< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правове регулювання птахівництва

Значне місце в раціоні українців займає м'ясо птиці, що пояснюється не лише доступними цінами, а й корисними споживчими якостями, зокрема за необхідності дієтичного харчування. Відповідно й вітчизняне птахівництво стало одним із найбільш економічно привабливих та конкурентоспроможних видів агробізнесу, про що свідчить стійка динаміка зростання виробництва м'яса птиці і яєць. Галузь також має значний експортний потенціал та перспективи його нарощування, що є однією зі стратегічних цілей підвищення ефективності розвитку агропромислового комплексу до 2020 року.

Птахівництво є однією з найбільш продуктивних галузей тваринництва, що забезпечує швидкий оборот вкладених коштів та динамічний її розвиток завдяки диверсифікованому типу виробництва продукції. Останній може включати як м'ясний, яєчний, так і яєчно-м'ясний напрям спеціалізації. Окремо слід виділити такий напрям, як племінний. Особливістю сучасного стану розвитку галузі впродовж останнього десятиріччя є швидке зростання чисельності поголів'я птиці усіх видів, нарощування обсягів виробництва, збільшення внутрішнього попиту та експорту продукції. Так, якщо на початку 2000-х років в усіх категоріях господарств налічувалося лише 123,7 млн. голів птиці, то вже в 2015 р. її чисельність зросла до 214,6 млн. голів, або майже в 1,7 раз[1].

Птахівництво – галузь сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є розведення, вирощування, утримання, відгодівля птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою одержання продукції птахівництва[2].

Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 до продукції тваринництва (птахівництва) відноситься жива свійська птиця. Зокрема, до цієї групи належать живі кури, гуси, індики, качки, цесарки. Серед продукції птахівництва також визначають яйця курячі та інші, а також яйця для інкубації[3]. Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності кури, гуси, індики, качки та цесарки визначаються в групі 01 "Живі тварини", м'ясо свійської птиці та субпродукти у групі 02, яйця птиці у групі 04 "Молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; харчові продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені[4]. Таким чином, до продукції птахівництва належить тваринницька продукція, що вирощується внаслідок дії біологічних процесів її вирощування, має природне походження від живих організмів і відповідає коду 01.47 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010 або підпадає під визначення груп 01, 02,04 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Система правового регулювання у сфері птахівництва включає два рівні: рівень загальноправового регулювання (нормативно-правові акти, що визначають основи господарської діяльності в сільському господарстві) і рівень галузевого аграрно-правового регулювання (нормативно-правові акти, спрямовані на забезпечення діяльності у тваринництві загалом і, зокрема, в такій його підгалузі, як птахівництво). При цьому, нормативно-правові акти у сфері регулювання птахівництва можна класифікувати за предметною ознакою на такі групи: 1) нормативно-правові акти у сфері правового регулювання племінної справи, племінного обліку, бонітування тощо у птахівництві; 2) нормативно-правові акти у сфері правового забезпечення якості та безпечності продукції птахівництва; 3) нормативно-правові акти ветеринарно-санітарного та протиепізоотичного спрямування щодо забезпечення боротьби й запобігання різним хворобам у птахівництві; 4) нормативно-правові акти у сфері державної підтримки суб'єктів ведення птахівництва тощо[5].

Щодо спеціального законодавства, то доцільно наголосити, що відсутній спеціальний закон у сфері птахівництва. Між тим, серед підзаконних нормативно-правових актів можна виокремити: наказ Міністрества аграрної політики України від 22 червня 2001 р. № 179 "Про затвердження Інструкції з бонітування сільськогосподарської птиці, Інструкції з ведення племінного обліку в птахівництві та зразків форм племінного обліку в птахівництві"[6], наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70 "Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці"[7], присвячені виключно правовому регулюванню птахівництва.

Першим зі згаданих наказів затверджено порядок бонітування сільськогосподарської птиці, ведення племінного обліку та форми племінного обліку у птахівництві. Відповідно до п. 1.2. Інструкції, бонітування сільськогосподарської птиці – це комплексна оцінка птиці за племінними і продуктивними якостями, яка проводиться в усіх птахопідприємствах незалежно від належності та підпорядкованості, що мають племінні стада[8]. Бонітування здійснюється з метою визначення класу птиці, у залежності від якого встановлюють вартість племінної продукції (інкубаційні яйця, молодняк) для реалізації. Організацію та проведення бонітування здійснюють територіальні органи Міністерства аграрної політики та продовольства України разом із галузевими структурними підрозділами та науково-дослідними установами Національної академії аграрних наук України.

Зокрема, Міністерство аграрної політики та продовольства України щорічно видає наказ про проведення бонітування. Логічно, що птицю не бонітують у господарствах або окремих пташниках, які поставлені на карантин через заразні захворювання. Для бонітування поголів'я сільськогосподарської птиці керівник підприємства призначає комісію, до складу якої входять зоотехніки та ветеринарні спеціалісти господарства; представники управлінь агропромислового розвитку районних державних адміністрацій; фахівці з відповідною кваліфікацією галузевих підприємств, що пройшли атестацію; фахівці наукових установ.

При бонітуванні комісія: 1) проводить огляд птиці, аналіз показників її власної продуктивності та продуктивності батьків, заповнює відповідні форми обліку, що додаються; 2) визначає бонітувальний клас для груп птиці (вихідні лінії, прабатьківські та батьківські стада, порода, популяція); 3) оцінює птицю кожної групи за основними ознаками, які характеризують її продуктивні якості; 4) присвоює такі класи, як: еліта-рекорд, еліта, 1 клас, II клас. Щодо присвоєння класів, то птицю, яка не відповідає мінімальним вимогам для визначення класу, оцінюють поза классом, а знесені нею яйця реалізують як неплемінні.

Результати бонітування відображаються у зведених відомостях, форми яких затверджені проаналізованим вище наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70[9]. Крім того, у наказі окремо визначено вимоги до бонітування таких видів сільськогосподарської птиці, як кури, качки, індички, гуси, цесарки, зокрема, встановлено ті періоди розвитку птиці, коли слід здійснювати бонітування, що обумовлюється біологічними особливостями її розвитку.

Наступним нормативно-правовим актом у сфері птахівництва, який доцільно проаналізувати, є наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини У країни від 7 вересня 2001 р. № 70 "Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці".

Ветеринарно-санітарні правила для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, які затверджені вказаним документом, встановлюють ветеринарно-санітарні та гігієнічні вимоги до утримання й експлуатації підприємств, технологічного обладнання з виробництва м'яса птиці, продуктів із м'яса птиці, заморожених та сухих яйцепродуктів, первинної обробки пухо-перової сировини тощо. Метою даних Правил є покращення якості та безпеки продукції з птиці й недопущення розповсюдження через продукцію збудників хвороб, спільних для людей та тварин. їх дія поширюються на всіх суб'єктів господарювання з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів.

Важливою є вимога, за якої, у разі надходження хворої птиці та підозрілої за якістю сировини або виявлення ознак хвороби під час виробництва птахопродуктів, ветеринарно-санітарна служба та суб'єкт господарювання повинні вжити необхідних заходів з метою виключення розповсюдження інфекційних хвороб та попередити про це державну службу ветеринарної медицини, державну санітарно-епідеміологічну службу, ветеринарну службу суб'єкта господарювання, звідки надійшла птиця. Дотримання зазначених положень є надзвичайно важливим, оскільки гарантує благополуччя людей, що споживають м'ясо та яйця птиці. Поодинокі випадки споживання неякісної та небезпечної продукції птахівництва свідчать про недопустимість ігнорування проаналізованих положень.

Ветеринарно-санітарними правилами для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів передбачено, що відповідальність за дотримання та виконання цих Правил покладається на суб'єктів господарювання відповідно до чинного законодавства, які повинні забезпечувати всі умови для виробництва якісної та безпечної продукції. Контроль за дотриманням суб'єктами господарювання цих Правил здійснюється установами державної служби ветеринарної медицини та державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України[10].

Правилами закріплено значну кількість термінів, значення деяких з них доцільно з'ясувати. Так, безпека м'яса та інших продуктів забою визначається як відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових продуктів при їх споживанні у загальноприйнятих кількостях, межі яких встановлюються Міністерством охорони здоров'я України. Дійсно, шкідливість певних харчових продуктів обумовлюється не завжди їх якостями, а подеколи й надмірним споживанням.

Ветеринарна гігієна харчових продуктів передбачає ряд умов і заходів, необхідних для виробництва, переробки, зберігання і транспортування продуктів тваринного походження, що гарантують їх корисність, безпеку і придатність до споживання людиною та тваринами. Для визначення рівня дотримання гігієнічних вимог і забезпечення якості та безпеки продукції птахівництва проводяться певні процедури: ветеринарно-санітарний огляд й оцінка, державний санітарно-ветеринарний контроль та нагляд, передзабійний ветеринарний огляд.

Ветеринарно-санітарний огляд – це один із етапів ветеринарно-санітарної експертизи, що полягає в дослідженні м'яса, інших продуктів забою птиці та м'ясних продуктів відповідно до вимог нормативно-правових актів.

Ветеринарно-санітарна оцінка – це діяльність щодо визначення придатності об'єктів ветеринарно-санітарної експертизи для використання за призначенням, за результатами якої видається відповідний документ.

Державний ветеринарно-санітарний контроль – це перевірка лікарями державних установ ветеринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством, у процесі виробництва, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації, у тому числі експорту (імпорту), продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, ветеринарних лікарських засобів, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з виробництва, зберігання, реалізації продукції тваринного походження та ветеринарних препаратів.

Державний ветеринарно-санітарний нагляд – це інспектування державними інспекторами ветеринарної медицини з метою пере- перевірки стану додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством.

Передзабійний ветеринарний огляд – це клінічне обстеження птиці, проведене спеціалістом ветеринарної медицини перед відправкою на забійне підприємство та безпосередньо перед забоєм на забійному підприємстві або забійному пункті.

Відповідність продукції державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду клеймам та штампам, маркуванню, ветеринарним супровідним та іншим документам називають ветеринарною ідентифікацією[11].

Серед численних термінів, що використовуються у Ветеринарно- санітарних правилах для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, згадуються такі суб'єкти аграних правовідносин у сфері птахівництва, як птахокомбінати, м'ясопереробні підприємства, холодокомбінати.

Птахокомбінат (м'ясокомбінат) визначається як суб'єкт підприємницької діяльності будь-якої форми власності з завершеним виробничим циклом, що здійснює забій птиці, переробку м'яса та інших продуктів забою, виробництво, зберігання та реалізацію м'ясних продуктів, технічної сировини відповідно до чинних нормативно-правових актів.

М'ясопереробне підприємство – це суб'єкт підприємницької діяльності будь-якої форми власності, що здійснює переробку м'яса та інших продуктів забою, виробництво, зберігання та реалізацію м'ясних продуктів відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Холодильник (холодокомбінат) – це підприємство, призначене для зберігання продукції тваринного, птахівничого походження при мінусових температурах, устаткування та функціонування якого відповідає вимогам нормативно-правових актів.

За умов відсутності спеціального закону про м'ясо та м'ясні продукти, важливим є визначення м'ясних продуктів (м'ясопродуктів), тобто продуктів, отриманих в результаті обробки м'яса шляхом варіння, сушіння, соління, просолювання, коптіння тощо. Звісно, ця дефініція лише частково відображає сутність поняття та потребує уточнення.

Серед особливих положень Правил необхідно звернути увагу на те, що підозріла щодо інфекційних захворювань сільськогосподарська птиця підлягає карантину, тобто перетримуванню у карантинному дворі забійного підприємства з проведенням заходів, які попереджують виникнення або розповсюдження хвороб, відповідно до діючих нормативно-правових актів. Продукти забою птиці та продукція птахівничого походження, яка визнана за результатами ветеринарно-санітарної експертизи непридатною для харчових потреб, визначаються ветеринарними конфіскатами.

У Ветеринарно-санітарних правилах для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів міститься вимоги до території, виробничих, допоміжних та побутових приміщень сільськогосподарського підприємства. Так, територія повинна бути огороджена; під'їзні шляхи, дороги, доріжки для пішоходів тощо повинні бути забезпечені твердим, рівним покриттям, легкодоступним для миття та дезінфекції, з водостоком, який забезпечує відведення атмосферних, талих вод та вод від змиву майданчиків у каналізацію й очисні споруди; поверхневі води, які виходять з території промислового підприємства відкритим водостоком, не повинні забруднювати землю, повітря та водоймища; територія підприємства повинна озеленятися, бути чистою. На в'їзді та виїзді з території повинен бути споруджений дезбар'єр з бетону або асфальту. Шляхи переміщення сировини не повинні перехрещуватися зі шляхами переміщення готової продукції, відходів, допоміжних матеріалів.

Розташування виробничих цехів, ділянок, відділень, допоміжних складських приміщень на птахопереробних підприємствах повинно забезпечувати не тільки потоковість (чітку послідовність) технологічних процесів, але й можливість проведення ветеринарно-санітарного контролю за якістю сировини, готової продукції, миття, прибирання та дезінфекції тощо. Крім того, на території підприємтсва повинні бути їдальня, медпункт, експедиція, побутові приміщення, туалетні кімнати, виробнича лабораторія, приміщення для державної служби ветеринарної медицини, відділення для миття та дезінфекції внутрішньоцехового інвентарю та тари під готову продукцію, окреме приміщення для зберігання цієї тари, а також окреме приміщення для централізованого приготування дезінфекційних розчинів і складу деззасобів. Усі ці об'єкти повинні відповідати чинним будівельним і санітарним нормам.

Ветеринарно-санітарні правила для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів окремо визначають ветеринарно-санітарні вимоги до водозабезпечення та каналізації, освітлення, вентиляції, технологічного обладнання, інвентарю, тари, транспортних засобів, технологічних процесів, цехів з переробки птиці, відділень первинної обробки пухо-перової сировини, до відділень (утилізаційних цехів) з переробки технічних відходів, проведення санітарної обробки приміщень та технологічного обладнання птахопереробних підприємств, а також вимоги до особистої гігієни[12].

Як зазначалось, наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70, окрім проаналізованих Правил, затверджено також Правила ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці, які встановлюють ветеринарно-санітарні вимоги при виробництві, заготівлі, прийманні, зберіганні, транспортуванні й реалізації яєць свійської птиці, ветеринарно-санітарні норми якості та безпеки яєць, порядок проведення ветеринарно-санітарної експертизи, лабораторних досліджень, а також використання продукції, яка підлягає промисловій переробці та знезараженню[13].

Ветеринарно-санітарні вимоги зазначених Правил застосовуються щодо яєць свійської птиці, які підлягають ветеринарно-санітарній експертизі при виробництві, заготівлі, прийманні, зберіганні, транспортуванні й реалізації. Серед низки термінів, які застосовуються у цих Правилах, слід розтлумачити наступні.

Безпека яєць свійської птиці – це відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових яєць при їх споживанні у загальноприйнятих кількостях, межі яких встановлюються Міністерством охорони здоров'я України. Тобто так само, як і щодо споживання м'яса птиці, акцент робиться на загальноприйнятих кількостях використання в їжу.

Яйцепродукти визначаються як продукти переробки яєць (меланж, білок, жовток, порошок тощо). Для харчових цілей використовують доброякісні яйця курей, цесарок, перепілок, індиків, качок і гусей.

Партія харчових яєць – це будь-яка кількість яєць одного суб'єкта господарювання, одної категорії (не більше одного вагона), упакованих в однорідну тару, що одночасно доставляється одним видом транспорту та супроводжується одним ветеринарним документом. В одному вагоні допускається наявність яєць одної категорії, але не більше 5 дат сортування.

Серед окремих процесів визначаються державний ветеринарно- санітарний контроль та нагляд, овоскопія, промислова переробка.

Державний ветеринарно-санітарний контроль – це перевірка лікарями державних установ ветеринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством, у процесі виробництва, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації, у тому числі експорту (імпорту), продукції тваринного, а на ринках, і рослинного походження, ветеринарних лікарських засобів, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з виробництва, зберігання, реалізації продукції тваринного походження та ветеринарних препаратів.

Державний ветеринарний нагляд – це інспектування державними інспекторами ветеринарної медицини з метою переперевірки стану додержання законодавства з питань ветеринарної медицини.

Овоскопія – визначення якості яєць шляхом просвічування їх овоскопом.

Промислова переробка – це виробництво на птахопереробному підприємстві яйцепродуктів (меланжу, білка, жовтка, порошку тощо) відповідно до нормативно-правових актів.

Суб'єктами у сфері птахівництва є присадибні господарства та холодокомбінати. Присадибне господарство, де утримується свійська птиця – це суб'єкт господарювання, що утримує від 20 до 100 голів свійської птиці. Холодокомбінат визначається як підприємство, призначене для зберігання тваринницької продукції при мінусових температурах, устаткування та функціонування якого відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Після визначення основних термінів доцільно проаналізувати вимоги до заготівлі яєць. Відповідна діяльність допускається лише за умови благополуччя сільськогосподарських підприємств щодо інфекційних захворювань (туберкульозу, орнітозу, сальмонельозу тощо). Ветеринарно-санітарну оцінку яєць при закупівлі, транспортуванні та використанні у господарствах, неблагополучних щодо інфекційних захворювань птиці, проводять відповідно до інструкцій з профілактики та боротьби з цими захворюваннями.

Для визначення якості яєць в державних лабораторіях ветеринарної медицини проводять відбір проб з кожної партії не рідше 1 разу на місяць. Для радіометричних досліджень (залежно від типу приладу) відбирають проби яєць згідно з методиками досліджень та паспортом на даний вид радіометра. Ветеринарно-санітарній експертизі підлягає вся загальна кількість відібраних яєць. Проводиться їх зовнішній огляд, овоскопія та визначення маси. За умови одержання незадовільних органолептичних результатів здійснюються повторний відбір проб та необхідні лабораторні дослідження.

Важливим є дотримання заборони реалізовувати качині та гусячі яйця на ринку, у державній, приватній торговій мережі, а також використання їх для виготовлення кремових і збитих кондитерських виробів, морозива, майонезу, меланжу, яєчних концентратів в мережі громадського харчування тощо. Однак качині і гусячі яйця можуть використовуватись на хлібобулочних і кондитерських підприємствах[14].

Окрім охарактеризованих спеціальних нормативно-правових актів, загальні вимоги до птахівництва містяться у законах України від 25 червня 1992 р. "Про ветеринарну медицину"[15], від 23 грудня 1997 р. "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів"[16], від 14 січня 2000 р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"[17], від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення"[18], від 15 січня 1992 р. "Про племінну справу в тваринництві"[19] тощо.

Окрему увагу слід приділити державним стандартам на продукцію птахівництва. Відповідно до п. 1.13 Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці реалізація племінної продукції за ціною класу, до якого віднесена птиця, або договірною ціною здійснюється після затвердження результатів бонітування держплемінспектором за умови, що якість інкубаційних яєць або молодняку відповідає вимогам, що пред'являються до них стандартами або Технічними умовами (РСТ УССР 1924-82. Яйца куриные инкубационные. Технические условия; РСТ УССР 1969-86. Яйца утиные инкубационные. Технические условия; ДСТУ 1947-95 Яйця індичачі інкубаційні. Технічні умови; ДСТУ 2022-91. Яйца инкубационные гусей, цесарок, перепелок. Технические условия; ДСТУ 2021-91. Молодняк сельскохозяйственной птицы суточный. Технические условия)[20]. Цей перелік доцільно доповнити новими стандартами, зокрема ДСТУ 5028:2008 "Яйця курячі харчові. Технічні умови"[21], ДСТУ 4656:2006 "Яйця перепелині харчові та інкубаційні. Технічні умови"[22].

Таким чином, до процесу виробництва продукції птахівництва висуваються підвищені вимоги, дотримуватись яких можуть далеко не всі суб'єкти аграрного господарювання, тому постає питання вибору оптимальної організаційно-правової форми підприємства, яке спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарської птиці та заготівлі яєць.

Виробників продукції птахівництва класифікують за такими критеріями:

  • 1) за напрямом виробництва: а) птахівничі господарства та ферми яєчного напряму; б) птахівничі господарства та ферми м'ясного напрямку; в) птахівничі господарства та ферми яєчно-м'ясного; г) племінні птахівничі господарства та ферми;
  • 2) залежно від поголів'я птиці: а) дрібне птахівниче господарство; б) мале сільськогосподарське підприємство; в) малі ферми, які входять до складу сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств; г) птахофабрика – вузькоспеціалізоване велике підприємство, що працює переважно на купованих кормах;
  • 3) залежно від продукції, яка виробляється на підприємстві, розрізняють: а) інкубаторій (інкубаторно-птахівнича станція); б) птахокомбінат; в) забійне підприємство (птахокомбінат);
  • 4) залежно від виробничого типу птахівничих господарств: а) племінні; б) товарні;
  • 5) залежно від напряму діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів: а) племінний завод; б) племінний птахорепродуктор (племптахорепродукор І порядку і племптахорепродукор II порядку); в) селекційний центр; г) контрольно-випробувальна станція з птахівництва[2].

У спеціальній літературі з приводу ефективності діяльності виробників продукції птахівництва зазначається, що однією з умов швидкого збільшення виробництва продукції птахівництва є створення нових великих птахофабрик і концентрація птахівництва в сільськогосподарських підприємствах. Досвід цих підприємств свідчить про те, що на великих птахівницьких фермах вища продуктивність праці і нижча собівартість яєць та м'яса[24].

  • [1] Кернасюк Ю. Птахівництво -ефективна сфера агробізнесу / Ю. Кернасюк // Агробізнес сьогодні. – 2015. – № 8 (303). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: agro-business.com.ua/ekonomichnyi-gektar/2972-ptakhivnytstvo- efektyvna-sfera-agrobiznesu.html.
  • [2] Остафійчук Г.В. Класифікація суб'єктів аграрних правовідносин – виробників продукції птахівництва / Г.В. Остафійчук // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 276.
  • [3] Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: dkpp.rv.ua.
  • [4] Довідник кодів товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: dtkt.com.ua/show/0sid081.html.
  • [5] Курман Т.В. Державна підтримка птахівництва: порівняльно-правовий аспект / Т.В. Курман, О.Е. Сімсон // Право і суспільство. – 2015, – № 3. – Ч. 2. – С. 64.
  • [6] Про затвердження Інструкції з бонітування сільськогосподарської птиці. Інструкції з ведення племінного обліку в птахівництві та зразків форм племінного обліку в птахівництві: наказ Міністрества аграрної політики України від 22 червня 2001 р. № 179 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 40. – Ст. 1823.
  • [7] Про затвердження ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйце продуктів. Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці: наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70// Офіційний вісник України. – 2001. – № 40. – Ст. 1821.
  • [8] Про затвердження Інструкції з бонітування сільськогосподарської птиці, Інструкції з ведення племінного обліку в птахівництві та зразків форм племінного обліку в птахівництві: наказ Міністрества аграрної політики України від 22 червня 2001 р. № 179 // Офіційний вісник України. – 2001, – №40. – Ст. 1823.
  • [9] Про затвердження ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйце продуктів. Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці: наказ Головного держаного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 40. -Ст. 1821.
  • [10] Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, иехів) з переробки птиці та виробництва яйце продуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці: наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 40. – Ст. 1821.
  • [11] Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйце продуктів. Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці: наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70 // Офіційний вісник У країни. – 2001. – № 40. – Ст. 1821.
  • [12] Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйце продуктів. Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці: наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 40. – Ст. 1821.
  • [13] Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйце продуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці: наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 40. – Ст. 1821.
  • [14] Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйиепродуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці: наказ Гвловного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 40. – Ст. 1821.
  • [15] Про ветеринарну медицину: Закон України від 25 червня 1992 р. № 2498- XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
  • [16] Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів: Закон України від 23 груд. 1997 р. № 771/97–ВР // Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – Ст. 75.
  • [17] Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон У країни від 14 січня 2000 р. № 1393-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 95.
  • [18] Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 400 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
  • [19] Про племінну справу у тваринництві: Закон України від 15 груд. 1993 р. № 3691-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 7.
  • [20] Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці: наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70 // Офіційний вісник У країни. – 2001. – № 40. – Ст. 1821.
  • [21] ДСТУ 5028:2008. Яйця курячі харчові. Технічні умови: затв. наказом Держстандарту України від 12 черв. 2008 р. № 192. – К., 2008. – 27 с.
  • [22] ДСТУ 4656:2006. Яйця перепелині харчові та інкубаційні. Технічні умови: затв. наказом Держстандарту України від І серпня 2006 р. № 227. – К., 2007. – 15 с.
  • [23] Остафійчук Г.В. Класифікація суб'єктів аграрних правовідносин – виробників продукції птахівництва / Г.В. Остафійчук // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 276.
  • [24] Організація виробництва в підприємствах АПК: навчальний посібник / Топалов А.Д.. Скоробогатько С.В., Ульяшенко В.А. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 312.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >