи у тваринництві; 7) оптимізації розробки і виконання селекційних програм, організації технологічних систем у скотарстві та підвищення достовірності інформації при сертифікації племінних (генетичних) ресурсів; 8) забезпечення візуальної ідентифікації кожної тварини в стаді; 9) підтвердження права власності на тварин[34]. Ідентифікація тварини підтверджується прикріпленою биркою, після чого власник/утримувач тварини заповнює реєстраційну картку великої рогатої худоби, за винятком даних про стан здоров'я.

Для заповнення даних про стан здоров'я тварини власник/утримувач звертається до державної установи ветеринарної медицини, під контролем якої перебуває господарство, в якому утримується тварина. Спеціаліст державної установи ветеринарної медицини в триденний термін після звернення власника/утримувача вносить дані про стан здоров'я тварини та епізоотичний статус господарства до реєстраційної картки великої рогатої худоби. Заповнена реєстраційна картка великої рогатої худоби в триденний термін надсилається власником/утримувачем до Агентства, яке вносить інформацію про тварину до Реєстру тварин та здійснює оформлення та видачу паспорта тварини. Положення про паспорт великої рогатої худоби затверджено згаданим вище наказом Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 року № 342[35].

Таким чином, правове регулювання скотарства включає нормативно-правові акти щодо племінної справи, забезпечення кормами та пасовищами, ветеринарного супроводу діяльності, обов'язкових вимог до якості та безпечності виробленої м'ясної та молочної продукції.

  • [1] Про молоко та молочні продукти: Закон України від 24 червня 2004 р. № 1870-IV // Офіційний вісник України.– 2004. – № 30.– Ст. 1984.
  • [2] Про прийняття за основу проекту Закону України "Про м'ясо та м'ясні продукти": постанова Верховної Ради України від 8 червня 2007 р. № 1164 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1164-16.
  • [3] Колос Н. Нецікаве м'ясо / Н. Колос // Фермер. – 2008. – № 5 (14). – С. 86.
  • [4] Колос Н. Нецікаве м'ясо / Н. Колос // Фермер. – 2008. – Л" 5 (14). – С. 86.
  • [5] Чим корисна яловичина? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: health.unian.ua/countty/278023-chim-korisna-yalovichina.html.
  • [6] Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: dkpp.rv.ua.
  • [7] Довідник кодів товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: dtkt.com.ua/show/0sid081.html. – Заголовок з екрана.
  • [8] Про племінну справу у тваринництві: Закон України від 15 груд. 1993 р. Ns 3691-ХІI // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 7.
  • [9] Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів: Закон України від 23 груд. 1997 р. № 771/97–ВР // Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – Ст. 75.
  • [10] Про ветеринарну' медицину: Закон України від 25 червня 1992 р. № 2498- XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
  • [11] Про молоко та молочні продукти: Закон України від 24 черв. 2004 р. № 1870–IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 30. т. 1. – Ст. 1984.
  • [12] Ковальчук Т. Г. Правові питання забезпечення екологічної безпеки продуктів харчування: дис. ... канд. юрид, наук: 12.00.06 / Ковальчук Тетяна Григорівна; Hau. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – К., 1996. –С. 27.
  • [13] Ковальчук Т. Г. Правові питання забезпечення екологічної безпеки продуктів харчування: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Ковальчук Тетяна Григорівна; Hau. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – К.. 1996. – С. 28.
  • [14] ДСТУ 3662-1997. Молоко коров'яче незбиране. Вимоги до закупівлі: затв. наказом Держстандарту України від 05 груд. 1997 р. № 736. – К., 1997. – 8 с.
  • [15] Legal texis the WTO agreements [Electronic resource] // World trade Organization. – Mode of access: wto.org/englisli/docs_e/legal_e/ursum_e.htm#іAgreement.
  • [16] Про молоко та молочні продукти: Закон України від 24 черв. 2004 р. № 1870–IV// Офіційний вісник України. – 2004. – №30, т. І. – Ст. 1984.
  • [17] Про затвердження ветеринарних та санітарних вимог до особистих селянських господарств – виробників сирого товарного молока: наказ Міністерства аграрної політики України від 21 березня 2002 р. № 17 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 15. – Ст. 842.
  • [18] Національний проект "Відроджене скотарство" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: naas.gov.ua/content/skotar.pdf.
  • [19] ДСТУ 6030:2008. М'ясо. Яловичина та телятина в тушах, півтушах і четвертинах: затв. наказом Держстандарту України від 22 груд. 2008 р. № 485. – К., 2008. – 18 с.
  • [20] ДСТУ 4589:2006. Напівфабрикати м'ясні натуральні від комплексного ділення яловичини за кулінарним призначенням. Технічні умови: затв. Наказом Держстандарту України від 09 черв. 2006 р. № 162. – К., 2006. – 22 с.
  • [21] Шлапак О. В. Стратегічні напрями розвитку галузі м'ясного скотарства в Україні / О. В. Шлапак // Економіка України, – 2013, – №3. – С. 57-65.
  • [22] Лозинська І. В. Концептуальні основи вирішення економічно-правових проблем в галузі м'ясо-молочного скотарства [Електронний ресурс] // І. В. Лозинська. – Режим доступу: repo.sau.sumy.ua/bitstream/123456789/2058/l/5.pdf.
  • [23] Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовт. 2001 р. № 2768- III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2038.
  • [24] Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-1V // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
  • [25] Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436- IV // Офіційний вісник У країни. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
  • [26] Про ветеринариу медицину: Закон України від 25 червня 1992 р. № 2498- XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
  • [27] Марченков Ф. Допінг для шлунку / Ф. Марченков // Фермер. – 2008. – № 9(18). – С. 68.
  • [28] Про ветеринарну медицину: Закон України від 25 червня 1992 р. № 2498- XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – С. 531.
  • [29] Про племінну справу у тваринництві: Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3691–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 7.
  • [30] Про ветеринарну медицину: Закон України від 2S червня 1992 р. № 2498- XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
  • [31] Куцан О. Здоровий як бик / О. Куцан, В. Стеценко // Фермер. – 2008. – № 5 (14). – С. 90.
  • [32] Колос Н. Позадомашній лікар / Н. Колос // Фермер. – 2008. – № 5 (14). – С. 81.
  • [33] Перелік методик вимірювань та методик визначення вмісту (рівнів) забруднювачів та інших речовин хімічного, біологічного чи іншого походження в харчових продуктах та продовольчій сировині [Електронний ресурс] – Режим доступу: vet.gov.ua/node/2264.
  • [34] Про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби: наказ Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 р. № 342 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 42. – Ст. 2236.
  • [35] Про затвердження Положення про паспорт великої рогатої худоби: наказ Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 р. № 342 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 42. – Ст. 2236.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >