< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС

СОТ та правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні

Правова регламентація суспільних відносин в Україні значною мірою обумовлюється міжнародними зобов'язаннями держави, які виникають у процесі інтеграції нашої країни до світових спільнот, таких як Європейський Союз та Світова організація торгівлі (далі

– СОТ), до якої Україна приєдналась у 2008 році. Членство у цій організації зобов'язує узгодити вітчизняне законодавство з правом СОТ, зокрема, і в частині регулювання сільськогосподарського виробництва.

У спеціальній літературі термін "право СОТ" використовують у декількох значеннях: 1) як норми внутрішніх регламентів, що визначають порядок та інші питання функціонування органів СОТ; 2) як норми рішень/резолюцій СОТ (і органів СОТ), що приймаються для забезпечення цілей Організації у рамках її правосуб'єктності; 3) як систему понад 50 угод, що становлять "пакет СОТ"; 4) як норми всіх вищеперелічених актів разом[1], що вичерпно відображає зміст права СОТ.

Правову базу діяльності цієї організації становлять 56 домовленостей, угод та інших документів, що утворюють єдиний "пакет", тобто при вступі до СОТ будь-яка держава повинна прийняти його в цілому (відрізняються тільки терміни реалізації домовленостей). Організаційний пакет домовленостей Уругвайського раунду складають Угода про СОТ і додатки до цього акту, що містять правові угоди, домовленості та інші документи, які охоплюють сфери торгівлі товарами, надання послуг і питання охорони торгових аспектів прав інтелектуальної власності[2].

Таким чином, терміни виконання зобов'язань залежать від результатів переговорного процесу, тому перші члени СОТ перебувають у завідомо вигідніших умовах. Окрім того, новоприйнятий член СОТ, як правило, не приймає на себе зобов'язання за торговельними угодами з обмеженим колом учасників. Усе це по-різному впливає на ведення сільського господарства в конкретній державі.

Основним правовим документом СОТ є Угода про СОТ від 15 квітня 1994 р.[3], норми якої є основоположними, на основі і на їх виконання приймаються інші правові документи; ці норми регулюють відносини між договірними сторонами в цілому. Так, ст. 11 Угоди визначає умови набуття першого членства або ж приєднання в подальшому до СОТ. Входження України до СОТ оформлено Протоколом про вступ України до СОТ від 5 лютого 2008 р.[4]

Нормативну основу діяльності організації складають багатосторонні торговельні угоди, рішення, процедури та звичаєва практика, яких дотримувалися договірні сторони Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (надалі -ГАТТ) та органи, засновані в рамках ГАТТ[5].

Багатосторонні торговельні угоди перелічені в додатках 1–4 до Угоди про СОТ. Серед них доцільно виділити правові документи, які стосуються виробництва сільськогосподарської продукції, а саме ГАТТ-1994[6], Угоду про сільське господарство[7], Угоду про застосування санітарних і фітосанітарних заходів[8], Угоду про технічні бар'єри в торгівлі[9], Угоду про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи[10], Угоду про застосування статті 6 ГАТТ-1994[11], Угоду про застосування статті 7 ГАТТ-1994[12], Угоду про передвідвантажувальну інспекцію[13], Угоду про субсидії та компенсаційні заходи[14]. Серед торговельних угод з обмеженим колом учасників в додатку 4 Угоди про СОТ визначаються Угода про державні закупівлі, Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами, Міжнародна угода про торгівлю яловичиною. Останні дві угоди з обмеженим колом учасників втратили чинність у 1997 р.[15]

Основним документом, який регулює питання виробництва сільськогосподарської продукції, є Угода про сільське господарство. Вона закріплює особливості регулювання реалізації сільськогосподарської продукції і механізми застосування заходів державної підтримки сільськогосподарського виробництва та субсидування експорту. Угодою визначено довгостроковим завданням забезпечення поступового зменшення підтримки та захисту сільського господарства[16], що спонукає членів СОТ реформувати свою аграрну політику, роблячи акцент не на державній підтримці сільського господарства, а на становленні міцних конкурентоспроможних аграрних товаровиробників.

Сфера діїУгоди про сільське господарство поширюється на такі аспекти виробництва сільськогосподарської продукції, як внутрішня підтримка вітчизняного виробника та санітарні й фітосанітарні заходи. Положення цієї Угоди застосовуються до товарів, які входять до групи 1–24 ГС, за винятком риби і рибопродуктів (група 03) та деяких інших специфічних продуктів.

Структура Угоди про сільське господарство включає преамбулу, 13 частин, 21 статтю та 5 додатків. Із додатку 1 випливає, що дія Угоди про сільське господарство поширюється на виробництво та зовнішню торгівлю сільськогосподарською продукцією, окрім риби та виробів з неї. Оскільки Угода про сільське господарство спрямована на зменшення державної підтримки та захисту сільського господарства за окремими напрямами, нею регулюються особливості обмеження впливу держави на сільське господарство. Зокрема, ст. 1 надає визначення сукупного виміру підтримки (далі – СВП), еквівалентного виміру підтримки, загального СВП, а додатки 2, 3, 4 – окреслюють методику їх розрахунку. Додаток 5 описує особливості застосування спеціального режиму, за якого допустимо використовувати заходи, які є внутрішньою підтримкою виробника і не замінювати їх на звичайні мита[17].

Доцільно звернути увагу на специфіку термінів, які використовуються в цій Угоді, таких як: 1) базовий сільськогосподарський товар – товар, що максимально наближений до стадії першого продажу; 2) СВП – це підтримка, що надається на користь виробників базового сільськогосподарського товару, на користь виробників сільськогосподарської продукції взагалі; 3) бюджетні витрати – виплати сільськогосподарським товаровиробникам, включаючи доходи, від яких держава відмовилася на їх користь і не включає їх до бюджету; 4) еквівалентний вимір підтримки – річний вимір підтримки в грошовому виразі на користь виробників базового сільськогосподарського товару за умов, коли не можна практично застосувати поняття СВП; 5) експортні субсидії – субсидії, надання яких залежить від показників експорту, і які стосуються виробників сільськогосподарського товару будь-якого типу виробництва, діяльність яких залежить від експорту, а також реалізації некомерційних запасів сільськогосподарської продукції, експорту товару, який фінансується урядом, і субсидій на скорочення витрат при експорті сільськогосподарської продукції; 6) поступки щодо доступу до ринку – зобов'язання відносно доступу до ринку, які беруть на себе члени СОТ; 7) загальний СВП – сума всіх видів внутрішньої підтримки, наданої на користь усіх виробників сільськогосподарської продукції[18].

У системі правового регулювання СОТ субсидія – це державна фінансова дотація сільському господарству у цілому чи його окремим напрямам. Вона включає пряму передачу ресурсів, кредитні гарантії, фінансові та податкові пільги, заходи підтримки доходів і цін. Важливо розуміти, що ці субсидії є "специфічними". У спеціальній літературі наголошується на тому, що Угода про сільське господарство містить спеціальні правила щодо сільськогосподарських експортних субсидій та заходів внутрішньої підтримки сільського господарства. У разі конфлікту такі спеціальні правила мають переважну силу перед правилами Угоди про субсидії і компенсаційні заходи. На відміну від експортних субсидій на інші товари, експортні субсидії на сільськогосподарські товари не заборонені, якщо вони включені до розділу II частини IV Розкладу поступок Члена СОТ[19].

Варто зазначити, що ст. 4 Угоди про сільське господарство зобов'язує членів СОТ надати імпортним товарам інших членів СОТ такі ж умови доступу до внутрішнього ринку, як і вітчизняним, що посилює конкуренцію на внутрішньому ринку і, безумовно, впливає на розподіл праці.

В Угоді про сільське господарство окремо визначено зобов'язання щодо експортної конкуренції, експортних субсидій, введення заборон та обмежень на експорт (статті 8,9,12). Зокрема, Угодою дозволяється застосування державних субсидій у сільському господарстві, в тому числі експортних, заборонених до використання Угодою про субсидії і компенсаційні заходи в інших галузях народного господарства. Держави – імпортери зобов'язані максимально обмежувати імпортні тарифи, щоб вони не перетворювались у бар'єри для вільного імпорту. Відповідно до Угоди про сільське господарство, держава чітко визначає розмір дозволених експортних субсидій, а також може застосовувати спеціальне захисне застереження в інтересах своїх виробників, тобто встановлювати підвищений розмір державної підтримки сільського господарства та сприятливі для держави експортні субсидії[16].

Наступним важливим документом, який стосується виробництва сільськогосподарської продукції, є Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів[21]. Цією Угодою визначаються умови застосування заходів санітарного та фітосанітарного контролю з метою покращення здоров'я людини, здоров'я тварин та фітосанітарної ситуації в державах-членах СОТ, а також заборона створювати перешкоди для застосування захисних заходів. Разом з тим відповідно до Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів неприпустимою є невиправдана дискримінація окремих членів СОТ, зокрема, з тієї підстави, що вони відмовляються від застосування санітарних та фітосанітарних заходів, які, виходячи з економічних та технічних можливостей держави, за умови їх використання становитимуть загрозу її продовольчій безпеці.

Структура Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів включає преамбулу, 14 статей та три додатки. Зокрема, визначаються загальні положення, основні права та обов'язки членів СОТ щодо гармонізації, адаптації, транспарентності, процедур контролю, інспекції та ухвалення, технічної допомоги, консультацій і врегулювання суперечок, заключні положення[21].

Важливий принцип правового регулювання виробничої діяльності випливає зі змісту ст. 2 Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, відповідно до якої серед обов'язків членів СОТ визначається зобов'язання не застосовувати санітарні та фітосанітарні заходи у спосіб, який являє собою приховане обмеження міжнародної торгівлі. Фактично, йдеться про принцип недискримінації. У випадку коли наявні в члена СОТ санітарні та фітосанітарні заходи не ґрунтуються на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях і впливають чи можуть впливати на здатність інших держав експортувати свою продукцію, будь-який член СОТ може вимагати пояснення підстав застосування такого санітарного чи фітосанітарного заходу, і член СОТ, що застосовує цей захід, повинен надати таке пояснення. Для доведення факту дискримінації члена СОТ Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів передбачає застосування спеціальної процедури – механізму врегулювання суперечок.

Доцільно звернути увагу на Додаток 3 до цієї Угоди, присвячений процедурам контролю, інспекції та ухвалення. У ньому визначено окремі питання проведення вибіркового контролю, тестування та сертифікації. Зокрема, члени СОТ зберігають за собою право проводити в розумних межах інспекції на своїй території.

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів зобов'язує членів СОТ забезпечити виконання санітарних та фітосанітарних заходів, для того, щоб: 1) процедури контролю та інспекції проводилися і завершувалися без невиправданих затримок і у порядку, не менш сприятливому для імпортних товарів, ніж для аналогічних вітчизняних; 2) стандартний термін проведення кожної процедури публікувався або очікуваний термін її проведення повідомлявся заявникові на його вимогу; 3) при отриманні заявки компетентний орган оперативно вивчав повноту документації та інформував заявника у точній і повній формі про всі недоліки у ній; 4) компетентний орган якомога швидше передавав результати процедури у точній і повній формі заявникові з тим, щоб у разі необхідності той міг внести корективи; 5) вимоги щодо надання інформації зводилися до мінімуму; 6) дотримувалась конфіденційність інформації про імпортні товари; 7) оплата за проведення таких процедур для імпортних товарів, була еквівалентною тій, що стягується з аналогічних вітчизняних товарів або товарів, що походять з інших країн, і не перевищувала фактичну вартість надання цієї послуги. У випадках, коли санітарний або фітосанітар- ний захід передбачає контроль на стадії виробництва, член СОТ, на території якого здійснюється виробництво, повинен надавати допомогу для полегшення такого контролю та роботи контролюючих органів[23].

Крім того, важливо з'ясувати зміст Угоди про технічні бар'єри у торгівлі[9], адже вона визначає умови застосування під час виробництва продукції стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації. Угода про технічні бар'єри у торгівлі охоплює всі види стандартів, включаючи вимоги (крім санітарних та фітосанітарних) до якості харчових продуктів та містить численні заходи, призначені для захисту споживача від фальсифікації продукції та економічного шахрайства, а також запобігання використання національних або регіональних стандартів як необгрунтованих технічних бар'єрів у торгівлі[25].

Необхідно зазначити, що Угода про технічні бар'єри у торгівлі має типову структуру та складається з преамбули, 15 статей і З додатків. Вона визначає ряд важливих понять, таких як "технічний регламент", "стандарт", "процедура оцінки відповідності".

Технічний регламент визначено як документ, у якому містяться характеристики товару або пов'язані з ними виробничі процеси чи способи виробництва, включаючи чинні адміністративні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також включати або містити тільки вимоги щодо термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певного товару, виробничого процесу чи способу виробництва.

Стандарт – це документ, який затверджено визнаним органом і який визначає призначені для загального й багатократного використання правила, інструкції або характеристики товарів чи пов'язаних із ними виробничих процесів або способів виробництва, дотримання яких є необов'язковим. Він може також включати або містити тільки вимоги щодо термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певного товару, виробничого процесу чи способу виробництва. Так само, як і технічний регламент, стандарт може не містити вимог до якості продукції, однак його дотримання не є обов'язковим, на відміну від технічного регламенту.

Процедура оцінки відповідності визначається Угодою про технічні бар'єри у торгівлі як будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються відповідні вимоги технічних регламентів та стандартів. Регламентується порядок розробки, прийняття та застосування технічних регламентів і стандартів, проведення оцінки відповідності їм продукції[26].

Щодо Угоди про субсидії і компенсаційні заходи, то вона визначає умови та процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидуванням. Ця Угода передбачає загальні норми щодо надання субсидій для виробництва товарів. Тому важливо враховувати, що спеціальні норми щодо надання субсидій для аграрного сектору передбачаються Угодою про сільське господарство, а не Угодою про субсидії і компенсаційні заходи. Загалом вимоги СОТ щодо субсидування сільського господарства менш суворо обмежують використання різних видів субсидій у порівнянні з нормами субсидування інших секторів[27].

Додаток 4 Угоди про СОТ перелічує такі угоди з обмеженим колом учасників, як Угода про державні закупівлі, Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами та Міжнародна угода про торгівлю яловичиною (як зазначалось раніше, дві останні зі згаданих угод втратили чинність з 1997 р.).[5] Особливість цих угод полягає в тому, що приєднання до них не є обов'язковим, однак надає додаткові переваги для членів СОТ, які до них долумились. Одночасно переліченими угодами передбачаються певні зобов'язання, які необхідно виконувати.

Зокрема, Угода про державні закупівлі застосовується до закупівлі на будь-якій договірній основі, включаючи придбання на підставі договорів лізингу, оренди або майнового найму, з правом купівлі або без такого, включаючи будь-яку комбінацію товарів або послуг. Структура цієї Угоди типова: преамбула, статті (їх налічується 24), додаток (який поділяється на п'ять частин).

Доцільно звернути увагу на ст. З цієї Угоди, яка передбачає надання національного режиму та заборону дискримінації іноземних підприємств, які мають намір брати участь у конкурсі, за результатами якого буде визначено виконавця державного замовлення. Таким чином, унеможливлюється надання підтримки вітчизняним сільськогосподарським товаровиробникам шляхом забезпечення гарантованого замовлення на сільськогосподарську продукцію. Крім того, Угода про державні закупівлі визначає механізм здійснення державних закупівель, відповідно до якого закупівельними організаціями мають бути встановлені технічні специфікації, в яких зазначаються технічні характеристики, що мають переважати перед вимогами щодо дизайну або описовими характеристиками, а також базуватися на існуючих міжнародних стандартах, а у разі їх відсутності – на національних технічних регламентах, визнаних національних стандартах або будівельних нормах.

Згідно зі ст. 16 Угоди про державні закупівлі організації не вправі у процесі кваліфікації та вибору постачальників, або при оцінці пропозицій та укладанні контрактів, використовувати заходи, які застосовуються з метою заохочення місцевого розвитку або покращення платіжного балансу рахунків засобами залучення вітчизняної складової (тобто надавати переваги вітчизняним товарам або постачальникам). З вищенаведеного вбачається, що положення ст. 16 Угоди про державні закупівлі суперечить національним інтересам конкретного члена СОТ[29]. Необхідно зауважити, що на момент приєднання члена СОТ до Угоди про державні закупівлі його нормативні акти мають відповідати вимогам цієї Угоди. Надалі неповідомлення про зміну національного законодавства чи кардинальна його зміна можуть спричинити виключення держави – порушника зобов'язань зі списку членів СОТ, що приєдналися до цієї Угоди.

Узгодження права України та СОТ обумовлюється зобов'язаннями, закріпленими в Протоколі про вступ України до СОТ. Частина 1 цього Протоколу містить посилання на п. 512 Звіту, в якому перелічуються такі зобов'язання України, як удосконалення системи ціноутворення, контролю за цінами, оподаткування, порядку ліцензування експорту та імпорту, правил реалізації деякої сільськогосподарської продукції (наприклад, цукру-сирцю, м'ясної та рибної продукції, зернових культур), правил інспекції до відвантаження, визначення походження, застосування санітарних та фітосанітарних заходів, пріоритет міжнародних стандартів над національними тощо. Частина 2 Протоколу про вступ України до СОТ визначає розклади поступок і зобов'язань, відповідно до яких поступово, у визначені етапи, передбачено зв'язування ставок мита на сільськогосподарську продукцію, збільшення тарифних квот, фіксування рівня сукупного виміру підтримки[30].

Щодо доцільності адаптації вітчизняних стандартів до міжнародних, необхідно навести декілька прикладів. Так, у міжнародному стандарті ISO 11051:1994 "Пшениця тверда. Технічні умови" (далі – ISO 11051:1994) та ISO 7970:2000 "Пшениця. Технічні умови" встановлено гранично допустимі обмеження вмісту фузаріозних зерен у твердій пшениці у розмірі не більше 1,5 %[31]. Слід відмітити, що вітчизняний стандарт ДСТУ 3768-2010 "Пшениця. Технічні умови" (далі – ДСТУ 3768-2010) передбачає вищі максимальні показники, які залежно від класу твердої пшениці варіюються від 2 до 5 %[32]. Оскільки в Україні обов'язковими до застосування є державні стандарти, а міжнародні застосовуються добровільно при укладанні зовнішньоекономічних контрактів, потрібно адаптувати ДСТУ 3768-2010 до ISO 11051:1994, що гарантуватиме вищий рівень продовольчої безпеки держави та благополуччя її громадян.

Дещо інші висновки випливають із аналізу вимог міжнародного стандарту ISO/TS 6733:2006 "Молоко і молочні продукти. Визначення вмісту свинцю" (далі – ISO/TS 6733:2006)[33]. Привертає увагу те, що максимально допустимий вміст свинцю в молоці згідно з ISO/TS 6733:2006 складає 200 мкг/кг, тобто 0,2 мг/кг. Водночас, максимально допустимий вміст свинцю в коров'ячому молоці згідно з ДСТУ 3662-1997 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги до закупівлі" (далі – ДСТУ 3662-1997) має бути не більше, ніж 0,1 мг/кг, а якщо воно є сировиною для дитячого та дієтичного харчування – не більше 0,05 мг/кг[34].

Таким чином, вимоги до безпечності молока за ДСТУ 3662- 1997 значно вищі, що досить важливо з огляду на необхідність забезпечення продовольчої безпеки держави та здоров'я українських громадян. Тому здійснювати адаптацію ДСТУ 3662-1997 до ISO/TS 6733:2006 недоцільно.

  • [1] Бочарова Н. В. Основи права Світової організації торгівлі: навч. посіб. / Н. В. Бочарова. – Донецьк: Вид-во ДУЕП ім. Альфреда Нобеля, 2010. – С. 24.
  • [2] Духневич А. В. Світова організація торгівлі (СОТ) – основа правової системи міжнародної торгівлі / А. В. Духневич // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. – № 3. – С. 1.
  • [3] Угода про заснування Світової організації торгівлі: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 20 і 0. – № 48.– Ст. 970.
  • [4] Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі: протокол від 05 лют. 2008 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 24. – Ст. 970.
  • [5] Угода про заснування Світової організації торгівлі: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 48. – Ст. 970.
  • [6] Генеральна угода з тарифів і торгівлі: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [7] Угода про сільське господарство: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник У країни. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [8] Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник У країни. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [9] Угода про технічні бар'єри в торгівлі: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [10] Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи: Угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [11] Угода про застосування статті 6 ГАТТ-1994: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [12] Угода про застосування статті 7 ГАТТ-1994: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [13] Угода про передвідвантажувальну інспекцію: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [14] Угода про субсидії і компенсаційні заходи: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [15] Бекетов С. О. Вступ до права Світової організації торгівлі / С. О. Бекетов, Пітер Ван ден Боше. – К.: Ін Юре, 2011. – 100 с.
  • [16] Угода про сільське господарство: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [17] Угода про сільське господарство: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010.– № 84.– Ст. 2989.
  • [18] Угода про сільське господарство: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. -2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [19] Бекетов С. О. Вступ до права Світової організації торгівлі і С. О. Бекетов, Пітер Ван ден Боше. – К.: Ін Юре, 2011. – С. 41.
  • [20] Угода про сільське господарство: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [21] Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [22] Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [23] Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів: угода від 15 квіт. 1994 р. //Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [24] Угода про технічні бар'єри в торгівлі: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [25] Котовенко М. А. Державне регулювання агропродовольчих ринків в Україні: дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Котовенко Михайло Андрійович ; НАН України, Рада по вивч. продукт. Сил України. -К., 2008. – С. 163.
  • [26] Угода про технічні бар'єри в торгівлі: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. -2010. – № 84. – Ст. 2989.
  • [27] Державна допомога виробникам в Україні: реформування відповідно до норм СОТ та ЄС / В. Вавришук [та ін.]. – К.: Нора-Друк, 2004. – С. 13.
  • [28] Угода про заснування Світової організації торгівлі: угода від 15 квіт. 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 48. – Ст. 970.
  • [29] Угода про державні закупівлі [Електронний ресурс]: Угода від 15 квіт. 1994 р. // Верховна Рада України: офіц. веб-портал. – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/981_050.
  • [30] Полюхович Л.І. Організаційно-правові питання виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції у контексті вимог СОТ: дис.... канд/ юрид, наук: 12.00.06 / Полюхович Лідія Іванівна; Нац. університет "Юрид. Академія України ім. Ярослава Мудрого". – X., 2013. – С. 108.
  • [31] Полюхович Л.І. Організаційно-правові питання виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції у контексті вимог СОТ: дис.... канд/ юрид, наук: 12.00.06 / Полюхович Лідія Іванівна; Нац. університет "Юрид. Академія України ім. Ярослава Мудрого". – X., 2013. – 226 с.
  • [32] ДСТУ 3768-2010. Пшениця. Технічні умови: затв. наказом Держспоживстандарту України від ЗІ берез. 2010 р. № 108. – К., 2010. – 20 с.
  • [33] Legal texts the WTO agreements [Electronic resource) // World trade Organization. – Mode of access: wto.org/english/docs_e/legal_e/ursum_ e.htm# і Agreement.
  • [34] ДСТУ 3662-1997. Молоко коров'яче незбиране. Вимоги до закупівлі: затв. наказом Держстандарту України від 05 груд. 1997 р. № 736. – К., 1997. – 8 с.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >