< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Передмова

Посібник орієнтований на вивчення теоретичних питань, пов'язаних з висвітленням центральних проблем методології мистецької освіти, її педагогічних умов, сучасного змісту і методів мистецького навчання. Серйозна увага приділяється розкриттю виховного потенціалу кожного виду мистецтва.

Охарактеризовані нововведення, які представлені у навчальному посібнику, сприяють нівелюванню мистецтвознавчих штампів у навчанні, перекосів у бік авторитарного начала.

Виклад матеріалу побудовано на основі системного підходу до аналізу педагогічних явищ. У структурі курсу передбачено три основні частини: "Теоретико-методологічні основи педагогіки мистецтва", "Організаційно-методичне забезпечення мистецької освіти", "Теорія та методика мистецького навчання".

Міждисциплінарні зв'язки: педагогіка, філософія, психологія, методика конкретних предметів. В основу покладено передбачене навчальним планом вивчення дисципліни "Педагогіка мистецтва" (денна форма) на 3 курсі у загальному обсязі – 90 годин, з них 34 години – аудиторні заняття (лекційні – 14 год., практичні – 20 год.), 56 годин – самостійна робота.

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ "ПЕДАГОГІКИ МИСТЕЦТВА". МИСТЕЦЬКА ОСВІТА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

Тема 1. Орієнтири і зміст мистецької освіти

Тема 2. Методологічна основа мистецької освіти

Тема 3. Педагогічний потенціал мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутнього учителя мистецьких дисциплін

ОРІЄНТИРИ І ЗМІСТ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

  • 1. Мистецька освіта як об'єкт наукового дослідження.
  • 2. Філософські засади мистецької освіти.
  • 3. Функції мистецької освіти.

Основні теоретичні знання

Мистецька освіта як об'єкт наукового дослідження

Входження в Болонський процес, удосконалення системи педагогічної освіти зумовили необхідність структурних змін, виконання вимог галузевих стандартів як середньої так і вищої педагогічної освіти. Зокрема, діалектичні і гуманістичні зміни у сучасному суспільстві актуалізували проблему загальнокультурного і духовного розвитку особистості, визначили пріоритетними її права на різнобічне розкриття обдарувань, задоволення культурних запитів, повноцінну реалізацію культурно-творчих потреб. Тобто, як зазначає академік І. Зязюн, виникла об'єктивна потреба формування "людини культури". Цілісна людина культури, в його уявленні, – це не властивості і функції, не сума доброчинностей та еталонів культурності, а людина, здатна з максимальною ефективністю реалізувати й розвивати свої індивідуальні здібності і свої інтелектуальні, моральні та творчі можливості [79, с. 8]. Велику роль в цьому процесі відіграє мистецька освіта.

Мистецька освіта не є чимось новим і невідомим. "Початок мистецької освіти в Україні сягає часів родового суспільства, зародження традицій народної педагогіки, які втілювались в обрядовій творчості, що за формою являла собою синкретизм музики, танцю, пластики, поезії, театрального дійства. З прийняттям християнства виникає необхідність підготовки церковних співаків, майстрів іконопису, фрескового монументального живопису, православного зодчества" [39, с. 504]. Але, не дивлячись на те, що мистецька освіта має багатовікову історію, основоположницею введення у науковий обіг самого терміну "мистецька освіта" стала видатний вчений- музикант, доктор педагогічних наук, професор О.П. Рудницька. Вона сформулювала його наукове та обгрунтувала методологічні, теоретичні і методичні основи. За її визначенням, мистецька освіта – освітня галузь, що спрямована на розвиток у людини спеціальних здібностей і смаку, естетичного досвіду і ціннісних орієнтацій, здатності до спілкування з художніми цінностями у процесі активної творчої діяльності та вдосконалення власної почуттєвої культури [98, с. 34].

Саме через культуру людина відкриває і перетворює світ, реалізує власний духовний потенціал, наближається до світових досягнень людської цивілізації. Предмети культури становлять результат духовної творчої активності людини. Таким чином, людина здатна бути носієм і творцем культури тільки тому, що вона "занурена" у соціально-культурне середовище, в той культурний контекст, з якого вона засвоює свої уявлення, правила життя, способи дії [146, с. 5-7].

За визначенням О.П. Рудницької, культура у педагогічному контексті – це освіта, навчання, виховання, що охоплює сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають його історично досягнутий рівень розвитку і втілюються в результатах продуктивної діяльності людини.

Мистецька освіта є результатом формування загальної культури людини, її духовності. Відповідно духовність ми також тісно пов'язуємо з культурою. Г.Н. Волков у роботі "Три ліки культури" пише: "У вузькому розумінні під культурою зазвичай розуміють духовну культуру. Це величезний потенціал духовного досвіду людства, який накопичено за тисячоліття його існування і визначає нинішній рівень його інтелектуального, морального, естетичного розвитку" [25, с. 5].

Слід визначити, що духовність людини формується як здатність переживати дійсне, минуле і майбутнє як сучасне і не зводиться до свідомості. Духовність охоплює світ, проникає в цей світ розуму, освоює його почуттям, відтворює власною волею.

Мистецька освіта має всі ознаки освіти в освоєнні знань і навичок, забезпечує передачу накопиченого і певним чином відібраного людського досвіду, який зберігається в культурі нації, народу, людства.

У змісті освіти культура знаходить своє відображення у смислах духовних цінностей, в досягненнях філософії, творах мистецтва. Причинно-наслідковий зв'язок полягає в тому, що більш високий рівень культури вимагає і більш високого рівня освіти. Разом з тим, homo sapiens властива потреба в емоційному контакті з навколишнім світом, почуття глибокої пошани до його гармонії, краси. Саме ця особливість людини й привела багато тисячоліть тому до виникнення мистецтва і введення його до системи освіти.

І.А. Зязюн вивів загальне визначення терміну "мистецтво". "Мистецтво – як термін використовується в двох значеннях: 1) досконале вміння в якійсь справі, галузі, майстерність; 2) творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність, сфера творчої художньої діяльності [39, с. 501].

У результаті багатогранності структури мистецтва народжуються його види й жанри. До видів мистецтва належать: музичне, образотворче, театральне, хореографічне, кіномистецтво. Жанри – це будь-які структурні модифікації видів мистецтва. Наприклад жанри є: історичні – роман, п'єса, картина, фільм; науково-фантастичний, пригодницький, психологічний – у літературі, театрі, кіномистецтві; жанр пейзажу, портрету, натюрморту, побутовий, міфологічний, батальний – у живопису; жанр пейзажної лірики, любовний, громадянський – у поезії; жанр трудової пісні, весільний, обрядовий – у фольклорі; любовно-психологічний, соціально-аналітичний, життєвий, лицарський, військовий, детективний – у прозі тощо [39, с. 501, 503].

Мистецька освіта виникає відповідно до розподілу праці і соціальних ролей як спеціальна частина освіти. Вона організаційно поєднує загальне зі спеціальним. Тобто, існує загальна мистецька освіта і спеціальна (професійна) мистецька освіта, чим забезпечує в масштабах людства повноту охоплення наявної загальної і художньої культури.

Отже, мистецька освіта – соціальне явище, яке є предметом постійної уваги науково-теоретичних досліджень. Тому що забезпечує збереження і передачу новим поколінням через мистецькі вартості духовної культури, а також виконує функцію збагачення індивідів необхідними знаннями про природу, суспільство, характер взаємодії між індивідом і суспільством [145, с. 15-48].

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >