< Попер   ЗМІСТ   Наст >

КІНОМИСТЕЦТВО

  • 1. Феномен кіно: учора, сьогодні, завтра
  • 2. Кіно в Україні
  • 3. Кіномистецтво початку XXI ст.

Основні теоретичні знання

Феномен кіно: учора, сьогодні, завтра

Предметом вивчення курсу є: кіно як мистецтво, творчість кіномитців, художні фільми й напрямки. Художні не в значенні ігрові (художніми можуть бути й документальні, й науково-просвітницькі), а такі, в яких ідеї перетворюються у художні образи. Це переважно фільми, які вже стали класикою. їх невелика кількість, порівняно з обсягом усієї кінопродукції, випущеної за сто тринадцять років існування кіно. Однак для трьох місяців навчання це значний обсяг, адже йдеться про кіномистецтво більше 10 країн з найбільш розвинутим кіновиробництвом і зі значними мистецькими досягненнями, що здобули визнання у світі. Ми зупинимось на вивченні кіно таких країн, як Франція, Німеччина, США, Данія, Великобританія, Швеція, Італія, Іспанія, Японія, Чехія, Угорщина, Польща, СРСР та Україна. Кожна з них дала світові видатних кіномитців, чия творчість істотно вплинула на формування і розвиток кіномистецтва як такого (Ренуар, Клер, Biro, Карне, Брессон, Трюффо, Годар, Рене, Віне, Мурнау, Фасбіндер, Вендерс, Шльондорф Герцог, Ґріффіт, Чаплін, Веллс, Дрейєр, Ларе фон Трієр, Бергман, Рос-селіні, Вісконті, Фелліні, Антоніоні, Пазоліні, Бунюель, Саура, Альмо-довар, Куросава, Сіндо, Кітано, Сабо, Вайда, Кесльовський, Кустуриця, Тарковський, Довженко, Параджанов, Іллєнко, Осика, Миколайчук).

Завдання курсу – не тільки познайомити слухачів з класикою кіно світового та найвизначнішими його постатями, а й викликати інтерес до кіно як мистецтва, допомогти опанувати оціночними критеріями і дати поштовх для самостійних досліджень і відкриття етичних та естетичних істин.

Двоїста природа кіно

Важливо підкреслити, що як об'єкт дослідження кіно цікаве не тільки творами та персоналіями, його варто осмислювати під різним кутом зору: як феномен мистецький, психологічний, соціальний, комунікативний. Його можна розглядати і як явище, довкола якого обертаються інтереси вчених, винах ідників-техніків, ділків, бізнесменів, митців. Інтерпретатори по черзі або одночасно змагаються за кіно, з одного боку обожнюючи його як мистецтво з необмеженими можливостями, з другого – зневажаючи за те, що воно повинне задовольняти невибагливі запити.

Взагалі, кіно – з якої точки зору ми його не розглядали б – явище двоїсте. Його двоїста природа витікає з тієї обставини, що це творчість і виробництво одночасно. Виробництво, тому що фільм не може бути створеним без кінотехніки, кіноплівки, кіноосвітлюваньної, звукозаписувальної та монтажної апаратури, без обладнання для друку копій – і це далеко не повний перелік того, що необхідне. Отже, кіногалузь – це індустрія, яка вимагає великих затрат (додаймо сюди оплату праці творцям). Вкладання у кіновиробництво коштів передбачає їх повернення, а ще краще – прибутки, тобто кіногалузь працює і розвивається завдяки продажу юртового товару. Тому фільм є водночас твором мистецтва і товаром, що фігурує на ринку й інтерес до якого стимулюється рекламою.

Відтак історично склався умовний (але водночас суттєвий) поділ фільмів на дві категорії: перша – твори мистецтва, метою яких є насамперед інтелектуальне, духовне й естетичне збагачення глядача, друга – комерційні, що мають розважати глядача й окупитися, а ще краще принести прибуток. Цей поділ умовний: історія кіно знає фільми високого художнього рівня, звернені до всіх категорій публіки (чи не найвідоміший приклад – український фільм "Тіні забутих предків" – за два роки він здобув .9 золотих медалей і 16 дипломів і був визнаний одним з кращих творів світового кіно, й водночас Радянський Союз продав його багатьом країнам). Останні десятиріччя постмодернізм відчутно зруйнував цей поділ, змішавши кіно масове й інтелектуальне, комерцію й елітарність (прикладом може бути фільм К. Тарантіно "Кримінальне чтиво", адресований глядачам усіх типів: масовий – насолоджуватиметься перипетіями сюжету, елітарний смакуватиме інтертексти і гіпертексти). Предметом нашого курсу, повторюю, є фільми, належність до мистецтва яких вивірена часом.

Кінематограф існує в різних країнах, та хоч він і розділений кордонами, хоч і має виразні національні особливості, його можна назвати єдиним мистецьким організмом, оскільки інструментарій кінематографістів (матеріально-технічна база) однаковий: яскравий приклад 2000-х років – знімальні крани, винайдені українцем Анатолієм Кокушем і його фірмою "Фільмотехнік", використовуються на зйомках фільмів у США та в Європі. Кінематографісти різних країн об'єднані спільними проблемами та пошуками, теми і творчі ідеї виникають одночасно й результати пошуків часто бувають синхронні й незалежні одні від одних (наприклад, наприкінці 1990-х в Росії було створено серіал "Бандитський Петербург", режисер В. Бортко та інші, а 2002 року в США вийшов фільм Мартіна Скорсезе "Бандити Нью Йорка").

Фільми демонструються не лише для масового глядача – в прокатній мережі, по телебаченню, продаються на відеокасетах і DVD. Вони активно циркулюють у професійних колах завдяки розгалуженій та інтенсивно діючій мережі кінофестивалів, при яких, як правило, працюють кіноринки.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >