< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Системи моніторингу небезпек життєвого середовища людини.

Загальні відомості про системи моніторингу небезпек навколишнього середовища.

В переліку завдань, які вирішуються суспільством для забезпечення власної безпеки життєдіяльності пріоритет надається спостереженню і контролю за станом його життєвого середовища. Це дозволяє своєчасно виявити слабкі сигнали і впливи загроз, які можуть призвести до виникнення НП. Необхідність накопичення, систематизації та аналізу інформації щодо кількісного характеру взаємовідносин між живими істотами та природним середовищем обґрунтована необхідністю:

  • – оцінки якості досліджуваних природних систем;
  • – виявлення причин змін, що спостерігаються, та ймовірних структурно-функціональних змін біотичних компонентів, адресація індикації джерел та факторів негативного зовнішнього впливу;
  • – прогнозу стійкості природних систем та допустимих змін і навантажень на середовище в цілому;
  • – оцінки існуючих резервів біосфери та тенденцій в їх вичерпанні (накопиченні).

Природні зміни стану довкілля, як коротко строкові, так і довші, значною мірою спостерігаються та вивчаються існуючими в багатьох країнах геофізичними службами (гідрометеорологічними, сейсмічними, іоносферною, гравіметричною, магнітометричними та рядом інших). З метою запобігання виникненню НС, відверненню або пом'якшенню їх наслідків, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації організовують та здійснюють:

  • – оцінку ризиків виникнення НС;
  • – прогнозування виникнення НС;
  • – своєчасне оповіщення та достовірне інформування населення про загрозу та виникнення НС, розвиток подій, методи та способи захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки;
  • – спостереження за станом навколишнього середовища та лабораторний контроль;
  • – комплекс заходів інженерного, медичного, психологічного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту населення і територій;
  • – забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту (ЦЗ) до укриття населення у НС;
  • – функціональні заходи державного регулювання та контролю з питань ЦЗ;
  • – створення і підтримання в робочому стані автоматизованих систем контролю за станом техногенної безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;
  • – створення страхового фонду документації для забезпечення проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт;
  • – своєчасне реагування на загрозу виникнення НС на підставі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів;
  • – створення резервів фінансових і матеріальних ресурсів;
  • – розроблення і реалізацію цільових та науко-технічних програм з проблем запобігання НС;
  • – створення, підготовку та належне утримання в готовності до дій у НС необхідних органів управління та оптимально достатньої кількості та спеціалізації сил і засобів ЦЗ;
  • – підготовку населення до дій в умовах НС.

Реалізація заходів у сфері запобігання виникненню НС є одним із головних пріоритетних напрямів роботи КМ України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

Для того щоб помітити антропогенні зміни на тлі інших (природних), виникла потреба в організації спеціальних досліджень змін стану біосфери під впливом людської діяльності. Система повторних досліджень одного та більшої кількості елементів довкілля в просторі та часі з визначеною метою і відповідно до завчасно підготовленої програми має назву моніторингу. Загальну класифікацію систем моніторингу подано у табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Загальна класифікація систем моніторингу

Моніторинг джерел впливу

Джерела впливу

Моніторинг факторів впливу

Фактори впливу

Фізичні

Біологічні

Хімічні

Моніторинг стану біосфери

Природні середовища

Атмосфера

Океан

Поверхня суші з річками та озерами, підземними водами

Біота

Геофізичний моніторинг

Біотичний моніторинг

Моніторинг містить наступні основні напрямки діяльності:

  • – спостереження за факторами, які впливають на довкілля, та його стан;
  • – оцінку фактичного стану природного середовища;
  • – прогноз стану навколишнього природного середовища та оцінка цього стану.

Таким чином, моніторинг – це система спостережень, оцінки та прогнозу стану довкілля, що передбачає управління якістю навколишнього середовища, прогнозом його стану з метою попередження погіршення останнього. До основних задач моніторингу належать:

  • – спостереження за станом біосфери;
  • – оцінка та прогноз її стану;
  • – визначення інтенсивності антропогенного впливу на довкілля;
  • – виявлення факторів та джерел такого впливу, а також інтенсивності їхнього впливу. Реалізацію цих завдань покладено на відповідні органи виконавчої влади (рис. 2.3).

Суб'єкти реалізації моніторингу НС

Рис. 2.3. Суб'єкти реалізації моніторингу НС

Система моніторингу України є складовою частиною національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн. Вона представляє відкриту інформаційну систему, пріоритетами функціонування якої є:

  • – захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства;
  • – збереження природних екосистем;
  • – відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.

Накопичення, систематизація та аналіз інформації щодо кількісного характеру взаємовідносин між живими істотами та природним середовищем обґрунтовані необхідністю:

  • – оцінки якості досліджуваних природних систем;
  • – виявлення причин змін що спостерігаються, та ймовірних структурно-функціональних змін біотичних компонентів, адресація індикації джерел та факторів негативного зовнішнього впливу;
  • – прогнозу стійкості природних систем та допустимих змін і навантажень на середовище в цілому;
  • – оцінки існуючих резервів біосфери та тенденцій в їх вичерпанні (накопиченні).

Отже, моніторинг – це ще й засіб забезпечення систематичного спостереження і контролю за об'єктами, процесами і системами захисту, прогнозу зон та наслідків імовірних НС, стану впровадження превентивних заходів щодо зменшення їх масштабів, збирання, оброблення, передавання та збереження зазначеної інформації. Він повинний здійснюватися з використанням відповідних методів і засобів, а виходячи з того, що в державі існує декілька незалежних мереж спостережень за джерелами НС, які належать до різних державних структур, ще і за принципом максимального залучення існуючих організаційних структур суб'єктів моніторингу джерел НС.

Основні складові моніторингу НС:

  • – прогноз вихідних подій ініціюючих НС гідрометеорологічного характеру (здійснюється установами гідромету);
  • – сейсмічні спостереження і прогноз землетрусів (здійснюють Національна академія наук (НАН), МО, Держбуд);
  • – екологічний моніторинг реалізують відповідні екологічні структури;
  • – соціально-гігієнічний моніторинг і санітарно-епідеміологічний нагляд зорганізується установами Міністерства охорони здоров'я (МОЗ);
  • – моніторинг стану техногенних об'єктів і прогноз аварійності здійснюється структурами промислової безпеки, атомного регулювання, а також наглядовими органами у складі центральних органів виконавчої влади відповідно до галузі економіки;
  • – моніторинг зовнішніх дестабілізуючих факторів здійснюється силовими структурами.

Єдине інформаційне середовище для оперативного постачання даних моніторингу забезпечує ДСНС України через Урядову інформаційно- аналітичну систему з питань НС, для підтримки заходів підготовки, прийняття і контролю виконання управлінських рішень, пов'язаних з НС.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >